Єдиний унікальний номер 719/375/25

Номер провадження 2/719/96/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Вербіцької М. В.,

з участю секретаря судового засідання Злої В. А.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», в інтересах якого діє представниця Чехун Юлія Віталіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

02 травня 2025 позивач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», в інтересах якого діє представниця Чехун Ю. В., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.05.2024 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір (акцептування оферти) про надання коштів у позику № 25.05.2024-100002685, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кредит у розмірі 6 000,00 грн. на строк 98 дні з кінцевим терміном повернення 30.08.2024 року. 25.05.2024 сторони уклали додаткову угоду про продовження строку кредитування до 21.09.2024. Проте відповідач умови договору не виконав.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 25.05.2024-100002685 від 25.05.2024, наданого позивачем, заборгованість за основною сумою боргу складає 4 785,69 грн, за відсотками – 2 713, 50 грн, 1 340,08 грн неустойка.

Загалом позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 8 839,27 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06.05.2025 позовна заява була залишена без руху та визначений десятиденний строк для усунення їх недоліків.

Після виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 13.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Позивач та його представниця у судові засідання не з`являлися, у позовній заяві клопотали про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», позивач також повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, проте належним чином був повідомлений, зокрема, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі, судових повісток (рекомендовані повідомлення поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Крім того, відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд уважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.

У зв`язку з неявкою сторін згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів сторін та застосованих норм права.

Суд установив, що 25.05.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» електронний кредитний договір (шляхом акцептування оферти) про споживчий кредит № 25.05.2024-100002685, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн строком на 98 дні з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку, з кінцевим терміном повернення 30.08.2024 року, та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування коштами на умовах, передбачених у заявці кредитного договору, який є невід`ємною частиною цього договору, згідно з графіком платежів (п. 9. заявки кредитного договору № 25.05.2024-100002685), що був підписаний одноразовим ідентифікатором відповідача Е342 (для підписання та укладання договору був відправлений код з смс на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 ). Відповідно до умов указаного договору відповідач узяв на себе зобов`язання сплатити основну суму кредиту та проценти за користування кредитом за ставкою у розмірі 1,35% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 2.3.2. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) позичальник який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс повідомлені на номер телефону вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Усі вищезазначені дії по акцептуванню договору відповідач учинив.

Крім того, в заявці кредитного договору № 25.05.2024-100002685 (кредитної лінії), в п. 8 зазначається, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, складає 15% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується у день видачі кредиту. Також п. 13 передбачає неустойку в сумі 60,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Суд з`ясував, що позичальник підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якого є заявка до кредитного договору № 25.05.2024-100002685 від 25.05.2024, з якими він попередньо уважно ознайомився, та приймає умови кредитного договору. Указана обставина підтверджується підтвердженням укладання кредитного договору (а. с. 15). Договір був підписаний відповідачем електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором Е342.

До договору № 25.05.2024-100002685 від 25.05.2024 на підтвердження факту його укладення додаються додатки: пропозиція про укладення кредитного договору, заявка відповідача на отримання кредиту, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), інформаційне повідомлення позичальника та графік платежів зазначений у п. 9 заявки кредитного договору № 25.05.2024-100002685, також позивачем наданий суду детальний розрахунок заборгованості (із заявою про усунення недоліків) Усі вказані документи підписані відповідачем електронним шляхом введенням коду з смс, яке було відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , який належить позичальнику ОСОБА_1 – одноразовим ідентифікатором Е342.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між позивачем та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідними довідками про переказ грошових коштів на картку позичальника.

Отже, суд уважає встановленою та доведеною належними доказами обставину укладення кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства щодо укладення договорів в електронній формі та погодження його умов сторонами.

Позивач надав на підтвердження перерахунку кредитних коштів відповідачу копію квитанції Liqpay від АТ КБ ПриватБанк, яка підтверджує наведену обставину про перерахунок на картку НОМЕР_2 *34 6 000 грн 25.05.2024. У заявці кредитного договору № 25.045.2024-100002685 зазначені реквізити належного позичальнику ОСОБА_1 електронного платіжного засобу -5168-74ХХ-ХХХХ-5834, що співпадає із даними карткового рахунку, на який позивач перерахував кредитні кошти

Таким чином, суд уважає доведену достатніми доказами ту обставину, що відповідач отримав кредитні кошти.

10.08.2024 ОСОБА_1 ініціював укладення додаткової угоди до кредитного договору, умови якої були погоджені сторонами. Підписання цієї додаткової угоди відбулося шляхом акцептування позивачем оферти від позичальника та підписання документу електронним цифровим ідентифікатором та електронним цифровим підписом.

За змістом цієї угоди встановлений новий строк кредитування – 120 днів з дати його надання, дата виплати кредиту – 21.09.2024, встановлюється графік платежів.

Крім того, сторони погодили зміну процентної ставки, встановивши її розмір – 1,18 %.

При цьому ОСОБА_1 зобов`язався протягом нараховані за користування кредитом станом на момент укладення додаткового договору сплатити до кінця доби (10.08.2024).

Проаналізувавши розрахунок заборгованості відповідача суд дійшов такого висновку.

25.05.2024 відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6 000 грн.

25.05.2024 йому була нарахована комісія у розмірі 900 грн.

З 25.05.2024 по 23.06.2024 відповідачу нараховувалися відсотки у розмірі 81 грн (6 000 ? 1,35 % = 81 грн).

10.06.2024 ОСОБА_1 сплатив позивачу 1990, 26 грн.

Відповідно до п. 4.4. Пропозиції про укладення кредитного договору у разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором. При достроковому погашенні кредиту комісія, пов`язана з наданням кредиту (або її несплачена частина) повинна бути сплачена позичальником у день дострокового погашення кредиту.

Позичальник доручає кредитодавцю зарахувати в рахунок виконання зобов`язань зі сплати процентів та комісії в дату платежу, вказану у графіку платежів, а за наявності залишку коштів – в дострокове повернення кредиту.

Таким чином на підставі наведених пунктів договору, погодженого сторонами, за рахунок сплаченої відповідачем суми позивач погасив заборгованість за комісією у розмірі 900 грн, а решта коштів (1090,26 грн) були зараховані на погашення заборгованості за процентами.

10.06.2024 відповідачу нарахований штраф за невиконання зобов`язань за договором у розмірі 180 грн.

23.06.2024 ОСОБА_1 сплатив позивачу 1930, 26 грн.

Сукупно розмір відсотків за період з 25.05.2024 по 23.06.2024 становить 2 430 грн. Відповідач сукупно на погашення процентів за користування кредитними коштами сплатив 1090,26 + 1930,26 = 3020,52 грн.

Отже, 3020,52 – 2 430 = 590,52 грн.

Ця сума 590,52 грн уже зараховується як оплата тіла кредиту.

Отже, з 23.06.2024 тіло кредиту, на яке нараховуються проценти, складає 5 409,48 грн.

23.06.2024 відповідачу нарахований штраф за невиконання зобов`язань за договором у розмірі 120 грн.

З 24.06.2024 по 05.07.2024 проценти мають нараховуватися у розмірі 5 409,98 ? 1,35 % = 73,03 грн. (позивач нараховував відсотки із тіла кредиту у розмірі 5 547,40 грн, що є безпідставним). За наведених 12 днів розмір відсотків складає 876,36 грн.

05.07.2024 ОСОБА_1 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1831,48 грн.

Таким чином, відповідач повністю сплатив заборгованість за відсотками у розмірі 876,36 грн і частково покрив тіло кредиту на суму 955,12 грн.

Отже, тіло кредиту з 05.07.2024 складає 5 409,48 – 955,12 = 4 454,36 грн.

Розмір відсотків за день користування кредитними коштами, відповідно, з 06.07.2024 складає 4 454,36 ? 1,35 % = 60,13 грн.

10.08.2024 була укладена додаткова угода, якою змінився розмір процентів за користування кредитом за день на 1,18 %.

Отже, у період з 06.07.2024 по 10.08.2024 сума процентів за користування кредитом дорівнює 36 днів ?60,13 грн = 2 164,68 грн.

10.08.2024 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 3 645,85 грн. Отже, відповідач повністю погасив заборгованість за відсотками і сплатив 1 481,17 грн на погашення тіла кредиту.

Таким чином, тіло кредиту з 10.08.2024 складає 4 454,36 - 1 481,17 = 2 973,19 грн.

У цей же день позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 1320 грн.

Відповідно до додаткової угоди до кредитного договору строк кредитування - до 21.09.2024.

Інших платежів відповідач не проводив.

Отже, за період з 11.08.2024 по 21.09.2024 мали нарахуватися проценти у такому розмірі:

(2 973,19 ? 1,18 %) ? 42 дні = 35,08 ? 42 = 1473,36 грн.

Виходячи із наведеного суд резюмує, що розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами, проведений позивачем, є помилковим, без урахування змін до такого нарахування, пов`язаних із проведеними відповідачем оплатами.

