ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.03.12 р.                                                                                 Справа № 11/153                               

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., суддів   Мальцева М.Ю., Сич Ю.В.,  

при секретарі судового засідання  Макогон Я.С.,

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, ЄДРПОУ 00131268,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастелекомбудсервіс», м.Донецьк, ЄДРПОУ 31209431,

про стягнення 80 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.10.2011р. по 20.10.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастелекомбудсервіс», м.Донецьк, про стягнення грошових коштів у сумі 80 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов конклюдентного правочину щодо постачання товару у строк, внаслідок чого виникли підстави для повернення сплачених грошових коштів у сумі 80 000,00 грн. отримані згідно рахунку №23 від 23.03.2006р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: рахунку на суму 174 769,91 грн., довідки №20-2/1-12-3123 від 12.07.2011р., платіжних доручень №2571 від 11.08.2006р., №2592 від 15.08.2006р. та №2601 від 16.08.2006р., вимоги №03юр-38233/11 від 18.05.2011р., фіскального чеку №8594 від 18.05.2011р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2011р., підписано лише з боку Позивача, податкових накладних №109 від 11.08.2006р., №110 від 15.08.2006р. та №111 від 16.08.2006р.  

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 530, 1212, 1213, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.181, 139, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України.

20.09.2011р. представником Позивача надані письмові пояснення №03юр-41007/11 від 20.09.2011р., відповідно до яких останній свідчить про неможливість надання оригіналу рахунку №23 від 23.03.2006р. за його відсутністю, оскільки був отриманий від Відповідача факсограмою. При цьому, за твердженнями Позивача, у межах домовленості сторін оригінал зазначеного розрахункового документу повинен був бути переданим за фактом поставки товару, яка не відбулась. У підтвердження укладення господарського договору спрощеним способом вказує про надання Відповідачем відповідних податкових накладних та сплату грошових коштів у сумі 80 000,00 грн., відповідно до платіжних доручень представлених суду, із призначенням платежу – саме за рахунком №23 від 23.03.2006р. Разом із вказаними поясненнями представлено більш читабельну копію рахунку від 23.03.2006р.

Відповідно до представленого суду відзиву за №21 від 05.10.2011р., Відповідач позовні вимоги Позивача не визнає у повному обсязі, стверджує про перерахування спірної суми у якості авансу з метою придбання обладнання на підставі договору №31/2006 04/410-06 від 19.09.2006р., за яким усі розрахунки закінчені та претензії відсутні. Одночасно, як вважає Відповідач, позов про стягнення грошових коштів у сумі 80 000,00 грн. заявлений Позивачем зі спливом строку позовної давності. Так, з огляду на необґрунтованість позову, а також пропуск строку позовної давності, Відповідач просить суд відмовити Позивачу у задоволені позовних вимог, зокрема, на підставі останніх доводів.

06.10.2011р. Позивачем надано лист №03юр-41303/11 від 06.10.2011р., у якому Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» наполягає на задоволенні позовних вимог на підставі норм ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.       

Також, 06.10.2011р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача до матеріалів справи долучено копії наступних документів: договір №8/2006-02/10-06 від 20.03.2006р. разом із протоколом розбіжностей до нього та кошторисом на проектні роботи, договору №9/2006-02/9-06 від 20.03.2006р. разом із протоколом розбіжностей до нього та кошторисом на проектні роботи, договору №31/2006 04/410-06 від 19.09.2006р., актів приймання виконаних проектних робіт за договором №8/2006-02/10-06 від 20.02.2006р., за договором №9/2006-02/9-06 від 20.03.2006р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2006р. та березень 2007р. за договором №31/2006/410-06 від 19.09.2006р., накладної №6 від 30.03.2007р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНП №924629 від 29.03.2007р., податкових накладних №20 від 31.01.2007р., №39 від 30.03.2007р., №68 від 17.05.2006р., №69 від 17.05.2006р., №109 від 11.08.2006р., №110 від 15.08.2006р., №111 від 16.08.2006р., №139 від 17.10.2006р., №179 від 29.12.2006р., банківських виписок, листа №13-36/1532 від 12.04.2007р.

20.10.2011р. Позивачем надані письмові пояснення №03юр-41707/11 від 20.10.2011р., у яких звернуто увагу суду, зокрема, на те, що обладнання зазначене у накладній №6 від 30.03.2007р. не відповідає номенклатурі обладнання визначеного у рахунку №23 від 23.03.2006р. Разом із цим документом представлено суду копію договору поставки №11/2006 від 08.02.2006р. разом із специфікацією до нього.

14.10.2011р. представником Відповідача додатково подані копії: рахунку №23 від 23.03.2006р., договору №54/2005/469 від 27.12.2005р., кошторису на придбання обладнання, листа-вимоги №06-1/1579 від 22.07.2009р., акт звірки розрахунків від 22.07.2009р. за результатами звірки рахунків та документів за будівництво волокно-оптичної лінії зв’язку, листа №25 від 21.10.2011р., №06/2980 від 24.10.2011р.     

25.01.2012р. Відповідачем вдруге представлено відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що копія рахунку №23 від 23.03.2006р. не може бути доказом, оскільки оригінал у відповідності до ч.3 ст.36 Господарського процесуального кодексу України не надано; спірний рахунок виписано на інший структурний підрозділ Позивача – Макіївські електричні мережі – згідно укладеного договору №54/2005/469 від 27.12.2005р., невиконання підрядних робіт з будівництва волокно-оптичної лінії зв’язку та поставку обладнання для розміщення кінцевого устаткування, загальною вартістю 308 836,00 грн., Макіївські ЕМ – Радянський РЕМ – Харцизькі ЕС; зважаючи все ж таки на твердження Позивача стосовно укладення договору поставки, останній, з огляду на не визначення спірним правочином строку його дії, не може бути чинним більше року, приймаючи до уваги приписи ст.267 Господарського кодексу України; пропущено строк позовної давності. До відзиву додано копію рахунку №23 від 23.03.2006р., вилучення з журналу реєстрації рахунків на оплату ТОВ «Донбастелекомбудсервіс».

Справа розглядається у вищенаведеному складі суду згідно розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 25.01.2011р.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За твердженнями Позивача (Покупця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Постачальником) стосовно поставки обладнання не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, у розумінні статті 173, 181 Господарського кодексу України, шляхом оформлення рахунку на оплату замовленого обладнання та вчинення дій, які виразилися у фактичному перерахунку грошових коштів Відповідачу за товари, що повинні бути поставлені, у розмірі 80 000,00 грн. з призначенням платежу (мовою оригіналу): «оплата за универсальный мультиплексор, базовое оборуд. модуль согласно счета №23 от 23.03.2006р. в т.ч. НДС».

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 1 ст.181  Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Положеннями ст.184 Господарського кодексу України визначені особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів, якими обумовлено, що при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст.638 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Одночасно ст.640 Господарського кодексу України встановлено момент укладення договору, яким є одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За визначеннями ст.642 Господарського кодексу України, прийняття пропозиції – це відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт), що виражена у  вчиненні дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), тобто засвідченні її бажання укласти договір, та ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи містять копію рахунку від 23.03.2006р., наданого Позивачем, що, за його змістом, виставлений Відповідачем підприємству Донецькі електричні мережі ВАТ «Донецькобленерго», за відповідний перелік обладнання на загальну суму 174 769,91 грн.

У відповідності до платіжних доручень №2571 від 11.08.2006р., №2592 від 15.08.2006р. та №2601 від 16.08.2006р., ВАТ «Донецькобленерго» в особі Донецьких електричних мереж здійснено оплату за призначенням платежу (мовою оригіналу): «оплата за универсальный мультиплексом, базовое оборуд. модуль согласно счета №23 от 23.03.2006р. в т.ч. НДС», у загальному розмірі 80 000,00 грн.

Отже, приймаючи до уваги дані документи та викладені норми матеріального права, Позивач вважає, що шляхом надання йому Відповідачем наведеного рахунку останнім вчинено оферту щодо укладання правочину, який за своєю суттю є договором поставки, а Позивачем вчиненні дії згідно з вказаними у пропозиції умовами договору (сплата суми грошей у розмірі 80 000,00 грн.). Таким чином, Позивач засвідчив бажання укласти договір поставки товару, обумовленого у зазначеному рахунку у спрощений спосіб (пропозиція Відповідача акцептована Позивачем).

