донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.04.2012 р. справа №39/229
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Бойко І.А.
суддів:
при секретарі:Зубченко І.В., Мартюхіної Н.О.
Лебеденко В.В.
за участю представників сторін:
від позивача:Чубенко Т.С. –директор (наказ № 6-к від 20.10.03 р.)
від відповідача (скаржника):
ОСОБА_6 –підприємець, свідоцтво серії НОМЕР_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м.Краматорськ
на рішення господарського судуДонецької області
від29.12.2011 року (повний текст підписаний 03.01.2012р.)
по справі№ 39/229
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»м.Краматорськ
до
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м.Краматорськ
простягнення 91387грн.50коп.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал»м.Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Краматорськ про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 11500,00грн., суми неустойки, нарахованої згідно п.2.1. договору, в розмірі 2887,50грн., грошових коштів за фактичне користування майном в розмірі 38500,00грн., суми неустойки, нарахованої згідно п.8.4. договору, в розмірі 38500,00грн. (всього 91387,50грн).
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.12.2011р. по справі № 39/229 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»м.Краматорськ задоволені в повному обсязі та з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати в розмірі 11500,00грн., сума неустойки у формі штрафу, нарахованого згідно п.2.1. договору, в розмірі 2887,50грн., грошові кошти за фактичне користування майном в розмірі 38500,00грн., суму неустойки, нараховану згідно п.8.4. договору, в розмірі 38500,00грн. (всього 91387,50грн).
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач несвоєчасною здійснював оплату орендних платежів в період діє договору, не повернув орендоване приміщення та продовжував користувався ним після припинення дії договору оренди, у зв’язку з чим виникла заборгованість з орендної плати та за період фактичного користування приміщенням після припинення дії договору нарахована неустойка, а також нараховані пеня та штраф.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 м.Краматорськ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 29.12.2011р. по справі № 39/229 скасувати та у задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що оспорюване рішення прийнято господарським судом у відсутності представника відповідача з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування оспорюваного рішення.
Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. була ним погашена у жовтні 2010р., в підтвердження чого до апеляційної скарги наданий розрахунковий касовий ордер № 145332 від 14.10.10р. на суму 11550,00грн. Крім того, скаржник посилається на те, що у жовтні 2010р. виїхав з орендованого приміщення, а тому ствердження позивача про те, що відповідач з 01.10.2010р. по 04.08.2011р. безоплатно користувався приміщенням, не відповідає дійсності.
Ухвалою від 12.03.2012р. Донецьким апеляційним господарським судом було відновлено строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Позивач надав додаткові пояснення (вих. № 11 від 04.04.2012 р.). У судовому засіданні 04.04.2012 р. проти вимог апеляційної скарги заперечував та зазначив, що не виписував відповідачеві, як орендарю за договором, розрахункового касового ордеру на здійснення оплати орендних платежів, інших доказів проведення відповідачем оплати за договором у нього відсутні. Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач не надав доказів направлення йому акту приймання-передачі на повернення орендованого приміщення з оренди, а ключі від приміщення передав через третіх осіб, а тому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідач (скаржник) у судовому засіданні 21.03.2012р. вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню часткого, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал»(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендар) 01.11.2009р. був укладений договір оренди майна за № 3/1-09 (далі за текстом –договір), згідно пункту 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину складського приміщення площею 480м2, яке знаходиться на балансі ТОВ «Кристал», розташоване за адресою: АДРЕСА_3, про що складений акт приймання-передачі від 01.11.2009р.
В пункті 10 договору сторони узгодили, що він діє з 01.11.2009р. по 30.09.2010р.
Частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно пункту 2.1. договору, орендна плата встановлюється у гривнях та визначена в додатковій угоді № 1.
За умовами додаткової угоди № 1 від 01.11.2009р. сторони дійшли згоди, що вартість орендної плати складає 3696грн. в місяць, при цьому, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування вказаної суми орендної плати на індекс інфляції. Крім того, розмір орендної плати може змінюватися по незалежним від орендодавця причинам. Вказана додаткова угода підписана обома сторонами, скріплена їх печатками та є невід’ємною частиною договору.
01 червня 2010р. між сторонами була підписана додаткова угода за № 2, яка є невід’ємною частиною договору, згідно умов якої вартість орендної плати становить 3850грн. в місяць та за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування вказаної суми орендної плати на індекс інфляції.
В пункті 2.1. договору передбачено, що орендну плату орендар зобов’язаний вносити на розрахунковий рахунок орендодавця або готівкою щомісячно, але не пізніше п’ятнадцятого числа поточного місяця.
