Справа № 2/2502/250/12 р.

                                                                                                    2/2502/250/12 р.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                             І м е н е м   У к р а ї н и

  29 березня 2012 р.   .                                  .                                                          м. Бобровиця

   Бобровицький районний суд  Чернігівської області

  в складі :   головуючого –судді           Демченко Л.М.,     

                    при секретарі                      Савості К.Ю.,

                    з участю:

                    позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його             

                    представника ОСОБА_3,

                    представника третьої особи ОСОБА_4,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю,                                                               

                                           В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :                

           Позивач звернувся  до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю. Свої вимоги мотивував тим, що 11.12.1995 року п’ятою сесією дванадцятого скликання Осокорівської сільської ради народних депутатів Бобровицького району Чернігівської області прийняте рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність, згідно якого ОСОБА_5 отримала дозвіл на приватизацію земельної ділянки, площею 0,52 га. 07.08.2000 року Осокорівською сільською радою зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під №98 акт серії ІV-ЧН № 027910 на ім’я ОСОБА_5, в якому зазначено, що їй для обслуговування житлового будинку передано 0,25 га, для особистого підсобного господарства 0,60 га, а в загальному 0,85 га.  Після її смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, яку прийняв її син  ОСОБА_2, і до якої входить і  вище зазначена земельна ділянка.

       Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29.12.2008 року за ним визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями  за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 Як власник даної садиби він мав намір приватизувати земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, але виявилось, що лише 0,15 га неприватизовані за цією адресою, а решта землі ввійшли до приватизаційного акта ОСОБА_5  До державного акту ввійшли 0,33 га, які не зазначені в рішенні сесії сільської ради. Технічна документація на земельні ділянки, зареєстровані на ОСОБА_5 сільською радою не затверджувалась, межі з сусідами не погоджувались, у власність  їй передано земельну ділянку більшу ніж надано рішенням сільської ради, тому вважає, що частину земельної ділянки у нього було відібрано незаконним шляхом і  просить   визнати недійсним державний акт  серії ІV-ЧН № 027910 від 07 серпня 2000 року, виданий на  ім’я ОСОБА_5.

         Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, вважаючи, що згідно земельного законодавства йому повинні надати у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га, а оскільки ОСОБА_5 приватизувала всю земельну ділянку біля його господарства, то цим порушені його права.

         Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити.

          Представник третьої особи  заперечувала проти задоволення позовних вимог.

             Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представника відповідача та третьої особи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.      

          Судом встановлено, що спадкодавець  позивача ОСОБА_6, який  помер ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно Земельнокадастрової книги колгоспу «Радянськая Україна», а згодом Осокорівської сільської ради  Бобровицького району  мав у власності земельну ділянку 0,15 га. /а.с.15   / Згідно  рішення Осокорівської сільради від 11.12.1995 року, видане архівним відділом Бобровицької РДА, дозволено ОСОБА_5 приватизувати 0,52 га. ( а.с. 5),  а згідно рішення, яке міститься у  технічному звіті по видачі Державного акту на право приватної власності на землю, від 11.12.1995 року ОСОБА_5 передано у приватну власність і користування  0,92 га /а.с.21/. Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв її син, відповідач по справі, оскільки  проживав разом з спадкодавцем, що не заперечувалось сторонами.   Правовстановлюючі документи на час розгляду справи знаходяться на стадії оформлення в нотаріальній конторі.  Згідно рішення Бобровицького районного суду від 29 грудня 2008 року за позивачем визнано право власності на  житловий будинок АДРЕСА_1, як такий що перейшов по право спадкування після смерті батька ОСОБА_6

         Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорююваних прав, свобод чи інтересів.

       Як вбачається з матеріалів справи, зокрема: з рішення п'ятої сесії  дванадцятого скликання Осокорівської сільської ради від 11.12.1995 року ОСОБА_6( батьку позивача)  передано у приватну власність 0,15 га  (а.с. 17-18); з земельнокадастрової  книги в якій вказано, що у власності ОСОБА_6 мав тільки земельну ділянку вищезазначеною площею ( а.с. 14-15).  В судовому засіданні представник третьої особи також підтвердила, що крім земельної ділянки площею 0,15 га, інших земельних ділянок ОСОБА_6 не мав та не звертався до сільської ради з проханням надати крім даної земельної ділянки, додаткову.

     Рішення сесії сільської ради від 11 грудня 1995 року про надання у приватну власність  земельної ділянки ОСОБА_7,  не скасоване.    

   Крім того з пояснень позивача судом достовірно встановлено, що  на час розгляду справи про визнання за ним права власності на житловий будинок, тобто на 29 грудня 2008 року знав про приватизацію ОСОБА_7, спірної земельної ділянки, але звернувся до суду тільки в березні 2012 року, пропустивши тим самим  трьохрічний строк позовної давності, на який  наголошував відповідач та його представник. ( а.с. 4).

      Твердження позивача про те, що технічна документація не затверджувалась сільською радою, та не погоджувались межі суміжних землекористувачів спростовується технічним  звітом про видачу державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_5( а.с. 19-24)

      Інших доказів, крім тих, що були досліджені судом, позивачем всупереч вимог ст. 57-60 ЦПК України не надано.

     Отже суд вважає,  що виданий ОСОБА_7  державний акт на право власності на земельну ділянку ніяким чином не порушує права позивача, та в зв'язку з пропуском строку позовної давності  приходить до висновку, що вимоги позивача є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.          

      На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3,4, 10,11,60, 209,212-215,218   ЦПК України, ст.ст. 116,118,121 ЗК України, ст. ст. 257,377  ЦК  України,

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю відмовити.                                                                                      

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення   може бути подана апеляційна скарга до  апеляційного суду Чернігівської області  через Бобровицький районний суд  протягом десяти днів з дня  проголошення рішення, а особами , які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  рішення суду,протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення .  

Суддя /підпис/

Копія вірна :

Суддя

Бобровицького районного суду                                        Л.М.Демченко