ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2008 р. | № 11-27/50-07-1117 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Одеської залізниці |
на рішення | господарського суду Одеської області від 02.11.2007 р. |
у справі | №11-27/50-07-1117 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" |
до відповідача-1: | Одеської залізниці |
до відповідача-2: | ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" |
про | стягнення 26 040,00 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | не з'явився |
від відповідача-1: | Слюсар М.М. |
від відповідача-2: | Палун Д.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.11.2007 р. у справі №11-27/50-07-1117 (суддя Власова С.Г.) позов задоволено: стягнуто з Одеської залізниці на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" 21 038,40 грн. вартості нестачі вантажу; 210,38 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" звільнено від відповідальності.
У касаційній скарзі Одеська залізниця просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2007 р. у справі №11-27/50-07-1117 та прийняти нове, яким звільнити Одеську залізницю від відповідальності; судові витрати покласти на позивача, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 111 Статуту залізниць України, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, на станцію призначення цистерни №№72794508, 72208101 прибули в технічно справному стані зі справними ЗПП вантажовідправника "Варта-Універсал М", а за відсутності двох додаткових ЗПП "Альфа-М" доступу до вантажу не було, у зв'язку з чим залізниця відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України повинна бути звільнена від відповідальності за втрату вантажу; по-друге, господарський суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, неправильно зробив оцінку доказів.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення відповідача-1 та відповідача-2, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарським судом першої інстанції, а саме.
Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідно до Генерального договору поставки нафтопродуктів від 26.12.2005 р. №60-06/Н/1/05/2312, укладеного між ТОВ "Новойл" та позивачем, 31.07.2006 р. відправником вантажу —ЗАТ "Укртатнафта" (відповідач-2) зі станції Кагамликська Південної залізниці на адресу позивача у вагоно-цистернах №72208101 (накладна №43894423) та №72793508 (накладна №43894422) було відвантажено нафтопродукти (бензин А-95).
При прийманні на станції Херсон Одеської залізниці нафтопродуктів за кількістю відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. №81/38/101/235/122 у вагоно-цистерні №72793508 було встановлено відсутність ЗПП типу "Альфа-М" у кількості 2 одиниць із відтисками №№2713587, 2713588, та нестача нафтопродуктів у кількості 3200 кг, що підтверджується комерційним актом серії АЯ №586487/75 від 05.08.2006 р., актом експертизи Херсонської торгово-промислової палати В-775 від 05.08.2006 р. та актом приймання нафтопродуктів за кількістю №НR-139 від 04–05.08.2006 р.; у вагоно-цистерні №72208101 встановлена відсутність ЗПП типу "Альфа-М" у кількості 2 одиниць із відтисками №№2713591, 2713592, та нестача нафтопродуктів у кількості 2950 кг, що підтверджується комерційним актом серії АЯ №586488/76 від 05.08.2006 р., актом експертизи Херсонської торгово-промис лової палати В-775/1 від 05.08.2006 р. та актом приймання нафтопродуктів за кількістю №НR-139/1 від 04–05.08.2006 р.
Враховуючи, що з урахуванням норм природних втрат та похибки методів вимірювань згідно з ГОСТ 26976 нестача нафтопродуктів у вагоно-цис тернах склала 5425 кг на суму 26 040,00 грн., позивачем була направлена на адресу Одеської залізниці претензія від 21.11.2006 р. №5806 про відшкодування вартості нестачі нафтопродуктів у сумі 26 040,00 грн.
У зв'язку з тим, що вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення вар тості нестачі нафтопродуктів у розмірі 26 040,00 грн. на підставі ст.ст. 924, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст. 110, 113, 130, 134, 136, 137 Статуту залізниць України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2007 р. за клопотанням Одеської залізниці було залучено іншого відповідача —ЗАТ "Торгівельний дім "Укртатнафта".
11.04.2007 р. Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" було подано уточнення позовних вимог №05/03/40, в яких просило стягнути з Одеської залізниці вартість нестачі нафтопродуктів у розмірі 26 040,00 грн., оскільки нестача вантажу є наслідком незбереження відповідачем-1 під час перевезення вантажу додаткових пломб "Альфа-М" і свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків.
У судовому засіданні від 02.11.2007 р. позивач уточнив суму позовних вимог, та з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів просив суд стягнути з Одеської залізниці 21 038,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із того, що: по-перше, відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 110, 113 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача виникли з незалежних від неї причин; по-друге, факт відсутності двох ЗПП "Альфа-М" на кожній з 2-х цистерн і нестачі нафтопродуктів підтверджено комерційними актами і актами загальної форми, складеними залізницею; по-третє, Одеською залізницею не доведено відсутність вини у нестачі вантажу при перевезенні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно і повно встановив обставини справи і дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову за рахунок відповідача-1 з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України (далі —Статут) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту).
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу —у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Господарським судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем-1 не заперечується, що: по-перше, згідно з залізничною накладною від 31.07.2006 р. №43894423 —вантаж опломбовано: 2 ЗПП „Альфа-М" №№2713591, 2713592 та 1 ЗПП „Варта-Універсал-М" №0999102, а згідно з залізничною накладною від 31.07.2006 р. №43894422 —вантаж опломбовано: 2 ЗПП „Альфа-М" №№2713587, 2713588 та 1 ЗПП „Варта-Універсал-М" №0999178; по-друге, факт відсутності 2-х ЗПП "Альфа-М" на кожній із двох цистерн і недостачі бензину в кожній цистерні засвідчено комерційними актами і актами загальної форми, складеними залізницею в установленому порядку (знаходяться в матеріалах справи).
Висновки господарського суду про недоведення Одеською залізницею відсутності своєї вини у недостачі вантажу, прийнятого до перевезення, і, відповідно, про наявність підстав для відповідальності перевізника за недостачу, відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, встановлені господарським судом першої інстанції із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2007 р. у справі №11-27/50-07-1117 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської залізниці на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2007 р. у справі №11-27/50-07-1117 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2007 р. у справі №11-27/50-07-1117 —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна