ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.02.12 р.                                                                                 Справа № 37/244                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ушенко Л.В.., при секретарі судового засідання Новіковій В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС, м.Світлодарськ, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобетон", м.Світлодарськ, Донецька область

про стягнення збитків у сумі 259 478,01грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 – довіреності

Від відповідача : Славин М.І. – посвідчення № 1563 від 05.11.03р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС, м.Світлодарськ, Донецька область, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобетон", м.Світлодарськ, Донецька область про стягнення збитків у сумі 259 478,01грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на договір оперативного лізингу №663 від 01.04.2002р. з протоколом розбіжностей, додатками та додатковими угодами; акт прийому-передачі від 01.06.2002р. орендованих будівель відповідно до договору лізингу №663 від 01.04.2002р.; рішення господарського суду Донецької області у справі 10/30пн від 27.12.2010р., акт технічного обстеження будівель та споруд, що знаходяться в оперативному лізингу
ТОВ «Енергобетон» від 11.04.2011р.,акт прийняття з оренди об’єкта оперативного лізингу за договором № 663 від 01.04.2002р.

Позивач зважає на те, що на виконання договору оперативного лізингу № 663 від 01.04.02р., він передав Відповідачу у лізинг за актом приймання-передачі від 01.06.02р. окреме індивідуально визначене майно.

Після закінчення строку дії договору, Відповідач майно не повернув і продовжував ним користуватись, в зв’язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з позовом про повернення об’єкту лізингу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.10р. у справі 10/30пн вимоги Позивача були задоволенні.

На виконання рішення суду та з метою прийняття об’єкту лізингу, Позивачем була створена комісія для визначення технічного стану об’єкту лізингу, за результатами роботи якої були встановлені факти розукомплектування Відповідачем обладнання об’єктів лізингу, про що був складений акт.

В процесі здійснення виконавчого провадження майно було прийняте від Відповідача в розукомплектованому стані, про що також складений акт із запереченнями.

Позивач вважає, що в результаті дій Відповідача, йому заподіяні збитки у сумі
259 478,01 гр-н., що складаються із вартості втраченого, пошкодженого та знищеного майна.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві.

Зокрема Відповідач посилається на те, що ним в оперативний лізинг було отримане окреме індивідуально визначене майно, а саме виробничі приміщення: контора та лабораторія, компресорна, склад інертних матеріалів, бетонно-розчинний вузол, арматурні майстерні, склад цементу, тимчасові залізничні колії. Ніякого іншого майна (обладнання) він в користування не отримував, і тому не може нести відповідальності за його стан.

Майно, що було предметом лізингу, повернено Позивачу за актом приймання-передачі з урахуванням його фізичного зносу. Здійснення поточного ремонту об’єктів лізингу та його технічне обслуговування за умовами договору було покладено на Позивача як лізингодавця.

Заявою від 25.10.2011р. Позивач в порядку ст. 22 ГПК України змінив предмет позову і вважає належним способом захисту свого цивільного права відшкодування шкоди у позадоговірних правовідносинах.

Розпорядженням заступника голови суду від 21.11.2011р. склад суду змінився і справа була прийнята до провадження за результатами автоматичного розподілу справ суддею
Гончаровим С.А.

Позивач також надав пояснення на відзив Відповідача та додаткові документи, які залучені до матеріалів справи.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області справа була передана на розгляд судді Ушенко Л.В.

Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась за згодою сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01.04.2002р. між ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (нині ПАТ «Центренерго») (Лізингодавець) та ВАТ ДП «Енергобетон» (нині ТОВ «Енергобетон») (Лізингоодержувач) був укладений договір оперативного лізингу № 663.

За умовами договору (п. 1.1) «Лізингодавець» передає, а Лізингоодержувач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно
ВАТ «Центренерго»: виробничі приміщення - контору та лабораторію, компресорну, склад інертних матеріалів, бетонно-розчинний вузол, арматурні майстерні, склад цементу, тимчасові залізничні колії, які знаходяться на балансі Вуглегірської ТЕС.

Вартість, склад та стан об’єкта на момент передачі в лізинг визначаються в акті оцінки (додаток №1) і є невід’ємною частиною договору. Передача майна здійснюється за експертною вартістю (п.1.2. договору).

Вступ Лізингоодержувача у користування об’єктом настає після підписання договору з дати підписання акта приймання-передачі майна (п.2.1. договору).

Вартість майна, що повертається Лізингоодержувачем Лізингодавцю, визначається на підставі передавального балансу та акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору лізингу, звіреного з актом приймання-передачі об’єкта в лізинг. Майно вважається поверненим Лізингодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.3.).

Лізингоодержувач зобов’язаний у разі припинення договору лізингу повернути Лізингодавцю об’єкт лізингу в належному стані, не гіршому , ніж на час передачі його в лізинг, з урахуванням його фізичного зносу (п.4.3.).

Договором передбачено, що Лізингодавець зобов’язаний надати Лізингоодержувачу акт перевірки технічного стану об’єкта на момент передачі в лізинг, прийняти об’єкт у Лізингоодержувача після припинення дії договору, укласти договір страхування об’єкту лізингу та забезпечити експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт об’єкта лізингу
(п.6.1-6.5 договору).

Лізингодавець планує і виконує поточний та капітальний ремонти; вартість матеріально-технічного забезпечення ремонтів та інших робіт є складовою частиною лізингового платежу
(п.8.2-8.3).

Лізингоодержувач здійснює експлуатацію об’єкту лізингу з дотриманим експлуатаційних та технічних норм, що регламентуються відповідними нормативними актами, а Лізингодавець здійснює технічне обслуговування об’єкту лізингу, вартість якого є складовою частиною лізингового платежу (п.9.1-9.2).

Лізингоодержувач двічі на рік та за вимогою Лізингодавця надає інформацію про технічний стан об’єкта лізингу (п.9.3.).

В додатку №1 до договору визначено склад об’єкту лізингу: контора та лабораторія, компресорна, склад інертних матеріалів, бетонно-розчинний вузол, арматурні майстерні, склад цементу, тимчасові залізничні колії, полігон. Експертна вартість об’єкту склала 892 112 грн., стан об’єкта на момент підписання акту приймання-передачі – задовільний.

До матеріалів справи долучено акт від 04.01.2002р. визначення технічного стану будівель та споруд, що передаються в оренду ДП «Енергобетон».

Згідно даного акту, комісією в складі працівників Вуглегірської ТЕС та директора
ВАТ ДП «Енергобетон» був проведений огляд (обстеження) будівель та споруд, а саме контори та лабораторії, компресорної, складу інертних матеріалів, складу цементу, бетонно-розчинного вузлу, полігону та тимчасових залізничних колій та арматурних майстерень, з метою визначення їх технічного стану для передачі ДП «Енергобетон».

Обстеженням встановлено, що в 1991-92 роках була проведена реконструкція зазначених будівель та споруд. Додатково силами  ДП «Енергобетон» (який був орендарем) в 1999-2001 роках виконані кровельні роботи будівлі контори та лабораторії, бетонно-розчинного вузла, бетонування підлоги та відмостків, здійснена реконструкція системи опалення, ремонт естакади з бетонуванням міжколійного полотна, частково замінені шпали та рійки під’їзних шляхів, ремонт силосних банок цементного складу та інші ремонтно-відновлювальні роботи.

01.06.2002р. між сторонами договору підписаний акт приймання-передачі орендованих будівель та споруд, які передаються в оперативний лізинг по договору №663 від 01.04.2002р., а саме: будівлі та споруди: контора та лабораторія, компресорна, склад інертних матеріалів, склад цементу, бетонно-розчинний вузол, полігон, тимчасові залізничні колії, арматурні майстерні.

Згідно п 11.1 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 27.12.2002р., строк дії договору встановлено до 31.12.2003р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2010р. у справі №10/30пн встановлено, що після спливу строку дії договору, сторони за взаємною згодою здійснювали конклюдентні дії, направлені на подовження строку дії цього договору без визначення граничного строку його дії. Суд також дійшов висновку про те, що дія договору припинилася 06.09.2007р.

