КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2012 року 2а-5212/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,
за участю представників сторін:
від позивача –Колісніченко С.В., Сердюкова Т.В.,
від відповідача –Дубовик В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «РОСАВА»
до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2011
№22060000750171/393/30253386,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Росава»(далі – позивач) з адміністративним позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №1761/0000630171/315/30253385 від 18 серпня 2011 року.
В позовній заяві позивач просить скасувати повністю зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача №1761/0000630171/315/30253385 від 18 серпня 2011 року.
Ухвалами суду від 25 листопада 2011 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 2 грудня 2011 року.
Судове засідання 2 грудня 2011 року було відкладено у зв’язку з нез’явленням обох сторін, щодо позивача у суду були відсутні докази вручення поштою ухвали про призначення судового розгляду. Судові засідання 16 грудня 2011 та 20 січня 2012 року були відкладені у зв’язку з нез’явленням сторін та клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи. Судове засідання, призначене на 8 лютого 2012 було відкладено у зв’язку з клопотанням позивача про продовження строку розгляду справи для підготовки нових доказів по справі та про відкладення розгляду справи. В судове засідання 13 лютого 2012 року з’явились представники сторін.
В судовому засіданні 13 лютого 2012 року представник позивача подав письмову заяву про уточнення позовних вимог, просив скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №22060000750171/ 393/30253385 від 31 жовтня 2011 року, пояснив, що уточнення позову пов’язане з тим, що за рішенням від 31 жовтня 2011 року відповідач щодо тих самих правовідносин, які складають предмет позову, разом з сумою основного боргу визначив і суму штрафних санкцій. Представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання. Заслухавши пояснення представників сторін суд ухвалив залучити до матеріалів справи та врахувати при розгляді справи заяву про уточнення позовних вимог від 13 лютого 2012 року.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі. Вказував на те, що відповідачем, у зв’язку з проведеною перевіркою, було неправомірно знято з валових витрат позивача суму на купівлю електронних квитків в розмірі 244 357 гривень 80 копійок та поставлено дану суму в дохід двом працівникам позивача, що здійснювали закупку даних квитків «під звіт».
Представник позивача вважає невірним висновок, позивача, відображений у акті від 5 серпня 2011 року №4451/23-2/30253385/164, про те, що позивач не підтвердив право на відшкодування витрат на придбання електронного авіаквитка, так як до авансових звітів не додано оригінали належних розрахункових документів, що підтверджують здійснення розрахункових операцій. А також, невірним посилання відповідача в акті від 5 серпня 2011 року №4451/23-2/30253385/164 на лист Міністерства фінансів України №31-18030-07-21/12414 від 25 травня 2010 року, оскільки даний лист не є нормативним актом, а тому не може бути обов’язковим для застосування щодо відповідача.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачу в ході перевірки для підтвердження права позивача на відшкодування витрат на придбання авіаквитка, та, відповідно –права зарахування вартості зазначених квитків до валових витрат, було надано роздруківки електронних квитків та маршрутів авіаперевезень. Ці документи представник позивача вважає достатніми для підтвердження витрат позивача на придбання авіаквитків та зарахування цих витрат на валові витрати Приватного акціонерного товариства «Росава».
Представник позивача вказав в судовому засіданні, що вважає безпідставним висновок відповідача про необхідність підтвердження витрат позивачем іншими розрахунковими документами, окрім електронних квитків, оскільки електронні квитки, на думку представника позивача є такими достатніми розрахунковими документами, оскільки є документам суворої звітності.
Представник відповідача заперечив проти позову. На підтвердження правомірності податкового повідомлення-рішення №22060000750171/ 393/30253385 від 31 жовтня 2011 року подав заперечення у письмовій формі від 10 лютого 2012 року.
Із заперечень представника відповідача слідує, що перевіркою встановлено та зафіксовано в акті факти проведення готівкових розрахунків на загальну суму 244 357, 80 гривень без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтвердив сплату покупцем готівкових коштів, чим порушено статті 4 та 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд у відкритому судовому засіданні встановив наступне.
Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією на підставі направлень від 16 травня 2011 року, від 2 червня 2011 року та від 3 серпня 2011 року було проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання з боку позивача податкового та валютного законодавства за період з 1 січня по 31 березня 2011 року. За результатами перевірки було складено акт від 5 серпня 2011 року за №4451/23-2/30253385/164.
За наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідачем до позивача, відповідно до норми п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 36 653, 67 гривень.
Окрім того, відповідно до вимог норм статей 123 та п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України до відповідачем до позивача було застосовано штрафну санкцію за 2010 рік –у розмірі 5 734, 11 гривень, а за 1 квартал 2011 року –1 гривня.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що складають предмет позову суд виходить з наступного.
Предметом даного позову є відносини, які склались між позивачем та відповідачем у зв’язку з донарахуванням позивачу податку з доходів найманих працівників та нарахуванням штрафу на підставі статті 123 та п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Зважаючи на зазначене, суд не бере до уваги пояснення представника позивача щодо обставин внутрішнього звітування працівників ПрАТ «Росава»за отримані під звіт кошти на придбання квитків перед самим товариством, оскільки дослідження таких відносин є виходом за межі позовних вимог, адже зазначені працівники позивача не є сторонами в даній справі та не є, відповідно, учасниками правовідносин, які складають предмет даного позову.
Щодо обставин того, які саме документи є належними розрахунковими документами для підтвердження позивачем витрат на придбання електронних квитків, суд зазначає наступне.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті, зокрема, і операцій з купівлі-продажу електронних авіаквитків регулюється «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі –Положення про касові операції) .
Відповідно до п. 2.11 Положення про касові операції, звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 3.1 Положення про касові операції, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Відповідно до п.3.2 Положення про касові операції, касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
Відповідно до п. 4 ч.1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року №265/95-ВР, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.
Із зазначеної норми слідує, що не застосовуються реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при продажу проїзних і перевізних документів на авіаційному транспорті із застосуванням бланків суворого обліку з оформленням розрахункових і звітних документів. Тобто оформлення при продажу авіаквитків розрахункових і звітних документів на бланках суворого обліку, є умовою для не застосування реєстраторів розрахункових операцій. В той же час право на не застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажі авіаквитків не скасовує вимоги щодо оформлення купівлі-продажу авіаквитків відповідними розрахунковими документами.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
При перевірці позивача щодо правильності віднесення витрат на придбання електронних квитків відповідачем позивачу були надані лише роздруківки маршрутів до електронних квитків. Щодо електронних авіаквитків, як і щодо роздруківок авіа маршрутів не передбачено режиму суворого обліку, і, відповідно, - оформлення на бланках суворої звітності в розумінні статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Так, номенклатура бланків суворої звітності передбачена Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»від 19 квітня 1993 р. N 283. Відповідно до такої номенклатури, до бланків документів суворого обліку відносяться:
- документи, що засвідчують особу, подію, право, освіту, трудовий стаж тощо (паспорт; свідоцтва про народження, одруження і розірвання шлюбу, переміну прізвища, імені, по батькові; трудова книжка і вкладиш до неї; посвідчення водія, службові, військові, ветеранів, інвалідів; дипломи про освіту, присвоєння звання; пенсійна книжка; пенсійні листки, листки тимчасової непрацездатності, свідоцтво про державну реєстрацію бази персональних даних та інші);
- проїзні документи (квитки на проїзд у залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті; документи на перевезення вантажів, крім перевізних документів на перевезення вантажу залізничним транспортом; товарно-транспортні накладні на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв; військові проїзні документи та інші);
- знаки поштової сплати (поштові марки, конверти з марками, листівки з марками);
-документи, що використовуються для обслуговування грошового обігу (книжки ощадні, чекові, депозитні; чеки грошові, майнові, розрахункові; бланки фінансування, страхування; акредитиви; марки податкові, митні; доручення на видачу коштів, пенсій; сертифікати якості, на право вивезення і ввезення; поліси страхування; ліцензії та інші);
- бланки білетів тиражних та миттєвих лотерей;
- бланки атестата на торгові партії оброблених або необроблених алмазів.
Таким чином, електронні проїзні документи, до яких відносяться електронні квитки, - не відносяться до бланків документів суворого обліку та належних розрахункових документів, які підтверджують факт витрати коштів на придбання електронного квитка.
Вищезазначене спростовує твердження представника позивача про те, що електронні квитки є достатніми розрахунковими документами, оскільки є документами суворої звітності та підтверджує правомірність дій відповідача при визначенні правового змісту документів, наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на придбання електронних авіаквитків.
Окрім того, відповідно до абз.2 п.12 Р. ІІ Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, - у разі використання авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів: оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій, чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира. Таким чином навіть для внутрішнього звітування працівників товариства, які перебували у відрядженні, для відшкодування цим товариством витрат понесених його працівниками, зокрема і на придбання електронного авіаквитка, чинним законодавством передбачено подання товариству його працівниками платіжних документів до яких сам електронний квиток не віднесений.
З огляду на вищезазначене та врахуванням аналізу зазначених вище норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що електронні квитки та роздруківки маршрутів не є належними та достатніми розрахунковими документами, які підтверджують факт витрати коштів позивача на придбання електронних квитків.
Згідно п.п.4.2.15 п.4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року №889-ІV, - до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з п. 9.10 статті 9 цього Закону.
Відповідно до п.123.1 статті 123 Податкового кодексу України, - у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану
вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
В той же час з пояснень представників позивача слідує, що позивач оскаржує сам факт донарахування відповідачем податку з доходів найманих працівників та факт нарахування штрафу, а не зміст суми донарахованого податку чи суми штрафу.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Терлецька О.О.
Повний текст постанови складено та підписано 17 лютого 2012 року.