Справа № 2-9630/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

16 березня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -                            судді   Гуменюк А.І.

при секретарях                                       Чернюк А.А., Коршак Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання права власності на ? частину майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення порядку користування квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання в рівних долях обов’язку за правочином, -  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі –Позивач за первісним позовом) 23 червня 2011 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі –Відповідач за первісним позовом), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання права власності на ? частину майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та визначення порядку користування квартирою.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що із Відповідачем за первісним позовом вони зареєстрували шлюб 12 грудня 2003 року. Вказує, що оскільки спільне життя не склалося, на час звернення до суду із цим позовом шлюбні відносини фактично припинені і на даний час судом також вирішується питання про розірвання шлюбу. Зауважує, що за час перебування у шлюбі ними була придбана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1. Вказує, що спірна квартира була придбана за кошти у розмірі 50 000 доларів США, із яких 25 000 доларів США  перерахувала її мати ОСОБА_3, а іншу частину 25 000 доларів США отримані за кредитним договором, частина яких на даний час вже повернута банку. Зауважує, що загальна площа спірної квартири становить 45,80 кв.м., жила –27,00 кв.м. та складається із двох кімнат, площею, 16,8 кв.м. та 10,2 кв.м., відповідно, а також складається із коридору, площею 6,7 кв.м., санвузла площею 2,8 кв.м., кухні площею 6,0 кв.м., шафи площею 2,4 кв.м., балкону площею 0,9 кв.м. Оскільки спірна квартира розташована на другому поверсі, тому провести реальний її поділ неможливо, зауважуючи, що спільне користування квартирою на даний час є також неможливим, просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати за нею право власності на ? частини спірної квартири, на іншу ? частини квартири просить визнати право власності за Відповідачем за первісним позовом та визначити порядок користування вказаним житлом в наступний спосіб: їй виділити в користування житлову  кімнату площею 16,8 кв.м. та балкон площею 0,9 кв.м., Відповідачу за первісним позовом виділити в користування житлову  кімнату, площею 10,2 кв.м. та шафу, площею 2,4 кв.м., коридор, площею 6,7 кв.м., кухню, площею 6,0 кв.м. та санвузол, площею 2,8 кв.м., залишити у спільному користуванні сторін. Такий спосіб користування спірною квартирою мотивує тим, що вона займається науковою діяльністю та працює викладачем і окремо облаштувати кабінет у неї можливості немає.

В ході судового розгляду справи Позивач за первісним позовом подала доповнення до позовної заяви, у якому просила суд ухвалити судове рішення, яким визнати спірну квартиру об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У судовому засіданні  Позивач за первісним позовом та її представники позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задоволити.

Відповідач за первісним позовом та його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали, просили суд у задоволенні первісного позову відмовити, мотивуючи тим, що при купівлі спірної квартири Відповідачем за первісним позовом сплачено 80 000 доларів США, у зв’язку з чим його частка у спільній сумісній власності є більшою, ніж половина та, в свою чергу, подали зустрічний позов, який обґрунтовують тим, що рішенням суду від 29 червня 2011 року, шлюб між ним та Позивачем за первісним позовом розірвано. Зауважують на тому, що за час подружнього життя була придбана квартира АДРЕСА_1 за ціною в 125 000 доларів США, 80 000 доларів США із яких ним було сплачено за рахунок власних коштів, отриманих від продажу іншої квартири, яка знаходилася у спільній власності його та його батька. Решта від суми вартості спірної квартири, зокрема, 15 000 доларів США були сплачені за рахунок спільних коштів подружжя та 30 000 доларів США було отримано за кредитним договором, укладеним між ним та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» від 23 червня 2008 року,  строк погашення якого до 23 червня 2018 року. Зауважуючи на тому, що на час подання зустрічного позову, залишок основного боргу за кредитним договором становить 16 586,60 доларів США та 11 600 доларів США становлять відсотки за користування кредитом, просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати за ним та за Позивачем за первісним позовом, в рівних долях, обов’язок за кредитним договором № ML-003|156|2008 від 23 червня 2008 року, укладеним між ним та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»  та відшкодувати судові витрати, пов’язані із розглядом справи, у тому числі, 3 000 грн. за надання правової допомоги.   

Позивач за первісним позовом та її представники зустрічний позов визнали, щодо його задоволення не заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оцінивши зібрані у справі докази, в їх сукупності, суд знаходить первісний позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов таким, що задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 2003 року і, що шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва  від 29 червня 2011 року (а.с. 6, 47).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу квартири від 23 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_2 придбав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірна квартира АДРЕСА_1є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, за змістом статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

За змістом частини 2 статті 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Приймаючи до уваги, що будь-якої домовленості між сторонами щодо частки кожного із них, як співвласників у праві спільної сумісної власності немає, суд знаходить, що їх частки, як співвласників спірної квартири, є рівними, у зв’язку з чим первісний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Суд критично оцінює докази Відповідача за первісним позовом в частині щодо ціни спірної квартири в 125 000 доларів США, які ніби-то фактично були сплачені при укладенні договору купівлі продажу спірної квартири, у тому числі, розписку ОСОБА_6, показання свідка ОСОБА_7, оскільки вказаний договір є нотаріально посвідченим, містить ціну нерухомого майна у розмірі 242 485 грн., що в еквіваленті за курсом Національного Банку України на момент укладення правочину складало 50 000 доларів США і який, у тому числі, містить застереження, що зазначена ціна є остаточною та не підлягає будь-яким змінам. Крім того, суд також критично оцінює твердження Відповідача за первісним позовом та показання свідка ОСОБА_7 в частині щодо його права на більшу частку у спірному майні, з мотивів внесення ним особистих коштів у придбання спірної квартири, належних йому від продажу іншої квартири, згідно договору купівлі-продажу від 23 червня 2008 року, оскільки за умовами цього правочину іншу квартиру було продано за 300 000 грн., яких цілком достатньо було б для купівлі спірної квартири, яку було придбано за 242 485 грн. В той же час сторони стверджують, що на придбання спірної квартири були потрачені їх спільні кошти, як подружжя, а також кошти, отримані за договором кредиту, укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»та Відповідачем за первісним позовом від 23 червня 2008 року на суму 30 000 доларів США.

Крім того, Позивач за первісним позовом просить визначити порядок користування спірною квартирою у зазначений у позові спосіб.

За змістом частини 3 статті 358 Цивільного кодексу України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

В ході судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що  частки сторін, як співвласників спірної квартири, є рівними. Виходячи із фактично встановленого порядку користування спірним житлом, який існує між сторонами на даний час, суд знаходить можливим визначити такий порядок користування спірною квартирою, за яким Позивачеві за первісним позовом виділити в користування житлову  кімнату, площею 16,8 кв.м. та балкон, площею 0,9 кв.м., Відповідачу за первісним позовом виділити в користування житлову  кімнату, площею 10,2 кв.м. та шафу, площею 2,4 кв.м., залишивши вказаним особам у спільному користуванні коридор, площею 6,7 кв.м., кухню, площею 6,0 кв.м. та санвузол, площею 2,8 кв.м. При цьому суд критично оцінює застереження Позивача за первісним позовом в частині щодо того, що вона, як науковець, має право на кабінет і тому їй має бути виділена жила кімната більшою площею, оскільки вказана обставина, згідно діючого законодавства, враховується при вирішенні питання про забезпечення громадян жилими приміщеннями.

Щодо зустрічного позову, суд знаходить його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 4 статті 65 Сімейного кодексу України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Судом встановлено, що 23 червня 2008 року між ОСОБА_2, з одного боку, та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», з другого боку, укладено Кредитний договір                 № МL-003/156/2008, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США, для придбання нерухомого майна. За умовами вказаного договору дата остаточного повернення кредиту зазначена 23 червня 2018 року.

За змістом частини  1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду справи сторонами визнано, що вказаний Кредитний договір був укладений в інтересах їх сім’ї. За інформацією Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»на даний час кредит не повернуто.

За змістом статті 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених законом.

Крім того, за змістом частини 1 статті 544 Цивільного кодексу України, боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

З урахуванням викладеного, оскільки Відповідач за первісним позовом є боржником за Кредитний договором МL-003/156/2008, укладеним в інтересах сім’ї, виходячи із положень статті 544 Цивільного кодексу України, після остаточного повернення кредиту, останній має право подати позов до Позивача за первісним позовом про зворотну вимогу (регрес) у рівній частці від виконаного солідарного обов’язку.

За таких обставин, у суду відсутні підстави визнавати за Відповідачем за первісним позовом та за Позивачем за первісним позовом, у рівних долях, обов’язок за кредитним договором № ML-003|156|2008 від 23 червня 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2, оскільки таке застереження міститься у самому Законі (стаття 544 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, оскільки у даному випадку вказаним Законом передбачено спосіб захисту цивільного права Відповідача за первісним позовом, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, оскільки спосіб захисту цивільного права, визначений Відповідачем за первісним позовом, діючим законодавством не передбачений.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, приймаючи до уваги задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, на користь Позивача за первісним позовом підлягають стягненню із Відповідача за первісним позовом судові витрати, пов’язані із розглядом справи, у розмірі 1 342 грн. 46 коп.

Судові витрати, понесені Відповідачем за первісним позовом присудженню із другої сторони не підлягають.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 60, 65, 70 Сімейного кодексу України, статей 15, 16, 358, 368, 372, 541, 544 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 8, 10, 11, 13, 60, 61, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання права власності на ? частину майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та визначення порядку користування квартирою –задоволити у повному обсязі.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:

ОСОБА_1 виділити в користування житлову  кімнату площею 16,8 кв.м. та балкон площею 0,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.  

ОСОБА_2 виділити в користування житлову  кімнату площею 10,2 кв.м. та шафу площею 2,4 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.  

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 залишити у спільному користуванні коридор площею 6,7 кв.м., кухню площею 6,0 кв.м. та санвузол площею 2,8 кв.м.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання в рівних долях обов’язку за правочином –відмовити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 342 грн. 46 коп.  судових витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду                    м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти  днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.