КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012                                                                                           № 40/304

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:            Жук  Г.А.

          Яковлева М.Л.

при секретарі судового засіданні –  Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.03.12 року по справі № 40/304 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на  рішення господарського суду міста Києва  від  06 жовтня 2011року (повний текст рішення підписаний 07.10.2011 року) по справі №  40/304 (суддя Пукшин Л.Г.)

За позовом          регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До                              фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про                              стягнення 17 207,81  грн.

ВСТАНОВИВ:

08.08.2011 року регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 17 207,81 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості –30 871 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 23 коп., пеню у розмірі 1 121 (одну тисячу сто двадцять одну) грн 49 коп. та збитки від інфляції –324 (триста двадцять чотири) грн 98 коп. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в доход Державного бюджету України  державне мито у розмірі 323 (триста двадцять три) грн 18 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 06.10.2011 року по справі № 40/304  скасувати  та  залишити позов без розгляду повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з’ясовано обставини справи. Скаржник зазначає, що суд першої інстнаціїї розглянув справу за наявними у матеріалами справи без участі відповідача.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні, надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва без змін.

Відповідач в судове засідання не з’явився причини неявки не повідомив, про час та місце перегляду рішення повідомлений належним чином.

Колегія суддів апеляційного суду, врахувавши думку позивача та те, що перегляд рішення апеляційною інстанцією обмежений строком розгляду в два місяці, а наявних у справі матеріалів достатньо для здійснення розгляду апеляційної скарги, прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського  суду міста Києва від 06.10.2011 року по справі №  40/304 – залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України  договором   є   домовленість  двох або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір  є  двостороннім,  якщо  правами  та   обов’язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом міста Києва, 01.12.06 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна Украйни по м. Києву (Орендодавець) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) було укладено договір оренди №3719 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 ЦК України).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно  (Майно) –загальною площею 120,00 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (60 кв. м. на першому поверсі, 60 кв. м на другому поверсі), що знаходиться на балансі Державної художньої середньої школи імені Т.Г. Шевченка (Балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою станом на 31.07.06 р. становить 187 633,24 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення проектної групи по розробці елементів інтер’єру одягу та розміщення стендів готової продукції.

26.04.10 р. між Сторонами було підписано Договір №3719/02 про внесення змін до договору оренди №3719 від 01.12.06 р. ( Договір №3719/02 від 26.04.10 р.), відповідно до умов якого, вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.11.09 р. і становить 663 819 грн.

Орендодавець згідно з п.7.1 Договору зобов’язався передати Відповідачу в оренду Майно по акту приймання-передачі Майна, який підписується одночасно з цим Договором. А Відповідач –прийняти в строкове платне користування Майно та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2 Договору).

Передача Відповідачу в оренду нерухоме майно підтверджується  Актом приймання –передачі в оренду  нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 від 01.12.06 р.

Розділом 10 договору оренди, а саме: пунктом 10.1. встановлено, що договір укладено строком на  11 місяців, що діє  з 01.12.06 р. по 01.11.07 р. включно.

Відповідно до Договору №3719/02 від 26.04.10 р. договір оренди №3719 від 01.12.06 р. продовжено на 11 місяців до 01.08.10 р.

Позивач листом №30-05/8114 від 06.06.11 звернувся до Відповідача, в якому повідомив про наявність заборгованості по орендним платежам до бюджету за оренду приміщення та нарахування  пені, поставив вимогу сплатити її у повному обсязі у вказаний термін.

Проте на час звернення Позивача до суду  з даним позовом, Відповідач так і не виконав вимоги, поставлені у них.

Згідно п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції)  –вересень 2006 р.: 1 275,91 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший  місяць оренди грудень 2006 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень  2006 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається  шляхом коригування  орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2 Договору).

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 3.2. договору передбачено орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяь.

Відповідно до п. 3.3.договору  перерахування здійснюється орендарем самостійнодо 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховуються орендарем на розрахований рахунок Балансоутримувача: р/р 3515001000413 в УДК у м. Києві, МФО 820019.

Пунктом 10.3.договору  встановлено, що всі зміни та доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядається протягом одного місяця дати їх подання до розгляду іншою стороною..

25.01.07 р. між Сторонами було укладено Додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди № 3719 від 01.12.06 р., відповідно до умов якого, п.3.1 та п.3.2 Договору Сторони виклали в наступній редакції: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за перший/ базовий/ місяць розрахунку –січень 2007 р.: 2 521,19 грн.

Згідно договору орендна плата за січень 2007 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 р.

Договором № 3719/02 від 26.04.10 р. встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку  - березень 2010 р.: 8 763,23 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди –квітень 2010 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2010 р.

Відповідно до п.3.3 Договору перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним  з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховуються  Орендарем на розрахунковий  рахунок Балансоутримувача.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках передбачених чинним законодавством  (п.3.4 Договору).

Однак, з матеріалів справи вбачається та встановлено господарським судом міста Києва, відповідач зобов’язання по сплаті орендних платежів за користування Майном згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості за січень 2011 р. –серпень 2011 р. у розмірі  30 871,23 не сплатив.

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації , за кожний день прострочення, включаючи день оплати.  

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суду боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно  з частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона  повинна вжити  усіх заходів, необхідних для належного  виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання  є підставою для застосування  господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно матеріалів справи 19.09.11 позивачем  в суд першої інстаніції було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Відповідача 32 317,70 грн, з них: 30 871,23 грн –заборгованість по орендній платі, 1 121,49 грн - пеня, 324,98 грн - збитки від інфляції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 30-05/8114 від 06.06.11 звернувся до Відповідача, в якому повідомив про наявність заборгованості по орендним платежам до бюджету за оренду приміщення та нарахування  пені, поставив вимогу сплатити її у повному обсязі у вказаний термін.

Проте на час звернення Позивача до суду  з даним позовом, Відповідач так і не виконав вимоги, поставлені у них.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо наявності заборгованості по орендній платі  в сумі  30 871,23 грн. з боку відповідача, а відтак судом першої інстанції правомірно та обґрунтованого задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи відповідача, на яких ґрунтується апеляційна скарга, зокрема, з приводу  відсутності акту звірки, підписаного в двосторонньому порядку, до уваги не приймаються, оскільки наявність заборгованості не встановлюється на підставі акту звірки, який не є первинним бухгалтерським документом. Він є лише допоміжним доказом, що сприяє досягненню між сторонами компромісу щодо суми заборгованості.

До того ж, колегія апеляційного суду зазначає, що відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, твердження відповідача, що господарським місцевим судом порушено вимоги ст. 173 Цивільного-процесуального кодексу є безпідставними, оскільки при здійсненні процесу, господарський суд керується лише Господарським процесуальним кодексом України, і цим він відрізняється від ведення цивільного судового процесу.

Відкладення розгляду справи  не означає, що розгляд справи так і не розпочався по суті. Навпаки, як вбачається з протоколу судового засідання від 22.09.2011 року та протоколу судового засідання від  06.10.2011 відповідач не з’являвся в судові засідання, суддею господарського суду міста Києва досліджувалися матеріали справи та докази, подані учасниками судового процесу, а також обговорювалися обставини справи у відповідності до V розділу ГПК України. Заперечення на протокол сторонами не подавалися, а відтак у колегії суддів апеляційного суду не має підстав вважати протокол не законним.

Інші доводи апеляційної скарги у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю не можуть бути підставами для скасування рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року у справі № 40/304  – слід залишити без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст.  4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на  рішення господарського суду міста Києва  від  06 жовтня 2011року по справі №  40/304 залишити без задоволення.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року у справі                  № 40/304 залишити без змін.

3.  Матеріали справи № 40/304  повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили  з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Тарасенко К.В.

Судді                                                                                          Жук  Г.А.

                                                                                          Яковлев М.Л.