Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1205/12        Головуючий у суді І-ї інстанції  Циганаш І.А.

Спори про право власності та інші речові права про приватну власність                       Доповідач Авраменко  Т. М.   

РІШЕННЯ

Іменем України

04.04.2012  року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

                              головуючої судді : Авраменко Т.М.

                                                 суддів: Суржика М.М., Суровицької Л.В.

                                  при секретарі : Сливка І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2011 року в  справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОКП «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»про припинення права власності на частину жилого будинку внаслідок її знищення.

          Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів ,-

                                                                В С Т А Н О В И Л А :

         В квітні 2010 року ОСОБА_3  звернувся в суд  з позовом до ОСОБА_2, ОКП «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»про припинення права власності на частину жилого будинку внаслідок її знищення.     

        Зазначав, що вони є співвласниками будинку АДРЕСА_1, йому належить 33/50 частки будинку, ОСОБА_4 –17/50 частки, яка складалася з жилого будинку літер «А», вбиральні літер «Д», сараю літер «В», ? частини огорожі, водопроводу, які самовільно зруйновано в 2004 році.

          Просив припинити право власності ОСОБА_4 на 17/50 частки будинку АДРЕСА_1 в зв’язку з її знищенням на підставі ст.349 ЦК України.  

          В ході розгляду справи позовні вимоги доповнив, просив на підставі рішення суду погасити належну відповідачу частку  та перевести будинок з 33/50 частки в одиницю  (а.с.47-48).  

          Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2011 року позов  задоволено. Суд припинив право власності ОСОБА_4 на 17/50 частки будинку АДРЕСА_1, погасив частку 17/50 в будинку АДРЕСА_1, зобов’язав ОКП «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»внести зміни до державного реєстру права власності на нерухоме майно шляхом виключення із державного реєстру права власності на нерухоме майно ідеальної частки 17/50, яка належала ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 05 липня 2005 року, перевів будинок АДРЕСА_1 з 33/50 частини будинку в одиницю.

          В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на те, що припинення права власності на підставі ст.349 ЦК України можливе лише  за заявою власника, а не інших осіб, від будинку залишився фундамент і вона має намір відбудувати його, для чого уклала договір на виконання будівельних та пошукових робіт. Права позивача не порушено.

         В засіданні апеляційного суду відповідач та її представник  підтримали доводи апеляційної скарги, а представники позивача просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

         Відповідач ОКП «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку (а.с.178), в судове засідання не прибув.

            Колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

           Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення  суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Як вбачається із позовної заяви, позивач просив припинити право власності відповідача на частку будинку в зв’язку із її знищенням, інші підстави припинення права власності не зазначалися.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, керуючись ст. 349 ЦК України, виходив із того, що ОСОБА_4 припинила своє право власності на частку у житловому будинку внаслідок її знищення, крім того, на час ухвалення рішення суду від 05 липня 2005 року про визнання права власності за  ОСОБА_4 на 17/50 частки  будинок вже було знесено.

Такі висновки районного суду не ґрунтуються на вимогах закону.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, за адресою АДРЕСА_1, було розташовано два житлові будинки літер «А»та літер «Б». Частка у праві власності власника, в користуванні якого перебуває будинок літер «А»,  становить 17/50, а частка у праві власності власника, в користуванні якого перебуває будинок літер «Б», - 33/50.

            Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується, що співвласниками на даний час є: на підставі договору дарування від 09 квітня 2010 року позивач ОСОБА_3 - 33/50 частки (попередній власник ОСОБА_5)  та на підставі рішення суду  від 05 липня 2005 року ОСОБА_4 – 17/50 частки (а.с.8-9,10-11,15). Як вбачається з рішень судів (а.с.77-80,82-83,84), на час визнання права власності відповідач ОСОБА_2 по батькові була записана ОСОБА_4.

            Судом також встановлено і не оспорюється відповідачем, що будинок літер «А», який  входив до ідеальної частки 17/50 зруйновано (а.с.7,15,19). Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2008 року встановлено, що в користуванні співвласника ОСОБА_4 знаходяться залишки від самовільно знесеного житлового будинку літер «А»(а.с.66-75).

17 березня 2010 року ОСОБА_4 уклала договір на розробку робочого проекту будівництва мансардного одноквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.43-44).

Матеріалами справи також підтверджується, що між відповідачем ОСОБА_2 та попереднім співвласником ОСОБА_5 виникали спори щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні власністю (а.с.81).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.1 і ч.2 ст.321 ЦК України).

 Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

  Відповідно до  ч. 1 ст. 356  ЦК України  власність двох  чи більше  осіб із визначенням  часток кожного з них у праві власності є спільною частковою  власністю.

  Статтею 346 ЦК України  визначено  перелік підстав припинення права власності, зокрема: ч. 4 ст. 346 та ст. 349 ЦК України передбачено припинення права власності у разі знищення майна за заявою власника, а ст. 365 ЦК України  - припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, також частиною 2 цієї статті передбачено, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 349 ЦК України право  власності  на  майно  припиняється в   разі його знищення. У  разі знищення майна,  права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно  припиняється  з  моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

           Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові  права  на  нерухомі  речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності набувається і припиняється на підставі певних юридичних фактів, з якими закон пов'язує таке виникнення чи припинення права власності.   

            Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення  про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за           № 157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно  —це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.

             Відповідно до пункту 6.5 зазначеного Тимчасового положення у разі знищення об'єкта,  щодо якого проведено  державну реєстрацію  прав,  власник  (власники)  подає(ють) реєстратору БТІ заяву про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи за формою, визначеною у додатку 12.До заяви про закриття розділу Реєстру прав  та  реєстраційної справи    додаються   матеріали   технічної   інвентаризації,   що засвідчують факт знищення  такого  об'єкта,  та  у  разі  знищення нерухомого  майна - правовстановлювальні документи (за наявності), які підлягають анулюванню у порядку, установленому Положенням. Моментом прийняття заяви про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи вважається внесення реєстратором БТІ запису в журнал  обліку  заяв  про  державну  реєстрацію прав з присвоєнням порядкового номера.

Відповідач у встановленому законом порядку не була позбавлена права власності на свою частку будинку, з заявою до відповідних органів про внесення змін до державного реєстру щодо припинення її права власності на належне їй майно не зверталася.

Суд першої інстанції належної правової оцінки зазначеним обставинам не надав та примусово позбавив відповідачку права власності на її частку, керуючись тільки тим, що відповідач припинила своє право власності на частку будинку внаслідок його знищення, не звернувши уваги на вимоги ст. 349 ЦК України, якою передбачено можливість припинення права власності на знищене майно тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

          Не можна погодитися з висновками суду щодо надання оцінки рішенню суду від 05 липня 2005 року про визнання за відповідачем  права власності на спірну частку будинку, оскільки виключне право перевірки законності і обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

               Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України).         

        Пленум Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади»роз’яснив, що відповідно до частини п’ятої  статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

              Наведене свідчить, що входити в обговорення законності та обґрунтованості ухваленого судом рішення, яке набрало законної сили, та переоцінку встановлених в ньому обставин,  суд при розгляді іншої справи не має передбачених законом повноважень.

              Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

              На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307,  ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                              В И Р І Ш  И Л А:

             Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити .

          Скасувати рішення  Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2011 року.                                                                        В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОКП «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»про припинення права власності на частину жилого будинку внаслідок її знищення відмовити.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено  в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної  сили.

            Головуюча суддя:

                                  судді: