У К Р А Ї Н А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  С У Д

Кіровоградської області

У Х В А Л А

"03" квітня 2012 р.                                                                      Справа № 5013/464/11

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М. розглянувши матеріали справи № 5013/464/11 від 01.04.2011 року

за заявою кредитора - приватного підприємства “Енергопромстрой”, 25028, м. Кіровоград, вул. Автолюбителів, б. 5,  

до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1), 25013, АДРЕСА_1,

          про банкрутство, -

                                                ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора - не викликались;

від банкрута - ліквідатор, арбітражний керуючий Стіфутін І.В.

В засіданні суду приймав участь представник ПАТ "ВТБ Банк" - ОСОБА_3, довіреність № 344/11.5.2  від 26.04.2011 року.

                                                     ВСТАНОВИВ:

Постановою від 10.08.2011 року господарський суд визнав фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 банкрутом. Відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута на дванадцять місяців. Призначив ліквідатором банкрута, арбітражного керуючого Стіфутіна І.В.

До господарського суду надійшла заява № 303/2400-2 від 16.03.2012 року ПАТ “ВТБ Банк”, в особі відділення “Кіровоградська регіональна дирекція”, з вимогою розглянути в судовому засіданні заяву ПАТ “ВТБ Банк” про грошові вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 7 140 486, 73 грн., визнати грошові вимоги ПАТ “ВТБ Банк” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 7 140 486, 73 грн., включити грошові вимоги ПАТ “ВТБ Банк” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 7 140 486, 73 грн. в реєстр вимог кредиторів по справі № 5013/464/11, обґрунтована наступним.

ПАТ “ВТБ Банк”, як кредитор, звернувся до суду та ліквідатора ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із відповідною заявою від 09.09.2011 р. про грошові вимоги до фізичної  особи-підприємця ОСОБА_1, загальний розмір яких складає: 7 140 486,73 гривень.

Вказані майнові вимоги Банку відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було розглянуто Боржником, ліквідатором. В результаті розгляду вказаної заяви ПАТ "ВТБ Банк" було отримано відповідь ліквідатора ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (лист додається) про те, що кредитні договори та договір поруки ПАТ “ВТБ Банк” були укладені не з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а з фізичною особою - ОСОБА_1

За таких обставин, як повідомив ліквідатор ФОП ОСОБА_1- ОСОБА_2, в  задоволенні вимог ПАТ “ВТБ Банк” в процедурі банкрутства немає законних підстав, включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як вимоги кредитора, які забезпечені заставою майна боржника.

Повідомляємо, що відносно боржника фізичної - особи гр.  ОСОБА_1  на  теперішній час відкрито зведене виконавче провадження, на майно яке належить боржнику та яке знаходиться в заставі накладено арешт Державною виконавчою службою України.

Відповідь ліквідатора ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ПАТ “ВТБ Банк” є розмитою та не несла конкретної відповіді щодо включення майна боржника ОСОБА_1, яке знаходиться в заставі, ПАТ “ВТБ Банк”, в ліквідаційну масу при його банкрутстві.

Відповідно до правової позиції, викладеній в п. З Інформаційного листа Вищого  господарського суду України від 26.10.2011 р. № 01-06/1481/11, у розгляді справ про банкрутство фізичних осіб-підприємців стосовно зобов'язань боржника - фізичної особи -підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності, а також майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, господарським судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону дія останнього не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Таким чином, з урахуванням ухвали господарського суду Кіровоградської області від  07.02.2012 р. у справі № 5013/464/11 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2012р, майно боржника ОСОБА_1, яке знаходиться в заставі ПАТ “ВТБ Банк”, підлягає включенню в ліквідаційну масу при його банкрутстві, а грошові вимоги ПАТ “ВТБ Банк” за зобов'язаннями боржника відповідно - включенню до реєстру вимог кредиторів. В той же час згідно приписів ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Оскільки, згідно ч. 9 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом" до обов'язків розпорядника майна відноситься лише розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, то ПАТ “ВТБ Банк”, керуючись приписами ч. З ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має право оскаржити вищевказане рішення боржника про невизнання грошових вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 14 Закону України "Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів.

В засіданні суду 03.04.2012 року ліквідатором надано обґрунтоване заперечення на заяву кредитора.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання грошових вимог  ПАТ "ВТБ Банк" до банкрута та включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів виходячи з наступного.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору позичальник (ВАТ “Кіровоградське БМУ № 5”) 15.07.2008 року між ПАТ “ВТБ Банк” та гр. ОСОБА_1 укладено договір поруки № 50.00.000011, відповідно до якого останній поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором. Згідно п. 5 даного договору поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. 08.09.2008 року між ПАТ “ВТБ Банк” та гр. ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 20.00.000301, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 133 810,00 (сто тридцять три тисячі вісімсот десять) доларів США;

- строк кредитування -7 років (сім) років, до 07.09.2015 року,

- проценти за користування кредитом -15,50% (П'ятнадцять цілих П'ятдесят сотих відсотка) річних.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору Позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит та нараховані проценти за користування кредитом в розмірі та в порядку, встановленому Кредитним договором.

Пунктом 9.1. кредитного договору передбачено відповідальність Позичальника у випадку прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів він сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка в день від суми невиконаних зобов'язань. Вказана неустойка розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань по погашенню заборгованості.

З гр. ОСОБА_1 укладено договір застави № 70.00.000082 від 08 вересня 2008 року. Предметом застави є автомобіль: марка LEXUS LX 570, 2008 року випуску.

          У відповідності до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон).   

При цьому ПАТ “ВТБ Банк” до заяви про визнання кредитором банкрута не додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитний договір та договір поруки були укладені з гр. ОСОБА_1 як з фізичною особою-підприємцем, а кошти отримані за даними договорами були використанні для цілей пов'язаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності.

          Згідно приписів статті 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

          Стаття 47 Закону передбачає загальні положення про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина.

          Стаття 1 Закону визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів). Також, дана норма передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

          Частиною 2 пункту 3 статті 47 Закону встановлено, що кредитори з вимогами особистого характеру мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство. При цьому, до заяви кредитора додаються документи, що підтверджують вимоги до боржника. (ст. 14 Закону)

Заявником в заяві вказується на наявність у нього кредиторських вимог до боржника – ФОП ОСОБА_1 на підставі договору поруки та кредитного договору, укладених між ПАТ “ВТБ Банк” та гр. ОСОБА_1

Матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що кредит був спрямований саме на здійснення підприємницької діяльності боржника.

Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань у справі про банкрутство задовольнятися не можуть.

За приписами частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" ч. 7 ст. 47 Закону викладено у новій редакції, яка набрала законної сили 16.10.2011 року та згідно якої у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Але, оскільки дані зміни до Закону набрали законної сили 16.10.2011 року, то після включення ліквідатором вказаного майна до складу ліквідаційної маси та згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

          Як зазначено в п.2 мотивувальній частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів, за частиною першою ст. 58 Конституції України дію нормативно - правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин, оскільки заявником не надано суду належних доказів на підтвердження виникнення вимог до гр. ОСОБА_1 як до суб’єкта підприємницької діяльності, господарський суд не має правових підстав для визнання ПАТ “ВТБ Банк” кредитором по відношенню до банкрута.          

          Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону - майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.          

Керуючись ст. ст. 1, 22, 23, 24, 25, 26, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                 У Х В А Л И В:

1. Грошові вимоги ПАТ “ВТБ Банк” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 7 140 486, 73 грн. відхилити.

2. В задоволенні вимоги ПАТ “ВТБ Банк” про включення грошових вимог ПАТ “ВТБ Банк” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 7 140 486, 73 грн. до реєстру вимог кредиторів по справі № 5013/464/11 відмовити.

          3. Примірники цієї ухвали направити ініціюючому кредитору –ПП “Енергопромстрой”, ліквідатору - арбітражному керуючому Стіфутіну І.В., банкруту, ПАТ “ВТБ Банк” (01004, м. Київ, Бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, будинок 8/26), ПАТ ВТБ Банк в особі відділення  "Кіровоградська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ" "Банк" (вул. Жовтневої Революції, 16, корп. 1, м. Кіровоград, 25002), ВАТ "Державний ощадний банк України" (м. Київ, вул. Госпітальна, 12г) для відома, Кіровоградській філії ВАТ “ВіЕйБі Банк” (м. Кіровоград, вул. Преображенська, 17) для відома, Кіровоградській філії ТОВ “Український промисловий банк” (25006, м. Кіровоград, вул. Леніна, 13) для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в строки встановлені  Господарським процесуальним кодексом України

         Суддя                                                                                      Н.М. Коваленко