В листі від 20.08.10р. за вих. № 63 позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 30.09.2010р. та зауважив, що його пролонгація можлива лише за умови погашення наявної суми заборгованості. Також до цього листа був доданий відповідний рахунок для сплати заборгованості за договором.
Вказаний лист отриманий відповідачем 27.08.2010р., про що свідчить підпис на поштовому повідомленні № 2466570, а отже він був обізнаний про закінчення строку дії договору та необхідність погашення наявної суми заборгованості.
Позивач повторно в листах від 08.12.10р. за вих. № 83 та від 27.07.2011р. за вих. № 32 просив, відповідно до п.9.5. договору, повернути орендоване відповідачем приміщення та сплатити заборгованість за договором та фактичне користування приміщенням, для чого до вказаних листів було додані відповідні рахунки для оплати.
Однак, зважаючи на відсутність доказів оплати наявної заборгованості з орендних платежів за договором за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 11500,00грн.
Скаржник, посилаючись на відсутність заборгованості за договором за вищевказаний період, надав до суду апеляційної інстанції копію видаткового касового ордеру за № 145332 від 14.10.10р. про здійснення оплати орендних платежів за липень, серпень, вересень 2010р. на користь позивача на суму 11550,00грн., який судовою колегією не приймається як належний доказ проведення оплати за вищевказаним договором, оскільки у представленому видатковому касовому ордері відсутня печатка орендодавця про прийняття платежу.
Позивачем до суду апеляційної інстанції надано копію виписки з книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва-юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, із якої вбачається, що платіж, на який посилається скаржник, не проведений у позивача. За період жовтня 2010р. жодного платежу від відповідача на рахунок позивача не надходило.
Оригінал вказаної книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва-юридичної особи оглянутий судовою колегією апеляційної інстанції у судовому засіданні 21.03.2012р.
Згідно пункту 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Видатковий касовий ордер застосовується для оформлення видачі грошей з каси при обробці інформації як з використанням обчислювальної техніки, так і без неї (п.3.4. вищевказаного Положення). При цьому, в пункті 3.5. зазначеного Положення закріплено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.
У даному випадку в представленому скаржником видатковому касовому ордері одержана за ним грошова сума надрукована за допомогою технічних засобів, що суперечить вимогам, встановленим вищевказаним Положенням.
В статті 34 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Таким чином, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що підтверджують факт проведення відповідачем оплати заборгованості за договором оренди за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 11500,00грн.
Згідно пункту 9.5. договору передбачено, що у випадку припинення (розірвання) договору орендар повертає орендоване майно орендодавцеві протягом 5-ти днів після припинення (розірвання) договору за актом повернення.
Тотожні вимоги закріплені сторонами й в пункті 3.3. договору, який передбачає, що у випадку розірвання або закінчення дії договору, орендар зобов’язаний підписати акт приймання-передачі в день повернення майна за договором.
Як зазначено вище, позивач неодноразово направляв відповідачеві листи з вимогами повернути орендоване майно у відповідно до пункту 9.5. договору.
У зв’язку з тим, що відповідачем не були здійснені заходи, направлені на повернення орендованого майна орендодавцеві, позивачем в односторонньому порядку 04.08.2011р. був складений акт приймання приміщення з оренди, в якому визначено, що орендодавець прийняв частину складського приміщення загальною площею 500кв.м (АДРЕСА_3), стан приміщення задовільний. Даний акт був направлений на адресу відповідача згідно листа від 29.09.2011р. за вих. № 55.
В абзаці 2 пункту 8.3. договору передбачено, що якщо орендар не поверне орендоване майно у визначені строки, то він сплачує орендодавцеві грошові кошти за фактичне користування майном, виходячи з орендної плати, визначеної договором оренди.
Так, приймаючи той факт, що після припинення дії договору (30.09.2010р.) відповідач не повернув орендоване ним приміщення за актом приймання-передачі орендодавцеві, а позивачем в односторонньому порядку складений акт приймання приміщення з оренди 04.08.2011р., за період з 01.10.2010р. по 31.07.2011р. відповідачеві було нараховано плату за фактичне користування приміщенням в розмірі 38500,00грн.
Твердження скаржника, що він виїхав з орендованого приміщення у жовтні 2010р., судовою колегією не приймається до уваги, з огляду на те, що за умовами договору обов’язок скласти акт повернення приміщення з оренди покладений саме на орендаря (відповідача у справі). А тому, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів звільнення орендованого за договором приміщення у жовтні 2010р., перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахованої плати за фактичне користування приміщенням у період з 01.10.2010р. по 31.07.2011р. (10 місяців), колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду про задоволення позовних вимог в цій частині.
