АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/975/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 38, 39    Пироженко С.А.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пальонний В. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          03 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПальонного В.С.

суддівКарпенко О.В., Нерушак Л.В.

при секретаріМакарчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що відповідачка, яка є її сестрою, проживала в м. Черкаси і доглядала за їх матір’ю ОСОБА_8, що мешкала в тому ж місті в своїй квартирі.

В серпні 2010 року вона дізналася про неналежний догляд відповідачкою  за матір’ю, що виразилось в постійних образах нею матері, відбиранні коштів, невчасному наданні харчування.

В зв’язку з наведеними обставинами вона змушена була забрати матір для догляду до свого місця проживання в м. Одесу. Вони вирішили продати квартиру матері в м. Черкаси, а при оформленні документів з’ясувалося, що квартира подарована матір’ю відповідачці і вона звернулась до суду з позовом про скасування цього договору дарування. Після першого судового засідання у справі за її позовом відповідачка написала п’ять заяв зі скаргами на неї в різні відомства та державні органи, а також голові Одеської обласної організації профспілки працівників державних установ України, де вона працює.

Всі ці скарги призвели до різкого погіршення стану її здоров’я, а також до погіршення відносин з співробітниками.

Через поширення вказаних відомостей, що принижують її честь та гідність, їй завдано сильних душевних страждань, появилося відчуття прохолоди у спілкуванні з колегами по роботі та працівниками організацій, що є членами обласної профспілки, вона постійно хвилювалася за думку людей про себе, що  погіршило стан її здоров’я.

Вважаючи, що такими діями відповідачки їй завдана моральна шкода, позивачка визначила розмір відшкодування цієї шкоди в 100 000 грн.

З врахуванням зазначених обставин позивачка просила суд зобов’язати відповідачку спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать її честь та гідність, поширені в листах, шляхом направлення спростувань та стягнути з відповідачки на її користь 100 000 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким частково задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6, яка підтримала апеляційну скаргу, ОСОБА_7 та її представника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог позовної заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі є рідними сестрами і здійснюють догляд за своєю матір’ю ОСОБА_8, яка до 2010 року проживала в м. Черкаси в належній їй на праві приватної власності квартирі  АДРЕСА_1. Догляд за матір’ю здійснювала відповідачка ОСОБА_7 Вважаючи, що сестра здійснює цей догляд неналежним чином, ОСОБА_6 в серпні 2010 року виявила бажання продати належну матері квартиру та забрати матір до свого місця проживання в м. Одесу, але, ознайомившись з правовстановлюючими документами на квартиру, виявила, що вона подарована матір’ю відповідачці, в зв’язку з чим ОСОБА_6 в інтересах матері звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування цієї квартири недійсним. Після цього відносини між сторонами погіршились.

В лютому 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, в якому просила суд зобов’язати відповідачку спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать її честь та гідність, поширені в її листах, шляхом направлення спростувань, а також стягнути з відповідачки на її користь 100 000 грн. в відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_6 посилалася на те, що відповідачка написала  п’ять заяв зі скаргами на неї в різні державні установи та на роботу, в яких містяться неправдиві відомості, що погіршують її статус та імідж, а також телефонувала її керівникові  і повідомляла йому негативну інформацію про неї.

На підтвердження вказаних фактів позивачка надала копію листа ОСОБА_7 голові Одеської обласної організації профспілки працівників державних установ.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що  адресований голові Одеської обласної організації профспілки працівників державних установ лист ОСОБА_7 є оціночним судженням останньої і не містить фактичних даних та грубих, принизливих висловів щодо позивачки, а інших даних, які свідчили б про поширення ОСОБА_7 негативної інформації про неї позивачка не надала.

Згідно ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У відповідності з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.19 постанови № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Як вбачається з матеріалів справи, в листі, адресованому голові Одеської обласної організації профспілки працівників державних установ, ОСОБА_7 звертає його увагу на те, що ОСОБА_6, перебуваючи на лікарняному, який оплачується організацією, бере участь у судовій справі з приводу визнання недійсним договору дарування квартири їх матір’ю та збирає документи для надання суду. ОСОБА_7 також дає оцінку таким діям позивачки, вважаючи їх незаконними. Сам лист не викладений в брутальній, принизливій чи непристойній формі.

При цьому позивачка не вказує, які саме висловлювання відповідачки у даному листі є такими, що порочать її честь та гідність.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що наданий позивачкою лист відповідачки, адресований голові Одеської обласної організації профспілки працівників державних установ, за своїм змістом є оціночним судженням, яке не є предметом судового захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що можливо негативна інформація про позивачку міститься в зверненнях відповідачки до інших установ та організацій, але суд не витребував ці звернення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а в позовній заяві відсутні посилання на які-небудь конкретні документи, крім листа голові Одеської обласної організації профспілки працівників державних установ,  які на думку позивачки містять негативну інформацію про неї і з заявою про витребування таких доказів в порядку ст. 137 ЦПК України позивачка до суду не зверталася.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши дійсні обставини справи,  дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

  Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :