ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 5020-12/024-7/089 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"13" травня 2008 р. 11:25 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Ілюхіної Г.П.,
при секретарі –Дмитренко Т.М.,
за участю представників:
від позивача –Логутев В.М., представник, довіреність б/н від 12.05.2008;
від відповідача –Ягунов В.П., податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 10-004/270 від 05.07.2007,
від третьої особи –не з'явився,
від прокурора –не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за Приватного підприємства „Соріус”
адміністративним (99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3)
позовом
до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)
третя особа, Головне Управління Державного казначейства
яка не заявляє України в м.Севастополі
самостійних вимог на (м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9)
предмет спору, на
стороні відповідача:
про зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя надати свій висновок до Державного казначейства України для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 83976,36 грн. на розрахунковий рахунок Приватного підприємства „Соріус” за травень, червень, липень 2006 року, по яким не виявлена невідповідність,
за участю Прокурора міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1)
Суть спору:
09.01.2007 (вх.№38) Приватне підприємство „Соріус” звернулось до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя про зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя надати свій висновок до Державного казначейства України для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 83976,36 грн. на розрахунковий рахунок Приватного підприємства „Соріус” за травень, червень, липень 2006 року, по яким не виявлена невідповідність, з посиланням на п.п.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення п.п. 7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не виконав своїх обов’язків по наданню до органу Державного казначейства висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість на поточний рахунок сум, по яким відповідачем не виявлено невідповідності.
У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.03.2007 в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне Управління державного казначейства України в м. Севастополі (т.1 арк.с.107).
Постановою господарського суду міста Севастополя від 24.04.2007 по справі № 20-12/024 позовні вимоги задоволені повністю, зобов’язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя надати органу Державного казначейства України висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 83976,36 грн. на поточний рахунок приватного підприємства „Соріус” за травень, червень, липень 2006 року, по яким не виявлено невідповідності, постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Соріус” 03,40 грн. –судовий збір (т.1 арк.с.142-143).
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2007 по справі № 20-12/024 залишено без змін постанову господарського суду міста Севастополя від 24.04.2007 (т.2 арк.с.40-46).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.01.2008 по справі № 20-12/024 ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2007 та постанову господарського суду міста Севастополя від 24.04.2007 по справі № 20-12/024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 арк.с.77-90).
Касаційна інстанція в ухвалі звернула увагу на те, що при реалізації права платника податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок обов’язковою умовою є підтвердження факту оплати платником податків постачальникам товарів (послуг) в попередньому податковому періоді; питання фактичної сплати суми податку суди не досліджувались; не був встановлений факт фактичної сплати суми податку, заявленої до відшкодування з Державного бюджету України, та відсутність в матеріалах справи доказів того, що сума податку, заявлена до відшкодування фактично була оплачена постачальникам товару (послуг).
04.03.2008 справа № 20-12/024 повернулась на адресу господарського суду міста Севастополя, згідно резолюції голови суду справу передано до провадження судді Ілюхіній Г.П. (вх.№4019).
Ухвалою від 13.03.2008 відкрито провадження по адміністративній справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство Державної компанії „Укрспецекспорт” Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство „Спецтехноекспорт” (т.2 арк.с.92-94).
Ухвалою суду від 02.04.2008 закінчено підготовче провадження та адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (т.2 арк.с.110-113).
Третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, надала клопотання (вх.№7018) про розгляд справи у відсутність її представника (т.2 арк.с.128-129).
Третя особа в відзиві на позов (вх.№6324) залишила розгляд справи на розсуд суду з огляду на те, що органи Державного казначейства України здійснюють безпосереднє повернення сум податку на додану вартість із бюджету, не здійснюючі контроль за органами податкової служби, і по даній категорії справ є безпосередніми виконавцями і залучаються як відповідачі лише щодо роз’яснення порядку виконання, з посиланням на статті 48, 50, 112 Бюджетного кодексу України, Наказ Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України „Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість” № 209/72 від 02.07.1997, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, Положення „Про Головне Управління Державного казначейства України у м. Севастополі”, затверджене Головою Державного казначейства України 26.07.2006 та Положення „Про Державне казначейство України”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 (т.2 арк.с.116-118).
Відповідач в запереченнях на позов (вх.№11136) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що позивач надав Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя податкові декларації з податку на додану вартість з заявленими сумами бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідачем проведені документальні виїзні позапланові перевірки з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування, в ході яких виявлені порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим зменшені суми бюджетного відшкодування, в ході документальних перевірок не представилось можливим встановити факт надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України та підтвердити суми податку на додану вартість, заявлені позивачем до відшкодування з бюджету в загальній сумі 83976,36 грн.; його конрагентами просить в задоволенні позову відмовити, з посиланням на статтю 50 Бюджетного кодексу України, статтю 111 Закону України „Про Державну податкову службу в Україні”, статті 1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (т.1 арк.с.114-115).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд, -
в с т а н о в и в:
19.06.2006, 20.07.2006, 18.08.2006 Приватне підприємство “Соріус” подало до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя податкові декларації з податку на додану вартість №№ 30129, 42922, 51534 з додатком №3 “Розрахунок сум бюджетного відшкодування” та додатком № 4 „Заява про повернення суми бюджетного відшкодування” з відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за травень 2006 року в сумі 15661,00 грн., за червень 2006 року в сумі 121430,00 грн., за липень 2006 року в сумі 206326,00 грн. (т.1 арк.с.29-34, 53-58, 76-82).
Відповідачем відшкодовано ПДВ не в повному обсягу згідно наданим ним деклараціям.
20.12.2006 листом №22393/10/19-1 Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя повідомила позивача, що станом на 19.12.2006 на картці облікового рахунку позивача з податку на додану вартість є переплата, яка виникла в результаті заявлених до відшкодування сум та не погашених по деклараціям №30129 від 19.06.2006 за травень 2006 року –3922,00 грн., №42922 від 20.07.2006 за червень 2006 року –108269,00 грн., №51534 від 18.08.2006 за липень 2006 року –105751,55 грн. (т.1 арк.с.83).
З 14.07.2006 по 21.07.2006, з 04.08.2006 по 11.08.2006, з 04.09.2006 по 11.09.2006 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя було проведено виїзні позапланові документальні перевірки з питання достовірності нарахування ПП „Соріус” сум бюджетного відшкодування податку на доданку вартість за періоди: квітень, травень, червень, липень 2006 року, за результатами яких складені акти перевірок №70/23-5/22285658/15713/10 від 28.07.2006, №75/23-5/22285658/16189/10 від 11.08.2006, №82/23-5/22285658/17267/10 від 12.09.2006 (т.1 арк.с.9-28, 37-52, 61-15).
У ході перевірок встановлені порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету в загальному розмірі 146 342,19 грн.
На підставі Актів перевірок та підпункту 4.2.2 „б” пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя були прийняти податкові повідомлення-рішення від 07.08.2006 №000006235/0, від 15.08.2006 №000007235/0, від 21.09.2006 №000010235/0 про зменшення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 146342,19 грн. (т.1 арк.с.7-8, 35-36, 59-60).
Позивачем надані докази оплати податку на додану вартість постачальникам товарів та послуг платіжними дорученнями:
ПП „Румб-Вест-Миколаїв” –платіжне доручення № 12 від 04.04.2006 на суму 15420,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2470,00 грн. по рахунку № 7 від 03.04.2006 за гідромотор МГ-12-160,
ПП „Морська техніка і сервіс” –платіжне доручення № 21 від 17.04.2006 на суму 8110,80 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1351,80 грн. по рахунку № 16 від 17.04.2006 за контрактор ВК300,
ТОВ „Переможець” –платіжне доручення № 25 від 11.05.2006 на суму 60000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 10000,00 грн. по рахунку № 19 від 10.05.2006 за ВАКЄП-140-70,
ТОВ „РСУ1-Дельта” –платіжне доручення № 2671 від 21.06.2006 на суму 420330,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 70055,00 грн. по рахунку № 292 від 05.06.2006 за електромагніти (т.2 арк.с.101-104).
Спір виник у зв’язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення підпункту 7.7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не виконав своїх обов’язків по наданню в орган державного казначейства висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість на поточний рахунок сум, по яким відповідачем не виявлено невідповідності на суму 83976,36 грн. Відповідач вважає, що ця сума не підлягає відшкодуванню у зв’язку з тим, що відсутні дані про те, що контрагенти позивача перерахували податок на додану вартість до Державного бюджету України.
Правовідносини сторін регулюються статтями 4, 10 Закону України „Про державну податкову службу”, статтями 1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і таке інше.
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (в редакції, що діяла до 28.12.2007).
Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Аналіз зазначених норм Закону України „Про податок на додану вартість” дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.
З аналізу норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і не залежить від сплати даного податку до бюджету постачальником.
Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту за травень, червень, липень 2006 року суми на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товару.
Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана позивачем 18.08.2006, але відповідач не виконав своїх обов’язків в повному обсязі та не подав в орган державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість за травень, червень, липень 2006 року на загальну суму 83976,36 грн.
Загальна сума невідшкодованого податку на додану вартість за травень, червень, липень 2006 року, по яким не виявлена невідповідність складає 83976,36 грн.
Висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та непідтвердження податкового кредиту ПП “Соріус” по мотивам того, що в ході зустрічних документальних перевірок інформація про постачальників-виробників не отримана і факт надходження податку на додану вартість до бюджету України встановити неможливо, - не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам податкового законодавства.
Згідно матеріалів справи, основними постачальниками ПП “Соріус” є: ПП „Румб-Вест-Миколаїв”, ПП „Морська техніка і сервіс”, ТОВ „Переможець”, ТОВ „РСУ1-Дельта”, яким позивачем суми податку на додану вартість оплачені платіжними дорученнями при оплаті товару.
Закон України „Про податок на додану вартість” не містить вимогу обов'язкової наявності податкової накладної у продавця продукції для підтвердження податкового кредиту покупця.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що позивач має право на бюджетне відшкодування.
Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позовні вимоги обґрунтовані та законні, а заперечення відповідача неспроможні.
При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10 Закону України „Про державну податкову службу”, статтями 1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статтями 53, 70, 71, 72, 94, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37, ідентифікаційний код 2319148, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) надати свій висновок до Державного казначейства України для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 83976,36 грн. на розрахунковий рахунок Приватного підприємства „Соріус” (99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658, п/р 2600701884652 в СФ ВАТ „Укрексімбанк” м. Севастополя, МФО 384986) за травень, червень, липень 2006 року, по яким не виявлена невідповідність.
3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р № 31112105700006 в УДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035612) на користь Приватного підприємства „Соріус” (99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658, п/р 2600701884652 в СФ ВАТ „Укрексімбанк” м. Севастополя, МФО 384986) державне мито в сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Згідно статті 42 КАС України, журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.
В порядку статті 43 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Постанова складена та підписана
в порядку частини 3 статті 160 КАС України
19.05.2008 о 15 год. 10 хв.