Судове рішення #22016161

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ


 Справа № 33/2390/107/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ч.1 ст.172-2 КУпАПКащук А.М.





П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

          "28" березня 2012 р. м. Черкаси


    Суддя апеляційного суду Черкаської області Соломка І.А., з участю прокурора Буджерака М.Р., особи на яку складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Звенигородського районного суду Черкаської області за протестом прокурора, -

                                                                    в с т а н о в и л а:

          

          Постановою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 березня 2012 року провадження по справі відносно:

ОСОБА_2, працюючого на посаді заступника голови Звенигородської районної ради Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

закрито в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-2 КУпАП.

          Як вбачається з матеріалів справи, оперуповноваженим  ОВС УБОЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_4 10.02.2012 року щодо ОСОБА_2 складено протокол про те, що він, перебуваючи на посаді заступника голови Звенигородської районної ради, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування, в зв’язку з виконанням функцій місцевого самоврядування, використовуючи свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості, в липні 2011 року, особисто, видав розпорядження № 27-ос від 28.07.2011 року «Про преміювання працівників районної ради», чим порушив вимоги п. 6 постанови КМУ від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів», п. 3.3 Положення «Про преміювання працівників виконавчого апарату районної ради», ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання протидії корупції», неправомірно призначив собі та голові Звенигородської районної ради премії, які в подальшому були отримані, на загальну суму 537,9 грн., тобто особисто отримав неправомірну вигоду та сприяв отриманню неправомірної вигоди іншій особі – голові Звенигородської районної ради.

          Закриваючи провадження по справі щодо ОСОБА_2 суддя послався на відсутність в його діях складу даного правопорушення, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 не мав умислу на отримання неправомірної вигоди і його дії не можна вважати корупційними, оскільки вони не пов’язані з виконанням функцій держави.

         Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав протест, в якому вважаючи рішення суду незаконним, просив його скасувати і прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, мотивуючи отримання неправомірної вигоди лише тим, що рішення про преміювання було прийнято з порушенням вимог п. 6 постанови № 268 від 09.03.2006 «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та п.п. 3.3 Положення про преміювання працівників виконавчого апарату районної ради, питання про преміювання голови Звенигородської районної ради та його заступника на відповідних сесіях ради не розглядалося і  рішення з даного приводу не приймалося.

          Розглянувши матеріали  справи про адміністративне правопорушення, вислухавши думку прокурора, який підтримав протест, думку  ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, які його заперечили, перевіривши доводи протесту та матеріали справи, вважаю, що він не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          За змістом ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з’ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

           Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею  виконанні в повному обсязі.

      Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

       Вирішуючи питання про зміст і спрямованість умислу особи, яка є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, стосовно порушення обмежень щодо використання службового становища, передбачених ст. 6 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, суд має виходити не тільки з конкретних положень того чи іншого пункту цієї статті, але й із законодавчого визначення понять корупції, корупційних правопорушень та неправомірної вигоди, які сформульовані у ч. 1 ст. 1 Закону.

     Тому, районний суд, аналізуючи фактичні обставини справи, правильно дав аналіз нормативно-правовим актам, що складають антикорупційне законодавство України.

          Як вбачається з матеріалів справи, преміювання голови Звенигородської районної ради та його заступника в 2011 році відбувалося на підставі рішення сесії Звенигородської райради від 30.12.2010 року, яким розмір премії був визначений – «в межах коштів, передбачених на преміювання в кошторисі районної ради в межах фонду на преміювання та економії фонду оплати праці». Премія в липні 2011 року цей розмір не перевищила, що відповідає вимогам п. 6 постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268, та п. 3.3 Положення про преміювання працівників виконавчого апарату районної ради. Розпорядження № 27-ос від 28.07.2011 р.  про преміювання працівників районної ради за липень 2011 р. приймалося заступником райради - ОСОБА_2, оскільки голова райради ОСОБА_5 перебував у відпустці. Згідно вказаного розпорядження ОСОБА_2 за липень 2011 року нараховано премію в розмірі 478,8 грн., ОСОБА_6 -  59,1 грн., що складає 20% їх окладу, як і всім іншим працівникам апарату районної ради, що не перевищило встановленого розміру кошторисних призначень преміювання.

          Суть корупційного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», полягає в тому, що особа уповноважена на виконання функції держави, використовуючи свої службові повноваження, незаконно одержує або має намір одержати від інших осіб неправомірну вигоду, тобто грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які їй надаються за те, що вона перебуває на конкретній посаді  і виконує певні функції.

        Протиправні діяння, що вчинюються особою, уповноваженою на виконання функції держави, набувають корупційного характеру лише тоді, коли вказані грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, їй надаються, обіцяються, пропонуються іншою фізичною чи юридичною особою і вона їх одержує безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

           Як вбачається з матеріалів справи, суть інкримінованого ОСОБА_2 корупційного адміністративного правопорушення  полягає в неправомірних діях, наслідком яких є безпідставне отримання премії, тобто державних коштів.

            Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, дії, які поставлені в вину ОСОБА_2, не є корупційними, оскільки не були спрямовані на отримання неправомірної вигоди, він не мав умислу на неправомірне її отримання, оскільки премії нараховувались та виплачувались аналогічним чином як в 2010 році, так і на протязі 2011 рок, ( а не лише в липні 2011 року), і не перевищували розміру, зазначеного в рішенні сесії райради від 30.12.2010 р. Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, видаючи розпорядження про преміювання, ОСОБА_2 вважав, що діє правомірно.  

      В свою чергу апеляційний суд вважає, що наведені в протоколі про адміністративне  правопорушення відносно ОСОБА_2 порушення  не є предметом розгляду при вирішенні питання наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутній предмет корупційного діяння.  

          Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду,  не встановлено.

         З огляду на викладене, висновок районного суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, є правильним, а постанова  про закриття провадження по справі щодо нього – законною та обгрунтованою.

          Доводи протесту прокурора щодо незаконності постанови районного суду є безпідставними.

          Керуючись ст. 294 КУпАП , -

                                                                        п о с т а н о в и л а :

         Протест прокурора прокуратури Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову судді Звенигородського районного суду  Черкаської області від 03 березня 2012 року, якою відносно ОСОБА_2 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-2 КУпАП,  за відсутністю складу адміністративного правопорушення, - без змін.

          Постанова  набирає законної сили негайно, остаточна і  оскарженню не підлягає.

Суддz

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація