Справа № 2/0614/1163/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

         26 березня 2012 року    Малинський районний суд Житомирської області в складі:

                    головуючого  судді Ярмоленка В.В.

                    при секретарі Грищенко О.В.

розглянувши на відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: управління Держкомзему у м. Малині про визначення меж суміжного землекористування, -   

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись  в листопаді 2011 року до суду з позовними вимогами, які були уточнені в ході судового розгляду позивач просила визначити межі суміжного землекористування між нею як власником ділянки площею 0,0888 га по АДРЕСА_2  та відповідачем по справі, як користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1, зазначивши в рішенні розміри належної позивачу земельної  ділянки.

          В судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, пояснивши, що виданий на її ім’я державний акт на право власності на земельну ділянку ЖТ № 668727 не відповідає тим розмірам, які визначені в генеральному плані. Просила зобов’язати відповідача звільнити самовільно захоплену частину належної їй земельної ділянки, скасувавши державний акт на право власності на земельну ділянку.

          Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, заперечивши факт будь-яких порушень права позивачки на користування належною їй земельною ділянкою.

          Представник Малинської міської ради ОСОБА_3  позов не визнав, просив розглянути справу у його відсутність.

          Представник відділу Держкомзему у місті Малині ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позовних вимог по суті, через їх необґрунтованість.

          Вислухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить до висновку про те,що поданий позов не підлягає задоволенню через наступне:  

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 213, 309 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до Земельного кодексу України в редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, який діє на час вирішення спору, землекористування землями громадської та житлової забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотримання будівельних норм та правил, регіональних та місцевих правил забудови.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та посвідчується державним актом.

Для будівництва та обслуговування жилих будинків громадянам України за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватись у власність земельні ділянки у розмірах, визначених Кодексом із земель комунальної власності.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Основою відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості відновлення меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання земельної ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Способами захисту прав на земельні ділянки є визнання прав на земельну ділянку, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення цих прав, визнання недійсними рішень органів самоврядування, іншими способами.

У разі видання органом самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

          Встановлено, що 21 червня 2004 року ОСОБА_1 набула право власності на 0,0888 га земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування  жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.  Зовнішні межі земельної ділянки в натурі встановлені та узгоджені суміжними землекористувачами, про що свідчить відповідний акт від 10.04.2003 р. Будь-яких спорів на день отримання Державного акту не виникало, розміри земельної ділянки зазначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку.

          Позивач неодноразово протягом судового засідання змінювала свої вимоги, заявляючи взаємовиключні вимоги, тим самим змінювала предмет позову, що є неприпустимим після початку розгляду справи по суті.

На пропозицію конкретизувати вимоги та уточнити позивач не скористалась своїм правом. Суд сприяв та роз’яснював дану можливість позивачу, постановивши ухвалу про усунення недоліків позовної заяви через розбіжність їх вимог.    

Фактично позивачем оспорюється розмір земельної ділянки, визначеної Державним актом через невідповідність розмірам генерального плану, однак такої вимоги до суду вона не заявляла.   

Також не надано доказів створення відповідачами перешкод в користуванні та розпорядженням земельною ділянкою, доказів недійсності Державного акту на право власності на земельну ділянку ЖТ № 668727 від 21.06.2004р.

          На підставі викладеного, керуючись ст.  ст. 6,  10,11, 60, 88, 209 ЦПК України,   ст. 158 ЗК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Малинський районний суд Житомирської області.

Суддя:В. В. Ярмоленко