Справа № 2-5161/11

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

06 березня 2012 року                                                                 м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  

в складі головуючого -  судді  Смаглій М.В.

              при секретарі  Корженко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровському справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення аліментів за навчання в минулий час,

 Встановив:

             ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за навчання в минулий час, вказуючи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 15 жовтня 2009 року, від якого мають повнолітніх дітей –сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час діти навчаються. Позивачем було понесено витрати на навчання дітей. Відповідачка матеріальної допомоги не надавала. У зв’язку з наведеним позивач просив позов задовольнити

          Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідачки аліменти за минулий час  за утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ? частини всіх видів заробітку, починаючи від дня пред’явлення позову до суду на протязі трьох років, стягнути з відповідачки аліменти за минулий час  за утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ? частини всіх видів заробітку, починаючи від дня пред’явлення позову до суду на протязі трьох років.

       Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на час навчання дітей вони мешкали разом з нею, та вона також надавала матеріальну допомогу дітям.

Представник відповідачки у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилась, просила в задоволенні позову відмовити.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд вважає, що в позовних вимогах необхідно відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що  сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано  15 жовтня 2009 року. Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей –сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які навчаються.

ОСОБА_3  закінчив в 2011 році Одеський національний політехнічний університет.

ОСОБА_4 закінчує в 2012 році Одеський національний політехнічний університет.

Окрім цього діти навчаються на факультеті підготовки офіцерів запасу Військового інституту Одеського національного політехнічного університету.

Згідно пояснень позивача, діти повністю знаходились на його утриманні. Ним сплачувались кошти за навчання та за проживання дітей в гуртожитку.

Згідно ст. 199 СК України, якщо  повнолітні дочка, син продовжують навчання  і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно ст. 199 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Відповідачка у судовому засіданні пояснила, що ствердження позивача не є правдивими, так після розірвання шлюбу між сторонами діти проживали разом з нею, про що  свідчить довідка № 1663 від 29.11.2011 року Випасненської сільської ради Білгород –Дністровського району Одеської області. Витрати на навчання синів сторонами велися спільно.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 надали до суду заяви, згідно яких позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволені позовних вимог.

Свідок  ОСОБА_7  у судовому засіданні пояснив, що позивач дійсно надавав допомогу дітям, але він не знає хто сплачував за навчання дітей.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивач не сплачував кошти за навчання дітей, витрати, пов’язані з оплатою навчання та проживання в гуртожитку дітей були понесені нею.

Отже, як вбачається з пояснення свідка  ОСОБА_8 кошти на навчання дітей були понесені нею та позивачем не наведено доказів, щодо його участі в сплати коштів за навчання дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, те, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається,  суд вважає, що в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення аліментів за навчання в минулий час необхідно відмовити.

Керуючись ст. 191 ч.2 СК України, ст.ст. 60, 213-215 ЦПК України, суд, -                                                

Вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення аліментів за навчання в минулий час –відмовити.           

Рішення  може бути оскаржене  в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги, або в порядку  ст. 295 ЦПК України.  

Суддя