Справа № 22-ц-324/12
№ провадження 22-ц/1990/324/12 Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О.
Категорія - 27 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Щавурської Н.Б.
суддів - Фащевської Н. Є., Гурзеля І. В.,
при секретарі - Бріль В.Л.
з участю сторін - відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики та акту прийому-передачі грошових коштів у позику від 13.03.2008 року, в якому позичальником вказано ОСОБА_3 а позикодавцем ОСОБА_1, недійсними.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 січня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити і визнати недійсними договір позики та акт прийому-передачі грошових коштів у позику від 13.03.2008 року, у якому вказані позикодавець ОСОБА_1 та позичальник ОСОБА_3
Апелянт зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, не вказав конкретно у визнанні якого саме договору недійсним відмовлено; не вирішив питання щодо визнання недійсним акту прийому-передачі грошових коштів у позику. Окрім того, судом першої інстанції не було враховано і в рішенні не згадувалось його правової позиції, а саме, що підставою для визнання спірних правочинів недійсними є недотримання в момент їх підписання вимог ст.203 ЦК України.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В подальшому, будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду справи, апелянт ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з’явився з причини від’їзду у м.Київ для участі в переговорах, а його представник ОСОБА_4 - з невідомої суду причини. За вказаних обставин колегією суддів неявка апелянта та його представника визнана без поважних причин, у зв’язку з чим розгляд справи продовжено у їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали; вважають рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просять залишити його в силі.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково.
Судом установлено, що 13.03.2008 року ОСОБА_3 (позичальник) та ОСОБА_1 (позикодавець) уклали договір позики, згідно якого Позикодавець передає у власність, а Позичальник приймає 30000 доларів США та зобов”язується повернути Позикодавцеві суму позики в розмірі 47100 доларів США у строк до 13 березня 2009 року. Згідно акту прийому –передачі від 13.03.2008 року Позикодавець передав, а Позичальник отримав 30000 доларів США.
17.03.2008 року отримані за вищевказаним договором позики кошти ОСОБА_3 у відповідності до укладеного між ним та компанією Lodgevine Limited договору передав останній з метою отримання торгового прибутку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16.09.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 28760 доларів США основного боргу за договором позики, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара США (797,33 грн. за 100 доларів США) становить 229312,10 грн., 6384.72 доларів США, що еквівалентно 50907,29 грн. інфляційних втрат та 2165,20 доларів США, що еквівалентно 17263,79 грн. - 3 відсотки річних за користування позикою за період з 14.03.2011 року до 16.09.2011 року. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 24.11.2011 року вищезгадане рішення Тернопільського міськрайонного суду в частині стягнення з ОСОБА_3 інфляційних втрат в сумі 6384.72 доларів США скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначених вимог.
Також, в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 представлено суду аналогічний договір позики з ідентичними умовами від 13.03.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та компанією Lodgevine Limited через помічника пастора церкви “Відродження” ОСОБА_3, однак жодних доказів наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення такого договору від імені компанії Lodgevine Limited до матеріалів справи не долучено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що договір позики та акт від 13.03.2008 року, сторонами в якому є ОСОБА_1 та компанія Londgevine Limited в особі ОСОБА_3 є неукладеними з підстав відсутності у ОСОБА_3 повноважень на вчинення дій від імені компанії Londgevine Limited, а позовні вимоги ОСОБА_3, які грунтуються на неукладеному договорі позики є безпідставними.
Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами своїх вимог позивач ОСОБА_3 вказав положення ч.ч.3, 5 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.230 ЦК України.
Суд першої інстанції на порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, підстав його позову не уточнив, доводи позивача в частині чи мав місце обман з боку відповідача при укладенні договору позики і в чому він полягав не перевірив, у зв’язку з чим не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до цих правовідносин, а зосередився лише на тому, що договір позики та акт, сторонами в яких є ОСОБА_1 та компанія Londgevine Limited в особі ОСОБА_3 є неукладеними з підстав відсутності в останнього повноважень на вчинення дій від імені компанії Londgevine Limited.
Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач, як сторона яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, і сам факт обману.
Апелянт стверджує, що при укладенні договору позики мали місце невідповідність між зовнішнім волевиявленням особи та її внутрішньою волею, остання не була спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, однак ним не доведено, що даний договір був вчинений під впливом обману. Будь-яких доказів навмисного цілеспрямованого введення ОСОБА_1 в оману ОСОБА_3 щодо фактів, які впливали на укладення між ними договору позики суду не надано.
Помилка внаслідок незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики та акту прийому-передачі грошей по даному договору недійсними з підстав невідповідності внутрішній волі сторони зовнішньому волевиявленню, а саме —такого, що вчинений внаслідок обману, необгрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають.
Твердження апелянта, що з боку ОСОБА_1 мав місце обман, який полягає у тому, що він не порвав договір позики та акт прийому-передачі грошових коштів у позику від 13.03.2008 року, в якому позичальником вказано ОСОБА_3 а позикодавцем ОСОБА_1, про що вони ніби-то домовились, та звернувся в подальшому до суду про стягнення суми позики за вказаним договором, колегія суддів вважає необгрунтованими, і такими, що не можуть свідчити про наявність у ОСОБА_1 умислу на введення в оману ОСОБА_3 щодо фактів, які впливали на укладення між ними договору позики.
Навпаки, ряд фактів, таких як: подання суду ОСОБА_3 аналогічного договору позики з ідентичними умовами від 13.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та компанією Lodgevine Limited ніби-то через помічника пастора церкви “Відродження” ОСОБА_3, відсутність будь-яких доказів наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення такого договору від імені компанії Lodgevine Limited та заперечення відповідача свого підпису у вказаному договорі; укладення другого договору на чотири дні раніше, ніж договір про внесення коштів ОСОБА_3 на рахунок компанії Lodgevine Limited та знаходження цього договору лише на руках у апелянта; внесення ОСОБА_3 отриманих у ОСОБА_1 30000 доларів США у компанію Lodgevine Limited на своє ім’я, а не на ім’я ОСОБА_1, а також твердження ОСОБА_3 про те, що договір позики від 13.03.2008 року, укладений з ОСОБА_1 був порваний, що, на його думку, є підставою його розірвання, на думку колегії суддів, свідчать про ухилення ОСОБА_3 від виконання свого обов’язку щодо повернення боргу ОСОБА_1 на підставі рішення суду.
Оскільки судом першої інстанції застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у позові з інших підстав.
Керуючись ст.ст.209 ч.1; 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4; ч.2; 313; 314 ч.2; 316 ч.1; 317; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.230 ч.1 Цивільного кодексу України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 —задовільнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 січня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики та акту прийому-передачі грошових коштів у позику від 13.03.2008 року, в якому позичальником вказано ОСОБА_3 а позикодавцем ОСОБА_1, недійсними —відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Н.Б. Щавурська