Виходячи з приписів ст.610 Цивільного кодексу України, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
В пункті 2.1. договору закріплено, що у випадку прострочки орендної плати понад одного місяця, з орендаря стягується неустойка в розмірі 25% місячної орендної плати.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Так, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати орендних платежів за договором понад одного місяця (заборгованість виникла за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р.) позивачем була нарахована неустойка у формі штрафу в розмірі 2887,50грн., який стягнутий за рішенням суду першої інстанції в повному обсязі.
Однак, судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного:
Як визначено вище, сума заборгованості за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р., яку позивач просив стягнути з відповідача, становить 11500,00грн.
Подану позивачем заяву від 05.12.2011р. (а.с.35-36), в якій він уточнив суму заборгованості за вказаний період та просив стягнути 11550,00грн., згідно заяви від 29.12.2011р. (а.с.54) позивач просив не приймати до уваги. Отже, з урахуванням вказаного, неустойка у формі штрафу за прострочення оплати орендних платежів за договором має нараховуватись на суму заборгованості в розмірі 11500,00грн., яка була визначена у позовній заяві.
Таким чином, розмір неустойки у формі штрафу за прострочення оплати орендних платежів за договором, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2875,00грн., виходячи з наступного розрахунку: 11500,00грн. х 25% = 2875,00грн.
З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача неустойки у формі штрафу за прострочення оплати орендних платежів за договором підлягає зміні, а саме: стягненню з відповідача підлягає неустойка у формі штрафу в розмірі 2875,00грн.
В іншій частині вимог про стягнення неустойки в формі штрафу слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як зазначено вище, відповідачем не виконані договірні зобов’язання в частині повернення орендованого ним приміщення у визначений договором строк.
Згідно п.8.4. договору, у випадку невиконання орендарем зобов’язання з повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі, встановленому Цивільним кодексом України.
В частині 2 вказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач після закінчення строку дії договору користувався приміщення протягом 10 місяців, а тому неустойка за цей період мала становити 77000,00грн. (3850,00грн. х 10 х 2 = 77000,00грн.).
Проте, суд вірно визначив, що не має права виходити за межі позовних вимог, а, враховуючи те, що сума нарахованої позивачем неустойки за користування приміщенням після припинення дії договору становить 38500,00грн., правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що у главі 58 Цивільного кодексу України викладені загальні положення про найм (оренду), якими сторони повинні керуватись при виконанні договорів оренди, у тому числі й оренди частини приміщень, а тому твердження скаржника про безпідставне застосування судом першої інстанції положень ст.ст.793-797 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Посилання скаржника на те, що у рішенні суду першої інстанції не наведено доказу про належне повідомлення сторін про день та час проведення судового засідання, колегією суддів апеляційної інстанції відхилені, виходячи з наступного:
До матеріалів справи долучено поштове повідомлення (а.с.41), адресоване на ім’я ПП ОСОБА_6, за яким останнім отримано поштову кореспонденцію 01.12.2011р.
Також до матеріалів справи долучена заява ФОП ОСОБА_6 від 07.12.2011р. (а.с.45), в якій він просив перенести судове засідання, у зв’язку з відрядженням.
Як встановлено судовою колегією вся поштова кореспонденція на ім’я ФОП ОСОБА_6 направлялась за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 84331, АДРЕСА_1.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судових засідань у даній справі та не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ в першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ст.103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
На підставі вищевикладеного, судова колегія не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права, проте, зважаючи на те, що висновки викладені місцевим господарським судом в оспорюваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду Донецької області від 29.12.2011р. у справі № 39/229 підлягає зміні, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Краматорськ –частковому задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника та позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Краматорськ –задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.12.2011р. у справі № 39/229 –змінити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»м.Краматорськ –задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Краматорськ (84331, АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»м.Краматорськ (84323, АДРЕСА_2; ЄДРПОУ 01558617) заборгованість в сумі 11500,00грн., грошові кошти за фактичне користування річчю в сумі 38500,00грн., неустойку у форму штрафу в сумі 2875,00грн., неустойку за користування річчю за час прострочення її повернення в сумі 38500,00грн., витрати за судовим збором в сумі 1827,50грн.
В іншій частині позовних вимог –у задоволенні відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»м.Краматорськ (84323, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, б.17, кв.88; ЄДРПОУ 01558617) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Краматорськ (84331, АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 0,13грн.
Зобов’язати господарський суд Донецької області видати відповідні накази згідно з вимогами ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».
У разі дотримання сторонами вимог ст.122 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.А.Бойко
Судді: І.В.Зубченко
Н.О.Мартюхіна