ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18540/23

УХВАЛА

30 червня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Мельничука В.П. та суддів Бужак Н.П., Василенка Я.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вархаус Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в адміністративній справі визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) з урахуванням змін до вказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, виходячи зі змісту позовної заяви, Головне управління ДПС у м. Києві при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинне було сплатити судовий збір за 1 (одну) вимогу немайнового характеру, тобто 4026,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн*150%).

Вказаною особою в порушення зазначених вимог законодавства не дотримано вказані вимоги ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України та не додано документ про сплату судового збору.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Головному управлінню ДПС у м. Києві було надано строк для усунення зазначених вище недоліків п`ять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від вказаної особи надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено частково.

Продовжено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

20 червня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від вказаної особи повторно надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому просить продовжити строк на усунення недоліків або відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги.

Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений в статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов та підстав для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

З указаного вбачається, що Головне управління ДПС у м. Києві не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Тобто, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Таким чином, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що звертаючись до суду із клопотанням про розстрочення або відстрочення сплати судового збору, звільнення сторони від сплати судового збору, чи зменшення його розміру необхідно не лише зазначити зміст прохання обмежившись посиланням на майнове становище, а й надати суду відповідні докази важкого майнового стану.

Проте, належних і відповідних доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Головного управління ДПС у м. Києві сплатити судовий збір не надано.

Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Отже, органи державної влади, в тому числі Головне управління ДПС у м. Києві, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, триваючий процес фінансування бюджетних установ, обставини пов`язані з тривалою внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо організації роботи органів Державної податкової служби та про не можуть вважатися достатніми для відстрочення сплати судового збору, оскільки це є лише недоліками в організації внутрішньої діяльності та представництва інтересів суб`єкта владних повноважень, в судах.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору.

Щодо клопотання про продовження строку усунення недоліків колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору необхідно не лише зазначити зміст прохання обмежившись посиланням на майнове становище, а й надати суду відповідні докази важкого майнового стану.

Проте, належних і відповідних доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Головного управління ДПС у м. Києві сплатити судовий збір та не передбачення можливості використання коштів на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи державної влади, в тому числі, на сплату судового збору, а також доказів об`єктивної неможливості сплати судового збору в умовах воєнного стану, до вказаного клопотання не додано.

Необхідно зазначити, що стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Отже, органи державної влади, в тому числі Головне управління ДПС у м. Києві, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

В частині тверджень про неспроможність сплати судового збору у зв`язку із військовим вторгненням Російської Федерації на територію України слід зазначити, що такі твердження є безпідставними, оскільки податковим органом не надано обґрунтованих пояснень, а також не підтверджено належними та достатніми доказами взаємозв`язок воєнного стану з скороченням обсягу бюджетних асигнувань, які призначені саме для сплати судового збору, Головному управлінню ДПС у м. Києві, як суб`єкту владних повноважень.

Також не зазначено, які саме обставини, події, тимчасові обмеження в період дії правового режиму воєнного стану та, як вплинули на рівень майнового стану Головного управління ДПС у м. Києві, а також не надано жодних доказів незадовільного матеріального стану та неможливості для сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що сам лише факт запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року не є перешкодою, яка унеможливлює сплату судового збору та не може бути підставою для безумовного та систематичного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Таким чином, обставини пов`язані з тривалою внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, обставини щодо неналежного фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України, відсутність коштів, які призначені для цієї мети, блокування рахунків та здійснення безспірного стягнення коштів з рахунків боржника, а також внутрішня організація роботи органів Державної податкової служби в умовах правового режиму воєнного стану, не можуть вважатися достатніми для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, оскільки це є лише недоліками в організації внутрішньої діяльності та представництва інтересів суб`єкта владних повноважень, в судах.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 160/10376/21.

Колегія суддів звертає увагу, що жодних інших обґрунтувань чи пояснень щодо підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, крім тих які були зазначені в заявленому клопотанні, не вказано.

Також зазначеною особою не надано доказів регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній адміністративній справі, та які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі у найкоротші строки.

Таким чином, колегія суддів розцінює клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати судового збору після розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, як зловживання Головним управлінням ДПС у м. Києві своїми процесуальними правами та навмисне затягування строку, наданого для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки останнім не надано доказів наявності поважних причин неможливості виконання вимог ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

За таких обставин підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

Відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст. 118 Ухвала з питань поновлення/продовження процесуального строку (крім строку розгляду справи)" від 17 червня 2025 року по справі № 320/18540/23 було надіслано Головному управлінню ДПС у м. Києві в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 17 червня 2025 року о 21:41.

Строк виконання вимог зазначеної вище ухвали судді суду апеляційної інстанції сплинув 23 червня 2025 року.

Колегія суддів звертає увагу, що Головному управлінню ДПС у м. Києві було надано достатній строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року.

Однак, вказаною особою недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року в наданий строк та в розумний строк надходження кореспонденції не усунуто.

Відповідно до ч. 5 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 248, 298, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити .

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вархаус Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Я.М. Василенко