Справа № 1407/793/2012
РІШЕННЯ
іменем України
"27" березня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді – Вострікової Л.В.,
при секретарі – Козаченко О.І.,
за участю:
відповідача -- ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду (зал №2) цивільну справу за позовною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-2005» до ОСОБА_1 про визнання відмови від укладення нового договору оренди земельних ділянок недійсною та визнання переважного права на укладення такого договору, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-2005» (далі - ТОВ «Авангард-2005») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання відмови від укладення нового договору оренди земельних ділянок недійсною та визнання переважного права на укладення такого договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 01.10.2005 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір оренди трьох земельних ділянок загальною площею 8,43 га, що належать відповідачу на підставі Державного акту на право приватної вланості на землю та знаходяться в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Договір було укладено строком на 5 років та 01.11.2006 року зареєстровано у Вознесенському районному секторі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» Державного комітету України по земельних ресурсах про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040601100013.
Договір виконувався орендарем в повному обсязі та строк його дії закінчився
01.11.2011 року. Відповідач безпідставно відмовляє позивачу в укладенні договору оренди на новий строк, бажаючи передати ділянку в оренду іншій особі.
В подальшому, після закінчення строку дії договору, відповідач відхилив пропозицію позивача про укладення договору на новий строк та просив ТОВ «Авангард-2005» звільнити належні йому ділянки.
Вказуючи на те, що орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, ТОВ «Авангард-2005» у позовній заяві просило визнати недійсною відмову ОСОБА_1 в укладенні з ним договору оренди належних йому трьох земельних ділянок на новий строк та визнати, що товариству належить переважне право на укладення з відповідачем договору оренди вказаних земельних ділянок.
В судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду клопотання в якому просить слухати справу у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 з позовом не згідний т.я. має намір самостійно використовувати земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, які належать йому на праві власності при цьому підтвердив, що його відмова, як орендодавця від продовження договору була належним чином
доведена до відома ТОВ «Авангард-2005 неодноразово, починаючи з травня 2011 р.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог позивача, пояснила, що відповідач, як власник трьох земельних ділянок, не бажає продовжувати орендні відносини з позивачем по причині неналежного виконання останнім своїх зобов’язань за договором оренди, має намір самостійно використовувати вказані ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, при цьому, його відмова, як орендодавця від продовження договору була належним чином доведена до відома ТОВ «Авангард-2005».
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 01.10.2005 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір оренди трьох земельних ділянок загальною площею 8,43 га, що належать відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, що знаходиться в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до Типового договору оренди землі, зареєстрованого 01.11.2006 року в Вознесенському районному секторі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» Державного комітету України по земельних ресурсах про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040601100013, зазначено, що договір укладено 01.10.2005 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Авангард-2005» строком на 5 років.
Як вбачається з заяв від 05.05.2011 року, 13.10.2011 року та 05.11.2011 року, підписаних власноруч ОСОБА_1, останній неодноразово до закінчення дії договору повідомляв орендаря про те, що він не бажає продовжувати орендні відносини та укладати договір оренди на новий строк.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення містять ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 78, 90 ЗК України які передбачають можливість власника володіти користуватися та розпоряджатися належним йому майном, зокрема земельною ділянкою особисто, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Власник не може бути позбавлений прав щодо майна або обмежений у його використанні за винятком випадків, передбачених законом. Саме власник або уповноважена ним особа за звичайних умов можуть бути ініціаторами укладення правочинів щодо свого майна, в тому числі й договорів.
При цьому, закон передбачає, що сторони договору є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, в тому числі й договору оренди землі (ст. 627 ЦК України, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року з послід. змінами та доповненнями).
Отже, примусове спонукання власника до укладення договору суперечить закону, зокрема, порушує конституційно визначене право власника на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном та порушує принцип свободи договору.
Тому суд вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання відмови від укладення нового договору оренди земельних ділянок недійсною немає.
В силу ст. 33 ЗУ «Про оренду землі»після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутністю письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором Письмове заперечення здійснюється листом повідомленням.
З письмових заперечень ОСОБА_1 від 05.05.2011 року, 13.10.2011 року та 05.11.2011 року, останній, відмовився від поновлення договору на новий строк через порушення умов договору, в частині виплати орендної плати.
З договору оренди спірної земельної ділянки від 01.10.2005 р. вбачається, що його строк закінчився.
Доказів того, що позивач належно виконував обов’язки відповідно до умов договору ( п.п.9-14 Договору оренди), а тому має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору суду не надано.
Тому, суд вважає, що позовні вимоги про визнання переважного права на укладення нового договору оренди земельних ділянок задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-2005»до ОСОБА_1 про визнання відмови від укладення нового договору оренди земельних ділянок недійсною та визнання переважного права на укладення такого договору –залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В. Вострікова