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи щодо стягнення з нього грошових коштів за зобов`язаннями відповідно до умов кредитного договору, заяв по суті справи, інших клопотань, доказів на підтвердження протилежних обставин не подавав, проти позову не заперечував.

Суд вважає надані позивачем докази достовірними, допустимими, належними та такими, що у своїй сукупності достатні та підтверджують обставини, на які він покликається, щодо надання відповідачу кредиту та неналежного виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 8 839,27 грн у зв`язку із порушенням зобов`язання за кредитним договором № 25.05.2024-100002685 від 25.05.2024.

Позаяк ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» уклали електронний кредитний договір про споживчий кредит № 25.05.2024-100002685 від 25.05.2024, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн строком на 98 днів, строк виконання зобов`язань відповідача настав 30.08.2024. Отже, суд резюмує, що у позивача виникло право вимоги стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд частково погоджується з аргументами позивача, виходячи з таких норм права, які підлягають застосуванню.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

У статті 14 зазначеного Закону виснувано: договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача. Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 25.05.2024 уклав електронний кредитний договір про споживчий кредит № 25.05.2024-100002685, за умовами якого отримав кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн строком на 98 днів, потім додатковою угодою цей строк був продовжений до 21.09.2024, строк виконання зобов`язань настав. Відповідно до картки, наданої як розрахунок заборгованості, суд вбачає, що відповідач станом на кінець строку кредитування частково сплатив борг за тілом кредиту та процентами за користування ним.

А саме, після трикратного зарахування коштів від відповідача на рахунок позивача несплаченими залишилися:

2 973,19 тіло кредиту;

1 473,36 грн – проценти за користування кредитними коштами.

Суд наголошує, що кредитний договір, через невиконання умов якого виник спір, був укладений 25.04.2024, тобто після того, як до Закону України «Про споживче кредитування» були внесені зміни щодо обмежень максимального розміру денної процентної ставки (п. 5 ст. 8 та п. 17 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення»).

Зважаючи на наявність колізії між нормами одного закону щодо застосування розміру обмежень максимальної процентної ставки для договорів, які укладені після набрання чинності змінами, внесеними до Закону України «Про споживче кредитування» від 22.11.2023, суд зважає, що перехідні положення встановлюють порядок застосування нового законодавства до правовідносин, що виникли до його набрання чинності, або ж визначають, як старе законодавство застосовується до певних випадків.

Якщо у межах одного закону є загальна та спеціальна норми, що суперечать одна одній, то, як правило, застосовується спеціальна норма, яка конкретизує або регулює певний аспект більш детально. Саме спеціальними нормами суд уважає приписи, викладені у п. 17 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». А тому переконаний, що слід застосовувати їх, зокрема, у досліджуваному договорі процентна денна ставка за користування кредитними коштами не могла становити більше, ніж 1,5 %. Отже, визначена у договорі денна процентна ставка спочатку у розмірі 1,35 %, а потім – 1 18 % відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку у повному обсязі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не повернуті, позицію відповідача, який жодних аргументів чи доказів для доведення протилежного не надав, а також вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що свідчить про порушення прав позивача, а тому суд вважає, що право позивача на повернення заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсотках підлягає захисту в судовому порядку.

Щодо стягнення з відповідача неустойки (штрафу ) у розмірі 1 340,08 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/ неналежно виконаного зобов`язання суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022).

На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово безперервно продовжувався, зокрема, останній раз Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 воєнний стан в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Таким чином, суд доходить переконання, що у частині стягнення неустойки у розмірі 1340,08 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» слід відмовити.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором та вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» сукупно заборгованості 4 446,55 грн. Ціна позову складала 8 839,27 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно із ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За таких обставин, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню з відповідача:

(4446,55 ?100 %) ? 8 839,27 = 50,3 %

2 422,40 ? 50,30 % = 1 218,47 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», в інтересах якого діє представниця Чехун Юлія Віталіївна, до  ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 25.05.2024-100002685 від 25.05.2024 у розмірі 4 446,55 грн (чотирьох тисяч чотирьохсот сорока шести гривень 55 коп), з яких - 2 973,19 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три грн 19 коп.) - тіло кредиту та 1 473,36 (одна тисяча чотириста сімдесят три 36 коп.) – відсотки за користування кредитом.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 1 218,47 грн. (однієї тисячі двохсот вісімнадцяти грн 47 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Новодністровським міським судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02.07.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1

Головуюча суддя:                                                                Мар`яна ВЕРБІЦЬКА