Оскільки Лізингоодержувач після припинення договору не повернув об’єкт лізингу, рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.10р. у справі 10/30пн були задоволені вимоги Позивача про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобетон» повернути об’єкт лізингу (окреме індивідуально визначене майно: контору та лабораторію (інвентарний № 00275), компресорну (інвентарний №00276), склад інертних матеріалів (інвентарний №00277), бетонно-розчинний вузол (інвентарний №00279), арматурні майстерні (інвентарний №00287), склад цементу (інвентарний №16060), тимчасові залізничні колії (інвентарний №00954), які знаходяться на балансі Вуглегірської ТЕС.

Рішення господарського суду Донецької області у справі 10/30пн не оскаржувалось, вступило в законну силу і є чинним.

03.02.2011 р. відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області у справі 10/30пн.

Листом від 29.03.2011 р. вих. №12, ТОВ «Енергобетон» звернулось до директора Вуглегірської ТЕС (структурний підрозділ Позивача) про прийняття об’єктів з оперативного лізингу, а саме: будівель контори та лабораторії, компресорної, складу інертних матеріалів, тимчасових залізничних колій, складу цементу (1 цементна банка).

Наказом від 04.04.2011 р. №178, директором Вуглегірської ТЕС була створена комісія для визначення технічного стану об’єкту лізингу.

14.04.2011 р. комісією Вуглегірської ТЕС ВАТ «Центренерго» був складений акт технічного огляду будівель та споруд, що знаходилось в оперативному лізингу ТОВ «Енергобетон».

В даному акті зазначено, що обстеження проводилось в присутності директора ТОВ «Енергобетон» Воронкевича В.П., підпис якого на акті відсутній.

Даних про те, що представники ТОВ «Енергобетон» були ознайомлені з результатами обстеження, в акті не зазначено.

Згідно з даним актом у будівлі контори та лабораторії наявні чисельні пошкодження стін, віконних та дверних блоків, пошкодження штукатурки внутрішніх стін, наявність тріщин, відклеювання та відпадання шпалер та краски, відсутні система опалення, металеві решітки, розетки, вимикачі, світильники тощо.

В приміщенні компресорної також наявні пошкодження рулонної крівлі та внутрішніх стін та їх оздоблення, дерев’яних  віконних блоків, відсутні застеклення та відсутнє електричне обладнання, компресорні агрегати, насосне обладнання, кран-балка, вантажопідйомністю 3,2 тони, тощо.

В складі інертних матеріалів відсутнє електрообладнання .

В бетонно-розчинному вузлі відсутні стрічковий транспортер, бункери-дозатори, бункери інертних матеріалів, дозатори та інше обладнання, тощо.

В арматурній майстерні наявні ознаки пошкодження захисного шару бетону стінових панелей, пошкодження відмостки, бетонна підлога має тріщини та інші пошкодження.

В складі цементу металеві банки в кількості 8 шт. для зберігання цементу та стінова огорожа із профлиста мають ознаки корозії.

Детальний опис дефектів та пошкоджень будівельних конструкцій та комплектації об’єкту (обладнання та устаткування) зазначені в акті.

Більшість відображених в акті дефектів та пошкоджень внутрішніх елементів будівель та споруд пов’язані з тривалою експлуатацією цих об’єктів, необхідністю проведення поточних та капітальних ремонтів.

Зазначене також підтверджується актом від 10.09.2010 р. з прийняття з оренди об’єкту оперативного лізингу за договором №663 від 01.04.2002 р. від ТОВ «Енергобетон».

У даному акті зазначено, що об’єкти лізингу введені в експлуатацію в 1980 р., арматурна майстерня та бетонно-розчинний вузол потребують капітального ремонту, інші об’єкти – поточного ремонту. За цих обставин об’єкти лізингу за даним актом Позивачем прийняті не були.

«08» липня 2011 р. було здійснено примусове вилучення об’єктів, зазначених в рішення господарського суду у справі №10/30пн від 27.12.2010 р., про що головним Державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Дебальцівського міського управління юстиції Резуненко М.А. складено акт, який підписаний представником структурного підрозділу ПАТ «Центренерго» - Вуглегірської ТЕС та представником ТОВ «Енергобетон» із зауваженнями та запереченнями.

В своїх запереченнях ПАТ «Центренерго» зазначило, що в результаті технічного обстеження об’єктів, що підлягали передачі від ТОВ «Енергобетон», було виявлено відсутність устаткування та обладнання, переданого в лізинг. Об’єкти лізингу на момент примусового повернення не відновлені ТОВ «Енергобетон».

Відповідач – ТОВ «Енергобетон» в своїх зауваженнях зазначив, що на момент підписання акту від 08.07.2011 р. в приміщеннях арматурної майстерні та будівлі бетонно-розчинного вузла знаходиться його майно, вивезенню якого чинить перешкоди ПАТ «Центренерго».

На підставі акту технічного обстеження будівель та споруд, які знаходились в оперативному лізингу ТОВ «Енергобетон» від 11.04.2011 р., Позивач здійснив розрахунок вартості демонтованого та розукомплектованого та пошкодженного обладнання на об’єктах лізингу, яка склала 259 478,01 гривень.

Позивач вважає, що на дану суму йому заподіяна шкода в період безпідставного користування Відповідачем об’єктами лізингу, тобто з моменту припинення договору (06.09.2007р.) і до фактичної передачі майна (08.07.2011 р.), і просить її стягнути з Відповідача як позадоговірну шкоду.

В якості правових підстав посилається на ст. 1166 ЦК України та ст. 193, 224, 225 ГК України.

Господарський суд дійшов висновку, що вимоги Позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

За приписами даної норми, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вирішуючи даний спір господарський суд виходить з того, що (з урахуваннями змін до позову) Позивач визначає в якості правової підстави покладення на Відповідача майнової відповідальності за шкоду, яка заподіяна в результаті дій Відповідача, які Позивач вважає неправомірними і не пов’язаними з договірними правовідносинами.

Зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди передбачає наявність вини особи, яка завдала шкоду за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами мали місце договірні правовідносини оперативного лізингу, які припинилися 06.09.2007р. (згідно рішення господарського суду Донецької області у справі №10/30пн від 27.12.2010р.). Відповідач не виконав свою обов’язку щодо повернення об’єктів лізингу після припинення дії договору і позивач змушений був звернутись в 2010 році до суду з метою спонукання відповідача виконати свій обов’язок щодо повернення майна. В проміжку часу після припинення дії договору оперативного лізингу і до примусового виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №10/30 пн між сторонами мали місце спори щодо права власності на майно, в тому числі на нерухоме майно, яке було предметом договору лізингу, і обладнання, що в ньому знаходилось, та щодо усунення перешкод в здійсненні права власності на майно, про що свідчать рішення господарського суду Донецької області у справах №10/30пн, 31/79пн, та ухвала господарського суду Донецької області про припинення провадження у справі №32/219 пн щодо позову Відповідача про визнання права спільної часткової власності на майно.

Оскільки Позивач просить стягнути шкоду, заподіяну в результаті дій Відповідача з демонтажу, ушкодження та знищення його майна, а саме обладнання та устаткування, яке знаходилось в будівлях, що передавались в оперативний лізинг, то на Позивача покладається обов’язок доведення факту, що саме його майну заподіяна шкода та обґрунтування розміру такої шкоди, а на Відповідача – відсутність вини та причинного зв’язку його дій із заподіяною шкодою.

В підтвердження наявності фактів вчинення Відповідачем неправомірних дій, пов’язаних з демонтажем та пошкодженням обладнання та устаткування об’єктів лізингу, Позивач посилається на акт технічного обстеження об’єктів, що передавались Відповідачу в оперативний лізинг від 11.04.2011р.

Як вже зазначалось судом, даний акт складений і підписаний працівниками Позивача і відомостей про те, що з ним ознайомлений Відповідач і згоден з результатами обстеження акт  не містить. В акті зазначено, що обстеження проводилось в присутності директора ТОВ «Енергобетон» , однак акт ним не підписувався і не містить застереження, що представник ТОВ «Енергобетон»  відмовився від його підписання.

Право власності на об’єкти нерухомого майна як окреме індивідуально визначене майно зареєстровано за Позивачем 23.10.2007р. на підставі розпорядження голови Артемівської райдержадміністрації №643 від 01.10.2007р.

В квітні 2008р.позивач з метою передачі зазначених об’єктів в оренду, провів оцінку їх ринкової вартості, про що свідчать звіти про оцінку майна, складених ТОВ «Авенті- Груп», яке є суб’єктом оціночної діяльності.

Відповідно до цих звітів, стан об’єктів на момент проведення оцінки був незадовільний і вимагав поточного та капітального ремонтів.

Звіт не містить даних щодо інженерно-технічного оснащення об’єктів та їх технічного стану, окрім інформації щодо наявності електро-водопостачання та конструктивних елементів (фундаментів, стін та перегородок, перекриття дахів, підлоги, отворів).

Дані висновки не мають своєю метою визначення технічного стану будівель та споруд, а мають мету визначення їх ринкової вартості для передачі в оренду.   

Зазначене майно з 2002р. було в користуванні Відповідача на умовах оперативного лізингу як окреме, індивідуально-визначене майно, а не як цілісний майновий комплекс.

Відповідач, заперечуючи факт заподіяння шкоди та відсутність своєї вини в її заподіянні, посилається на те, що в оперативний лізинг він отримав виключно об’єкти нерухомого майна – будівлі та споруди як індивідуально визначене майно без будь-якого обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі об’єкту лізингу. Все необхідне для роботи технологічне обладнання було його майном і підлягало демонтажу з метою звільнення приміщень. Позивач чинив йому перешкоди в цьому, у зв’язку з чим він не міг своєчасно звільнити будівлі та передати їх Позивачу. Повернення об’єктів лізингу було здійснене в порядку примусового виконання судового рішення у справі 10/30 пн, що розглядалась господарським судом Донецької області.

В процесі розгляду справи Позивач не надав доказів того, що в будівлях, які передавали Відповідачу, знаходилось його технологічне обладнання, і що воно належало йому на праві власності. Позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що окремо це майно не обліковувалось у Позивача, оскільки він прийняв його в 1977 р. в комплексі як цілісний майновий комплекс із завершеним циклом виробництва. Документи з цього питання до матеріалів справи не надані, а право власності на нерухоме майно, як окремі будівлі і споруди, що обліковуються у Позивача, і які в користуванні Відповідача  були з вересня 2007 р. по 08.07.2010 р., оформлене лише в жовтні 2007 року.

Крім того, як вбачається із рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2011 р. у справі 31/79 пн (чинне на момент розгляду справи), Відповідач звертався з позовом до Артемівської райдержадміністрації, третя особа – ПАТ «Центренерго», про визнання недійсним розпорядження Голови Артемівської райдержадміністрації №643 від 01.10.2007 р. в частині визнання за ВАТ «Центренерго» права власності на два сталевих стакани (силосні банки) складу цементу, бетонно-розчинного вузла, який складається з восьми металевих стаканів (силосних банок) і постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2009 р. у справі №2а-10226/08 позов було задоволено і скасовано державну реєстрацію права власності Позивача – ПАТ «Центренерго» на дане майно.

Суд вважає, що Позивач не довів, що майно, якому заподіяна шкода (згідно акту технічного огляду від 11.04.2011 р.), належить йому на праві власності, а отже не доведеним є факт з заподіяння шкоди саме майну Позивача.

Крім того, розрахунок вартості демонтованого та розукомплектованого обладнання на суму 259 478,01 гривень ґрунтується на акті технічного обстеження об’єкту лізингу від 11.04.2010 р., в якому зазначено:

-          про демонтування певного обладнання;

-          про розукомплектування та пошкодження обладнання;

-          про відсутність певного обладнання.

Розрахунок шкоди обчислений виходячи з ринкової вартості устаткування, яка не підтверджена Позивачем та з урахуванням визначеного ним його фізичного зносу. Такий спосіб визначення шкоди використаний Позивачем як щодо втраченого майна, так і до розукомплектованого, демонтованого та пошкодженого майна (без визначення вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі).

Враховуючи вищевикладені обставини, судом було відхилене клопотання Позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

З урахуванням викладених обставин, позовні вимоги Позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Судові витрати у справі суд покладає на Позивача.

Керуючись ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. 1, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ «Центренерго» в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС, м. Світлодарськ до ТОВ «Енергобетон», м. Світлодарськ про відшкодування заподіяної шкоди у сумі 259 478,01 гривень відмовити.

Судові витрати у справі покласти на Позивача.

У судовому засідання була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Рішення набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписаний 07.03.2012 р.

Суддя                                                               Ушенко Л.В.