Справа № 1-139/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          30 березня 2012 року Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого –судді Криворот О.О.,

при секретарі –Сєлєнковій Н.О.,

за участю прокурорів –Курила О.І., Шулякової В.Ф.,

захисника –ОСОБА_1,

потерпілого –ОСОБА_2,

та представників потерпілого –ОСОБА_3 і ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, працюючої старшим спеціалістом по соціальній роботі в Європейському благодійному фонді Хесед «Нахалат Авот Азрієль», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, проживаючої  в АДРЕСА_3, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_5 25 серпня 2011 року приблизно о 07 год. 26 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Тайота Яріс»д.н.з. НОМЕР_3, рухалась по проїзній частині Чоколівського бульвару зі сторони Севастопольської площі у напрямку вул. Гетьмана в м. Києві та почала виконувати маневр повороту праворуч на під’їзну дорогу до будинків №28 та №30 по Чоколівському бульвару. Під час руху ОСОБА_5 допустила наїзд лівою частиною керованого нею автомобіля на вентиляційну шахту, яка розташована з правої сторони по ходу руху, та зупинилась. Після чого розпочала рух заднім ходом на проїзну частину та зіткнулась з автобусом «Еталон», д.н.з. НОМЕР_2, який рухався по вищевказаній проїзній частині та зупинився перед даним заїздом до дворів.

          Після зіткнення з автобусом, ОСОБА_5 розпочала рух вперед в напрямку заїзду до будинків №28 та №30 по бул. Чоколівському, по якому в цей час серед інших пішоходів рухалась пішохід ОСОБА_8

          Під час руху ОСОБА_5 допустила порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 12.1, 12.3 ПДР, відповідно до яких:

- п. 1.5 –дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян. Завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 (б) –для забезпечення дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;

- п. 10.1 –перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам  руху;

- п. 12.1 –під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.3 –у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для  зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

          Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_5 виявились в тому, що вона, керуючи технічно справним автомобілем «Тайота Яріс», рухаючись по проїзній частині, почала виконувати маневр повороту праворуч на під’їзну дорогу до будинків №28 та №30 по бул. Чоколівському в м. Києві, проявила неуважність до дорожньої обстановки і її зміни, під час зміни напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вибрала безпечну швидкість керованого нею автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух. При виникненні небезпеки для руху, чим для ОСОБА_5 являлась пішохід ОСОБА_8, яку вона об’єктивно спроможна була виявити, не вжила заходів для зменшення швидкості керованого автомобіля аж до повною зупинки, а продовжила рух далі, і на під’їзній дорозі навпроти будинку №28 по бул. Чоколівському м. Києві скоїла на неї наїзд.

          В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження, від яких вона померла в Київській міській клінічній лікарні №17 о 20 год. 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ_8.

          Смерть ОСОБА_8 настала від сполученої травми –переломів кісток скелета, пошкодження внутрішніх органів з розвитком крововтрати, шоку і  ускладненою тромбоемболієй легеневої артерії.

          Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1,12.1,12.3 Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_5 знаходяться в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю, розмір моральної шкоди частково та пояснила, що  25.08.2011 року приблизно о 07.30 год. вона на своєму автомобілі «Тойота Яріс»їхала на роботу. Разом з нею в автомобілі знаходилась на передньому пасажирському сидінні колега по роботі ОСОБА_9  Вона рухалась по проїзній частині Чоколівського бульвару зі сторони площі Космонавтів у напрямку Караваєвих дач. Їй потрібно було заїхати у двори між будинками № 28 і № 30 по вул. Пітерській, 4-а, де знаходиться їх офіс Європейського благодійного фонду Хесед «Нахалат Авот Азрієль». Проїжджаючи зупинку громадського транспорту «площа Космонавтів» вона побачила маршрутку, яка здійснювала висадку-посадку пасажирів. Проїхавши по другій смузі вона увімкнула показник правого повороту і перестроїлась у праву крайню смугу для повороту праворуч. В цей час вона правою частиною автомобіля наїхала на вентиляційну шахту, зупинилась і через декілька секунд увімкнувши задню передачу повільна почала рухатись заднім ходом, попередньо подивившись у дзеркало заднього виду і не виявивши ніяких перешкод. В цей же час закричала ОСОБА_9, що позаду їде маршрутне таксі і одразу ж відбувся удар в задню частину її автомобіля, після чого вона втратила свідомість. До тями вона прийшла коли її подруга ОСОБА_9 намагалася привести її до тями, допомогла вийти з автомобіля та повідомила, що вона здійснила наїзд на жінку пішохода. Коли вона вийшла з автомобіля, то побачила, що потерпіла лежала на газоні. ОСОБА_9 викликала працівників ДАІ та швидку медичну допомогу, яким вона розповіла, що дорожньо-транспортна пригода сталася з її вини. Вважає, що перехвилювавшись після наїзду на вентиляційну шахту в неї стався приступ астми, а тому вона втратила свідомість.

          Незважаючи на повне визнання своєї вини, вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні доказами в їх сукупності:

- оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_2 з яких видно, що 25.08.2011 року йому зранку біля 08 год. зателефонував  ОСОБА_10 і повідомив, що його матір збив автомобіль на бул. Чоколівському в м. Києві. Коли він приїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди, матір вже було госпіталізовано до лікарні швидкої медичної допомоги. Спочатку ОСОБА_5 пояснила, що в неї відмовили гальма, але згодом приїхав невідомий чоловік, який назвався її кумом, та повідомив, що ОСОБА_5 хворіє на астму і у неї в момент пригоди стався приступ. Цивільний позов підтримав в повному обсязі (а.с.40-41 т.1);

- оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_9, згідно з якими  25.08.2011 року вона зустрілась з ранку з ОСОБА_5, щоб разом їхати на роботу. Проїжджаючи по проїзній частині на бул. Чоколівському в м. Києві, їм потрібно було повернути до дворів між будинками № 28 та № 30 за якими знаходився їх офіс. Даний заїзд розміщений одразу після зупинки громадського транспорту. Проїхавши зупинку, по другій смузі, ОСОБА_5 увімкнула показник правого повороту та перестроїлась в першу смугу, після чого стала виконувати маневр повороту до вказаного заїзду у двори. Швидкість автомобіля була невеликою, але при здійсненні маневру вона правою частиною автомобіля наїхала на вентиляційну шахту і зупинилась. Стан здоров»я підсудної був нормальним, поведінка адекватною, приступу астми вона не помітила. Потім ОСОБА_5 почала повільний рух заднім ходом, після чого відбувся удар в задню частину автомобіля який став різко рухатись вперед, в результаті чого вони знесли металеву огорожу і стовп та заїхали на зелену зону. Проїхавши по зеленій зоні, автомобіль знову здійснив наїзд на металеву огорожу та виїхав на доріжку де зупинився біля кіоску по ремонту взуття. Вона побачила як впала потерпіла. Після повної зупинки автомобіля ОСОБА_5 перебувала без свідомості. Вона в сумочці ОСОБА_5 знайшла інгалятор та вприснула ліки їй в рот, допомогла вийти з автомобіля і побігла до потерпілої, яка була без свідомості, а її чоловік намагався її підняти. Вона викликала працівників ДАІ та швидку медичну допомогу (а.с.84-87 т.1);

- оголошеними та перевіреними в ході судового слідства показаннями свідка ОСОБА_10, згідно з якими 25.08.2011 року він разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 ранком йшли до зупинки громадського транспорту «площа Космонавтів»по доріжці між будинками № 28 та № 30 у напрямку проїзної частини Чоколівського бульвару. Проходячи повз овочевий кіоск біля будинку № 28 він побачив автомобіль «Тойота Яріс», який рухався заднім ходом в районі заїзду до дворів по проїзній частині та зіткнувся з маршрутним автобусом, який стояв на зупинці громадського транспорту. Відразу після зіткнення автомобіль «Тойота Яріс»почав рух вперед набираючи швидкість, заїхав у двори та здійснив наїзд на металевий стіл, а потім передньою лівою частиною на його дружину, від чого її відкинуло на зелену зону. Автомобіль продовжував свій рух та здійснив наїзд на металеву огорожу, потім виїхав на зелену зону, де переїхав його дружину обома лівими колесами. Після цього автомобіль ще раз здійснив наїзд на металеву огорожу та виїхав на доріжку, де зупинився біля кіоску по ремонту взуття. Він відразу підбіг до своєї дружини, вона була без свідомості, а коли прийшла до тями, він підняв її на руки щоб легше було дихати. Через декілька хвилин до нього підійшла ОСОБА_5 та спитала чи жива його дружина, а через деякий час приїхали працівники ДАІ та швидка медична допомога (а.с.89-91 т.1);

- оголошеними та перевіреними в ході судового слідства показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що 25.08.2011 року він працював водієм автобусу «Еталон»д.н.з. НОМЕР_2 на маршруті № 401 та рухаючись по бул. Чоколівському в м. Києві з боку Севастопольської площі в напрямку вул. Пітерської зупинився на зупинці громадського транспорту «площа Космонавтів»здійснити висадку-посадку пасажирів. Перед зупинкою він побачив як автомобіль «Тойота Яріс»випереджав його ліворуч та намагався здійснити поворот праворуч у бік двору будинку № 28. Виїжджаючи на тротуар водій даного автомобіля, як потім стало відомо –ОСОБА_5, здійснила наїзд на вентиляційну шахту днищем свого автомобіля і автомобіль став нерухомо. Потім ОСОБА_5 спробувала рухатись вперед, але колесо не мало зчеплення з поверхнею і пробуксовувало. Коли він збирався розпочати рух, оскільки висадку-посадку пасажирів закінчив, ОСОБА_5 увімкнула задню передачу, на швидкості почала рух назад та вдарилась задньою частиною свого автомобіля в його автобус в правий передній бік. Швидкість «Тайота Яріс»була великою, оскільки від удару вилетіло заднє скло. Не виходячи з салону ОСОБА_5 увімкнула передню передачу і на великій швидкості почала рух вперед в бік двору № 28 по бульвару Чоколівському, при цьому здійснивши наїзд на пішохода-жінку передньою частиною автомобіля, не зупиняючись продовжила рух вперед та здійснила наїзд на металевий столик, потім на металеву огорожу і продовжила рух по зеленій зоні, збила з іншого боку металеву огорожу та вдарившись в кіоск по ремонту взуття зупинилась (а.с. 93-95 т.1);

- оголошеними та перевіреними в ході судового слідства показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що 25.08.2011 року приблизно о 07 год. ранку він знаходився в автобусі № 401 на пасажирському сидінні біля водія. На зупинці громадського транспорту «площа Космонавтів»в м. Києві водій здійснював висадку пасажирів. Він помітив, що праворуч від автобуса, з двору будинку по бул. Чоколівському, заднім ходом виїжджав автомобіль «Тойота Яріс»і на великій швидкості вдарив своєю задньою частиною передню праву частину автобуса. Після чого водій автомобіля «Тойота Яріс»включив передню передачу і на великій швидкості почав рухатись по тротуару в бік будинку, де збив жінку, яка не встигла відскочити. Потім він побачив, що зазначений автомобіль зламавши металеві огорожі вдарився в кіоск по ремонту взуття та зупинився (а.с. 110-112 т.1);

- оголошеними та перевіреними в ході судового слідства показаннями свідка ОСОБА_13, що остання проживає на 5 поверсі в квартирі АДРЕСА_1 і її вікна виходять на проїзну частину бульвару –зупинку «площа Космонавтів», двір будинку та на проїзд між будинками № 28 та № 30. 25.08.2011 року близько 07.20 год. почувши звук удару на проїзній частині бульвару вона вийшла на балкон і побачила автобус, який стояв у першій смузі по напрямку руху в бік Караваєвих дач, перед заїздом до дворів будинків, і у нього була пошкоджена передня права частина. Також вона побачила невеликий легковий автомобіль, який рухався між вентиляційними шахтами. Самого зіткнення автомобіля з автобусом вона не бачила. Під час руху автомобіля «Тойота Яріс»вона бачила, як він здійснив наїзд на металевий стіл і металеву огорожу та виїхав на зелену зону, по якій проїхав та знову здійснив наїзд на металеву огорожу та виїхав на доріжку де зупинився біля кіоску ремонту взуття. Приблизно через хвилину відкрились двері автомобіля, звідки вийшла жінка та підійшла до задньої частини автомобіля. Потім вийшла ще одна жінка, як вона зрозуміла, водій автомобіля «Тойота». Коли вона спустилась на вулицю, на місці події вже знаходились працівники міліції та швидка медична допомога. Побачивши свого сусіда ОСОБА_10 вона зрозуміла, що збили його дружину (т. 1 а.с. 113).

Крім того, вина підсудної ОСОБА_5 підтверджується зібраними досудовим слідством письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи, а саме:

- даними протоколу очної ставки між ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_11, в якому кожний підтвердив свої показання під час їх попередніх допитів (а.с. 117-120 том 1);

- даними протоколів відтворення обстановки та обставин дорожньо-транспортної пригоди із свідками ОСОБА_11 від 20.09.2011 року, ОСОБА_10 від 20.09.2011 року, ОСОБА_12 від 20.09.2011 року, ОСОБА_13 від 20.09.2011 року, ОСОБА_9 від 18.10.2011 року та схемами і фототаблицями до них, згідно з якими останні підтвердили свої показання про механізм виникнення і розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. а.с 121-128, 129-135, 136-142, 143-148, 149-155 том 1);

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_5 від 18.10.2011 року в присутності її захисника, схемою та фототаблицею до нього, згідно з якими остання показала механізм створення даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 156-162 том 1);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 119/2762 від 18.10.2011 року відносно  ОСОБА_8, які були досліджені у судовому засіданні, згідно з якими при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_8 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя.

Між описаними тілесними ушкодженнями і настанням смерті ОСОБА_8 присутній прямий причинний зв'язок.

Смерть ОСОБА_8 настала від сполученої травми - переломів кісток скелета, пошкодження внутрішніх органів з розвитком крововтрати, шоку і ускладненою тромбоемболієй легеневої артерії.

Виявлені ушкодження утворились від дії тупих предметів. Дефекти м’яких тканин на ногах могли утворитись в результаті наїзду колесом. Характер і локалізація ушкоджень, признаки струсу внутрішніх органів, вказують на утворення їх при транспортній травмі –зіткнення їдучого автомобіля з пішоходом. В момент первинного контакту потерпіла знаходилась у вертикальному чи близькому до нього положенні і була повернута правою, можливо дещо задньою поверхнею тіла до транспортного засобу і можливо знаходилась в динаміці. Дані ушкодження могли утворитись в строк і при обставинах згідно з матеріалами справи.

При судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_8 не виявлено захворювання, які б могли вплинути на причину її смерті (а.с. 4-13 том 2);

- даними висновку комісійної судово-медичної експертизи № 295 від 25.10.2011 року відносно ОСОБА_5, згідно з якими при вивченні наданої медичної документації у ОСОБА_5 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.

Згідно медичних карт стаціонарного хворого № 12754 із КМКЛ № 12, № 17707 КМКЛ №8, ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 25.08.2011 року по 02.09.2011 року та з 06.09.2011 року по 19.09.2011 року з приводу бронхіальної астми персистуючої, тяжкого та середнього ступеня тяжкості.

Враховуючи пояснення ОСОБА_5 від 25.08.2011 року з приводу подій дорожньо-транспортної пригоди, дані допиту свідка ОСОБА_9 від 07.09.2011 року, (нормальне самопочуття та поведінка ОСОБА_5, здійснення нею активних дій, спрямованих на керування транспортним засобом, про що свідчить траєкторія його руху з моменту з'їзду з вентиляційної шахти, відсутність клінічних ознак, що передують розвитку астматичного статусу та самих його проявів), огляду ОСОБА_5 медичним персоналом карети швидкої медичної допомоги, у судово-медичної комісії не було підстав вважати, що у неї мав місце напад бронхіальної астми, тим більше з втратою свідомості (а.с. 19-29 том 2);

- даними висновку судової автотехнічної експертизи № 442/ат від 28.09.2011 року по дослідженню технічного стану автомобіля «Тайота Яріс», згідно з якими на момент огляду гальмівної системи, рульового управління та ходової частина автомобіля «Тайота Яріс», що належить ОСОБА_5, не виявлено будь-яких ознак, що свідчать про їх несправність, тобто вони знаходились в працездатному стані (а.с. 35-42 том 2);

- даними висновку судової автотехнічної експертизи № 321/ат від 26.10.2011 року по дослідженню механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди, згідно з якими місце зіткнення автобусу «Еталон», д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «Тайота Яріс »знаходиться в районі зафіксованого в схемі дорожньо-транспортної пригоди осипу скла - в районі переднього правого кута автобусу.

В ситуації, що склалась на дорозі безпосередньо перед дорожньо- транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «Тайота Яріс »ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.9 Правил дорожнього руху ОСОБА_5 і вона мала технічну можливість уникнути зіткнення з автобусом «Еталон»шляхом виконання вимог зазначеного пункту Правил дорожнього руху (а.с. 58-69 том 2);

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.08.2011 року, схемою та фототаблицею до нього, в яких зафіксовано елементи дороги в місці пригоди, кінцеве розташування автомобіля, виявлена слідова інформація та інше (а.с. 12-22 том 1);

- даними протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.09.2011 року, схемою та фототаблицею до нього, в яких зафіксовано елементи дроги у місці пригоди (а.с. 180-191 том 1);

- даними протоколу огляду автомобіля «Тайота Яріс »та фототаблицею до нього від 06.09.2011 року, в якому зафіксовано наявні пошкодження на автомобілі на момент проведення його огляду (а.с. 167-178 том 1);

- іншими матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, що їй інкримінується, доведена повністю, і її умисні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка  керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України.

Суд критично ставиться до показань підсудної ОСОБА_5 з приводу втрати нею свідомості внаслідок нападу бронхіальної астми під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки, враховуючи її пояснення від 25.08.2011 року з приводу даної пригоди (а.с.23 т.1), показання свідка ОСОБА_9 від 07.09.2011 року (а.с.84-87 т.1) про нормальне самопочуття та поведінку ОСОБА_5, здійснення нею активних дій, спрямованих на керування транспортним засобом, про що свідчить траєкторія її руху з моменту з'їзду з вентиляційної шахти, відсутність клінічних ознак, що передують розвитку астматичного статусу та самих його проявів, огляду ОСОБА_5 медичним персоналом карети швидкої медичної допомоги, судово-медична комісія не вбачала підстав вважати, що у неї мав місце напад бронхіальної астми, тим більше із втратою свідомості.

Відповідно до роз’яснень що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки що настали, а їх характер та мотиви допущенні особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатацію транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильної експлуатації останніх, тощо), а також обставини які пом’якшують і обтяжують покарання та особу винного.  

          Тому, обираючи підсудній вид і міру покарання, суд враховує, що ОСОБА_5 вчинила тяжкий злочин але з необережності, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, наслідки що настали, характери і мотиви допущених підсудною порушень правил безпеки дорожнього руху, а також дані про особу підсудної ОСОБА_5, яка раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання і роботи характеризується  позитивно, працює старшим спеціалістом по соціальній роботі в Європейському благодійному фонді Хесед «Нахалат Авот Азрієль»де характеризується позитивно, має та виховала трьох дітей –ОСОБА_14 та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6 та доньку ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка є інвалідом з дитинства. Крім того, на утриманні у ОСОБА_5 перебуває матір похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги та онкохворий чоловік.    

          Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудної ОСОБА_5, є її щире каяття та добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 37 400 гривень (а.с. 185 т.2).

         Згідно зі ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання  підсудної  ОСОБА_5, судом не встановлено.

          Враховуючи обставини що пом’якшують покарання, відсутність обставин що обтяжують покарання, також з урахуванням визнання підсудною своєї вини у вчиненні злочину, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки саме даний вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення останньої та попередження вчинення нею нових злочинів.

          Разом з тим, з урахуванням всіх обставин справи, критичного відношення підсудної до вчиненого, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого ОСОБА_2 до підсудної, оскільки вона повністю відшкодувала останньому матеріальну шкоду в розмірі 37 400 грн., про що є відповідна розписка в матеріалах кримінальної справи (а.с. 185 т.2), а також з урахуванням того, що ОСОБА_5 відшкодувала 940,89 грн. на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 за цивільним позовом прокуратури Солом’янського району м. Києва (а.с. 184 т.2), даних про її особу та важких сімейних обставин, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом встановленого судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

          Суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого потерпілим ОСОБА_2 цивільного позову до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 37400 грн., оскільки в судовому засіданні встановлено і це підтверджується розпискою самого потерпілого, що останньому дійсно підсудною ОСОБА_5 було відшкодовано 37400 грн. в рахунок відшкодування  матеріальної шкоди.  

Також, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого цивільного позову прокуратурою Солом’янського району м. Києва в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17 до ОСОБА_5, оскільки  остання,  згідно квитанції № 84 від 07 грудня 2011 року (а.с. 184 т. 2), повністю відшкодувала суму заявленого цивільного позову.

          Крім того, суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином у розмірі 450 000 грн. підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами внесеними згідно із постановами Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року та №1 від 27.02.2009 року) відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я та в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

          Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,  ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

          Тому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_2 та його родина, характеру немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стану здоров'я потерпілого та його рідних, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та визначає його потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 100 000 грн.

          Такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає фактичним обставинам справи та тяжкості заподіяної потерпілому травми.

          Судові витрати за проведення експертиз слід покласти на ОСОБА_5, речові докази вирішити у відповідності до ст. ст. 81, 330 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

               ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком  на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та відповідно до п.п.2,3,4 ст.76 КК України покласти на неї такі обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з»являтися для реєстрації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін -  підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37400 грн. відмовити у зв’язку із повним відшкодуванням шкоди.

У задоволенні цивільного позову прокуратури Солом’янського району м. Києва в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17 про стягнення з ОСОБА_5 940,89 грн. відмовити у зв’язку із повним його відшкодуванням.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 450 000 (чотириста п’ятдесят тисяч)  грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2 100 000 (сто тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 вартість проведення автотехнічної експертизи № 442/ат від 28.09.2011 року на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, код 25575285, отримувач: ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, розрахунковий рахунок 31253272210699 (призначення платежу: 11523 послуги експерта) 1139 (одна тисяча сто тридцять дев’ять) грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 вартість проведення автотехнічної експертизи № 521/ат від 26.10.2011 року на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, код 25575285, отримувач: ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, розрахунковий рахунок 31253272210699 (призначення платежу: 11511 послуги експерта) 607 (шістсот сім) грн. 82 коп.

Речовий доказ –автомобіль марки «Тойота Яріс»д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5 і переданий їй на зберігання  –залишити у її володінні та користуванні.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                                О.О.Криворот