Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 квітня 2012 року                                                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                                            головуючого судді -  Оніпко О.В.,

                                            суддів Буцяка З.І., Григоренка М.П.

                                            секретар Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1   на рішення  Сарненського районного суду  від 07 лютого 2012 року  у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  до Степанської селищної ради Сарненського району, ОСОБА_4 про встановлення факту належності на праві власності нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сарненського районного суду від 07.02.2012 р. у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту належності на праві власності нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є незаконним і необґрунтованим, прийняте при неповному з’ясуванні обставин. Зазначає, що судом не було взято до уваги того, що відповідно до технічного паспорту ОСОБА_5, батьку позивачів, належало на праві приватної власності домоволодіння по АДРЕСА_1. Дружина покійного ОСОБА_5 –ОСОБА_6, їхня мати, успадкувала належну частку чоловіка шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном. Також, судом у рішенні не вказано, якому нормативно-правовому акту суперечить визнання позову Степанською селищною радою.

Просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної  скарги та вимог, заявлених у  суді 1-ї інстанції,  колегія суддів приходить до висновку про її  часткове задоволення,   виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі доручення від імені ОСОБА_6 та у її   інтересах 24.01.2011 р.  звернувся в суд з позовом до Степанської селищної ради Сарненського району про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначав, що під час шлюбу у 1953 р. вона разом з чоловіком ОСОБА_5  збудували жилий будинок , розташований по вул.

_________________________________________________ ______________________

Справа № 2-1718/69/12                                                                            Головуючий у 1 інстанції: Березень Ю.В.

Провадження  № 22-м1790/534/2012 р.                                                                            Доповідач : Оніпко О.В.

АДРЕСА_1. Право власності на вказаний будинок було оформлено у 1960 р. Степанською селищною радою свідоцтвом на ім ”я батька ОСОБА_5, яке на даний час втрачено.

Після смерті батька у 1994 р., мати, яка проживала постійно з ним у вказаному

будинку, фактично прийняла спадщину , однак  не оформила її належним чином через відсутність правовстановлюючих  документів на майно.

У зв”язку з наведеним, просив суд встановити факт належності ОСОБА_5 на праві власності вказаного нерухомого майна  та   визнати право власності  за його матір”ю ОСОБА_6 на вказаний будинок в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5 у 1994 р.

У зв”язку із смертю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1., ухвалою суду від 24.03.2011 р. за заявою  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 провадження у справі було зупинено до 15.08.2011 р., до  вступу у справу правонаступників.   

Ухвалою від 15.08.2011 р. провадження відновлено та залучено до участі у справі в якості правонаступників ОСОБА_6 : ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 25, 42, 46 ) .

 В судовому засіданні 13.10.2011р. судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4, дочку брата позивачів ОСОБА_1, померлого 11.09.2009 р., яка із заявою до суду про залучення її у справу в якості правонаступника ОСОБА_6 не зверталася. (а.с. 51 зв.).

Колегією суддів встановлено, що місцевим судом , в порушення вимог ст. 37 ЦПК України ,  безпідставно залучено до участі у справі в якості правонаступника померлої ОСОБА_6 її дочку ОСОБА_3, оскільки жодних дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті матері, остання не вчинила. Не надано ОСОБА_3  доказів і того, що вона є особою, право на спадщину якої передбачено ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

З довідки  Сарненської державної нотаріальної контори від 16.08.2011 р. за № 536/02-14 вбачається, що у передбачені законом строки із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулись : її  син  ОСОБА_1 та її онука ОСОБА_4, дочка померлого сина спадкодавця - ОСОБА_1 Також, із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь  ОСОБА_1 звернувся його брат –ОСОБА_2  

Заяв від інших спадкоємців щодо прав на спадкове майно не надходило ( а.с. 50).

Згідно з постановою державного нотаріуса Сарненської державної нотаріальної контори від 2.11.2011 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 у зв”язку з відсутністю на вказане майно правовстановлюючих документів ( а.с. 52).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд  послався на ненадання позивачами  достатніх доказів, які б підтверджували технічний стан спірного будинку та характеристики  надвірних будівель , придатність житла до експлуатації станом на 1994 р. та станом на лютий 2011 р.

Однак з таким висновком суду 1-ї інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки   зазначені обставини не можуть бути підставою для відмови в позові, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб 21.10.1949 р. ( а.с. 8)

Під час шлюбу  у 1953 р.  ними було збудовано жилий будинок   АДРЕСА_1

Як вбачається із запису у технічному паспорті на вказаний будинок, виданого Рівненським ОБТІ  21.07.1983 р., власником зазначеного будинку є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого Степанською селищною радою 31.10.1960 р. ( а.с. 15-19).

Вказаний факт відповідачем –Степанською селищною радою  не заперечується .

У відповідності до п. 4 Указу Президії Верховної Ради  УРСР від 29.12.1969 р.  „Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім”ю  України”, правила ст.ст. 24, 25, 26 та 28 цього Кодексу щодо прав подружжя на майно та його розділу застосовуються у відношенні всього майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, в тому числі й набутого ним до 1 січня 1970 р.

Згідно з вимогами  ст. 28  КпШС України ( 1970 р.), в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України ( 1963 р. ), прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 549 цього Кодексу  , визнається, що спадкоємець прийняв спадщину : якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; якщо він  подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини  заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

          Таким чином, з  наведеного вбачається, що ОСОБА_6 з часу зведення  нею та її чоловіком ОСОБА_5 у 1953 р. АДРЕСА_1 та на підставі виданого 31.10.1960 р. свідоцтва про право власності на будинок  на ім ”я ОСОБА_5,   належала на праві власності  його 1/ 2 частина ,  і вона після смерті останнього  у 1994 р.,   прийняла у спадщину належну йому  1/ 2 частину будинку  та  набула на неї  право власності .

          Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивачів, матеріалами справи та не заперечуються відповідачами.

          Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. на зазначене нерухоме майно відкрилася спадщина .

          Отже, оскільки у відповідності до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов”язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та їх задоволення.

          Однак, що стосується позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання за ними, як за спадкоємцями ОСОБА_6 права власності на вказаний будинок, то апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відмову у позові ОСОБА_3, виходячи з наступного.

          Як зазначено вище та встановлено судом, ОСОБА_3 не є правонаступником ОСОБА_6 та її спадкоємицею , отже, не є особою, права якої на спадщину , що відкрилась після смерті ОСОБА_6 порушені , а тому її позовні вимоги в частині визнання за нею права  власності на  спадкове майно, є безпідставними і до задоволення не підлягають.

          Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то вони підлягають до задоволення частково.

          Яз встановлено колегією суддів, спадкоємцями за законом,  що прийняли у передбаченому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_6, є позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4, залучена судом до участі у справі в якості співвідповідача, і  яка в порядку вимог ч. 1 ст. 1266 ЦК України має право на ту частку спадщини, яка належала б її батькові –ОСОБА_1, якби він був живий на час відкриття спадщини.

          Згідно з вимогам ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними.

          З наведеного слідує, що зазначені особи мають право в порядку спадкування за законом  кожний на 1/ 3 частину АДРЕСА_1

          Оскільки ОСОБА_2, який має право на 1/ 3 частину спадкового майна, згідно з його заявою до Сарненської держнотконтори від 12.08.2011 р. відмовився від прийняття ним спадщини на користь  ОСОБА_1, колегія суддів приходить до висновку про визнання за останнім права власності на 2/3 частини вказаного будинку в порядку спадкування за законом.

          ОСОБА_4 також має право на 1/ 3 частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, однак вона з позовом до суду про визнання за нею права власності на  частку у спадковому майні не зверталась та є відповідачем у даній справі.

          Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції надано технічний паспорт на спірний будинок, станом на  14.03.2012 р., згідно з яким, господарська будівля, що входить до спірного будинковолодіння, позначена на плані під літерою „Г”, є самочинним будівництвом, отже вказане майно не належало на праві власності ОСОБА_6 на час смерті, а тому , у відповідності до вимог закону, спадкуванню не підлягає .   

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. 28 КпШС України, ч.2 ст. 548, ч. 1 ст. 549 ЦК України ( 1963р.), ст.ст. 1218, 1266, 1267 ЦК України, колегія суддів, -

                                                     в и р і ш и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

          Рішення Сарненського районного суду від 7 лютого 2012 р. –скасувати.

          Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Степанської селищної ради Сарненського району, ОСОБА_4 про   визнання права власності на нерухоме майно –задовольнити частково : визнати за ОСОБА_1  право власності  в порядку спадкування за законом на 2/3 частини АДРЕСА_1 ( без врахування самочинно збудованої господарської будівлі „Г”)  після смерті його матері ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.  

          В позові ОСОБА_3  до Степанської селищної ради Сарненського району, ОСОБА_4 про визання права власності на нерухоме майно –відмовити.

          Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

          Судді