Виходячи зі змісту позовної заяви, оскільки товар було сплачено у розмірі 80 000,00грн., Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №03юр-38233/11 від 18.05.2011р., зокрема, про здійснення поставки товару за місцезнаходженням структурної одиниці ПАТ «Донецькобленерго» Донецькі електричні мережі у відповідності до рахунку №23 від 23.03.2006р. та означеними вище платіжними дорученнями, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

За твердженнями Позивача, на момент пред’явлення позову строк виконання зобов’язання з поставки обумовленого товару у Відповідача є таким, що настав, але останнім такий обов’язок не виконаний, сплачені грошові кошти не повернуті.

З огляду на що, на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України Позивач наполягає на стягненні суми сплачених у рахунок поставки за конклюдентним правочином грошових коштів у розмірі 80 000,00 грн.

В свою чергу Відповідач заперечує проти визнання цих господарських операцій з постачання товару такими, що здійснені на підставі усних домовленостей, конклюдентно, оскільки на момент їх здійснення діяв укладений сторонами письмовий договір підряду №54/2005/469 від 27.12.2005р., за яким виникли правовідносини з приводу оплати замовлених матеріалів, перелік яких наведений у рахунку №23 від 23.03.2006р. Окрім того, заперечує проти виставлення спірного рахунку на ім’я Донецьких електричних мереж ПАТ «Донецькобленерго», оскільки у наданій ним копії рахунку №23 від 23.03.2006р. платником зазначено ВАТ «Донецькобленерго» Макіївські ЕС.  

Оцінивши в сукупності викладені позивачем в позовній заяві обставини та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає позов Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

В свою чергу, договір, як підстава для виникнення кореспондуючих прав та обов’язків його сторін, може бути кваліфікований як такий за умов його укладання у розумінні ст.638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.180 Господарського кодексу України  - досягнення у встановленій формі згоди щодо всіх істотних умов.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 27.12.2005р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (правонаступником якого, згідно установчої документації, є Позивач) в особі Макіївських електричних мереж та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбастелекомбудсервіс» укладено договір №54/2005/469 зі строком дії відповідно до його п.13.1 до моменту повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов’язань за ним.

Предметом цього првочину є прийняття Підрядником (Відповідачем) на себе зобов’язань поставити обладнання системи передачі: Макіївські ЕС – Радянський РЕС – Харцизькі ЕС та виконати підрядні роботи з його монтажу та налагодженню у відповідності до завдання Замовника (Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» в особі Макіївських електричних мереж) і робочим проектом, а останній приймає на себе зобов’язання прийняти та оплатити поставлене Підрядником обладнання та виконані роботи у відповідності до умов означеного правочину.

Оцінивши зміст цього договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором поставки та підряду, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить змісту видаткових накладних, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу ( статті 655-697ЦК України), та гл.61 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведені приписи ст.180 Господарського кодексу України, істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк його дії, строк поставки та розрахунків за ним, істотними умовами договору підряду, враховуючи вказані для договору поставки, також є строк виконання робіт, матеріал, який буде застосований задля цього тощо.

Дослідивши зміст договору №54/2005/469 від 27.12.2005р., суд дійшов висновку, що в пунктах 1.1, 2.1-2.4, 3.1, 4.1-4.5, 5.1-5.5, 13.1 сторонами узгоджено всі істотні умови даного правочину, що підтверджується підписами сторін, скріпленими їх печатками.

Виходячи з викладеного, дана угода є укладеною з дотриманням вимог діючого законодавства України та такою, що породжує права та обов’язки сторін.

З огляду на відсутність доказів повного виконання цього правочину, у розумінні його п.13.1, є достатньо підстав вважати цю угоду чинною на час виникнення спірних відносин.

У відповідності до п.2.1 договору, вартість обладнання, що постачається Підрядником визначена на підставі кошторису на придбання обладнання та становить 273 774,00 грн. на час укладення спірного правочину. Кошторис на придбання обладнання є невід’ємним додатком до цього договору.

При цьому, за визначеннями п.2.4 договору ціна правочину, може бути змінена за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених чинним законодавством та/або обумовлених цим договором.

Згідно означеного кошторису, копія якого міститься у матеріалах справи, сторони на підставі договору №54/2005/469 від 27.12.2005р. обумовили перелік обладнання, що повинен бути поставлений з метою подальшого виконання підрядних робіт за правочином, а саме, зокрема (мовою оригіналу): «Metropolis® AMS TM/ADM--16E1-DC PS, Универсальный мультиплексор ввода-вывода 2 х STM1-16E1- 24/-48/-60 В - без съёмных модулей 2,0 шт., Съёмный модуль оптического приёмо-передатчика SFP -11.1 (28дБ)мультиплексора Metropolis® AMS 4,0 шт., AM 1 Plus - optional (TransLAN) 4 x Ethernet 10/100 Base T Optional Card), Плата расширения TransLAN V2.4 x 10/100 Base T   мультиплексора Metropolis® 2,0 шт., Базовое оборудование (DC 120 Ом) hiT 7020, вкл. 8Е1/120Ом +'4FastEthernet, програмно-аппаратный комплекс 2,0 шт., Модуль STM-1 L-1.1 для hiT 7020/30/60/HC оптического приёма-передатчика 4,0 шт., ЭПУ модели SCM 48-300.3В(3 ) + NP12- 24 (4 шт.) -выходное напряжение - 48 V, ток -18 А , аккумуляторная батарея - 24 А/ч 3,0 шт., Патчкорд LC/PC-FC/PC SM 1,5 m duplex 10,0шт.».

Строк поставки обладнання Підрядником за договором №54/2005/469 від 27.12.2005р. згідно з його пунктом 3.1 – протягом 3 місяців з моменту підписання сторонами цього правочину, отримання Замовником необхідних дозволів на виконання робіт та перерахування авансу у відповідності до положень цього договору.

Перерахування авансу обумовлено у п.4.2 договору, у розмірі 100% від вартості обладнання, що постачається Підрядником за цим правочином.

Відповідачем на дослідження суду було представлено копію рахунку №23 від 23.03.2006р., у якому визначено найменування Постачальника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбастелекомбудсервіс» та найменування Платника – ВАТ «Донецькобленерго» Макіївські ЕС, асортимент, кількість, одиницю виміру товару, що запропоновано поставити та вартість товару з урахуванням податку на додану вартість у загальній сумі 174 769,91 грн.. Рахунок скріплений підписом та печаткою з боку Відповідача.

Позивач, як вже було зазначено, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на копію розрахункового документу датованого 23.03.2006р. на суму 174 769,91 грн., у якому зазначено Постачальником Відповідача, Платником Донецькі електричні мережі ВАТ «Донецькобленерго», з переліком обладнання.

З приводу наявності двох примірників рахунку від 23.03.2006 р. на суму 174 769,91грн., які відрізняються за текстом, представником Відповідача були надані пояснення, у відповідності до яких останній зазначив, що представлена Позивачем копія рахунку не може бути доказом по справі, так як оригінал у відповідності до норм процесуального законодавства у судове засідання не представлений та не може бути представлений, оскільки його немає у Позивача, з огляду на те, що рахунок №23 від 23.03.2006р. був виставлений структурному підрозділу, а саме Макіївським електричним мережам згідно укладеного договору підряду №54/2005/469 від 27.12.2005р., на виконання обумовлених ним підрядних робіт. Стосовно перерахування грошових коштів у розмірі 80 000,00 грн. на підставі спірного рахунку структурним підрозділом Позивача – Донецькі електричні мережі, зазначив про внутрішній взаємозалік та передання відповідних прав між структурними підрозділами Позивача.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, оригінал цього рахунку у Позивача відсутній. На підтвердження викладених в позовній заяві обставин Позивачем представлено його копію, в якій відсутній номер документу.

Між тим, за текстом позовної заяви позивач зазначає, що номер цього рахунку – 23.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

З урахуванням вказаного, на підставі статті 33 ГПК України, суд вважає, що саме на позивачеві лежить обов’язок довести обставини щодо виникнення у нього прав, а у відповідача обов’язку з поставки товару на підставі конклюдентного правочину. Водночас відсутність у позивача оригінального примірнику рахунку, позбавляють суд можливості надати належну правову оцінку доводам позивача в цій частині, встановити дійсність такої угоди та відповідність її вимогам чинного законодавства, оскільки в цьому випадку рішення ґрунтуватиметься лише на даних позовної заяви та фотокопії розрахункового документу, редакція якого є відмінною від представленого відповідачем примірнику рахунку.

Відповідно представлений Позивачем примірник рахунку не може бути покладений в основу судового рішення, як належний та допустимий доказ, що у встановленому порядку спростовує викладені Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог обставини.

Надаючи оцінку викладеним представниками сторін обставинам, та представленим в їх обґрунтування доказам, господарський суд виходить з наступного:

- правочин №54/2005/469 від 27.12.2005р. укладено Відповідачем безпосередньо з Позивачем в особі структурного підрозділу Макіївські ЕС;

- відповідно до наявного в матеріалах справи кошторису до договору підряду №54/2005/469 від 27.12.2005р. визначено перелік обладнання, а саме, зокрема (мовою оригіналу): «Metropolis® AMS TM/ADM--16E1-DC PS, Универсальный мультиплексор ввода-вывода 2 х STM1-16E1- 24/-48/-60 В - без съёмных модулей 2,0 шт., Съёмный модуль оптического приёмо-передатчика SFP -11.1 (28дБ)мультиплексора Metropolis® AMS 4,0 шт., AM 1 Plus - optional (TransLAN) 4 x Ethernet 10/100 Base T Optional Card), Плата расширения TransLAN V2.4 x 10/100 Base T   мультиплексора Metropolis® 2,0 шт., Базовое оборудование (DC 120 Ом) hiT 7020, вкл. 8Е1/120Ом +'4FastEthernet, програмно-аппаратный комплекс 2,0 шт., Модуль STM-1 L-1.1 для hiT 7020/30/60/HC оптического приёма-передатчика 4,0 шт., ЭПУ модели SCM 48-300.3В(3 ) + NP12- 24 (4 шт.) -выходное напряжение - 48 V, ток -18 А , аккумуляторная батарея - 24 А/ч 3,0 шт., Патчкорд LC/PC-FC/PC SM 1,5 m duplex 10,0шт.»;

- рахунок №23 від 23.03.2006 р., на який посилається позивач, в графі „найменування” визначає наступні види обладнання  (мовою оригіналу): «Metropolis® AMS TM/ADM--16E1-DC PS, Универсальный мультиплексор ввода-вывода 2 х STM1-16E1- 24/-48/-60 В - без съёмных модулей 2,0 шт., Съёмный модуль оптического приёмо-передатчика SFP -11.1 (28дБ)мультиплексора Metropolis® AMS 4,0 шт., AM 1 Plus - optional (TransLAN) 4 x Ethernet 10/100 Base T Optional Card), Плата расширения TransLAN V2.4 x 10/100 Base T   мультиплексора Metropolis® 2,0 шт., Базовое оборудование (DC 120 Ом) hiT 7020, вкл. 8Е1/120Ом +'4FastEthernet, програмно-аппаратный комплекс 2,0 шт., Модуль STM-1 L-1.1 для hiT 7020/30/60/HC оптического приёма-передатчика 4,0 шт., ЭПУ модели SCM 48-300.3В(3 ) + NP12- 24 (4 шт.) -выходное напряжение - 48 V, ток -18 А , аккумуляторная батарея - 24 А/ч 3,0 шт., Патчкорд LC/PC-FC/PC SM 1,5 m duplex 10,0шт.»;

- рахунок №23 від 23.03.2006р. виставлений саме ПАТ «Донецькобленерго» Макіївські ЕС;

- п.2.4 договору підряду передбачає можливість зміни ціни. Суд розцінює сплату 80 000,00 грн. саме за рахунком №23 від 23.03.2006р., виставленого на суму 174 769,91 грн., як погодження таких змін. При цьому, слід звернути увагу на неповну сплату вартості товару;

- крім того, слід враховувати і той факт, що рахунок №23 від 23.03.2006р., представлений Відповідачем, виставлений і оплата за ним у розмірі 80 000,00 грн. здійснена в межах строку дії договору №54/2005/469 від 27.12.2005р.

Так, представлені господарському суду докази, в їх сукупності, свідчать, що виставлення відповідачем/оплата позивачем рахунку №23 від 23.03.2006р. відбулися в межах договору підряду №54/2005/469 від 27.12.2005р.

Одночасно, з огляду на приписи п.3.1 означеного правочину, не вбачається отримання Замовником необхідних дозволів на виконання робіт та перерахування авансу у відповідності до положень цього договору, що є передумовою початку 3-х місячного строку, встановленого для поставки товару. З огляду на що відсутні підстави вважати означений строк простроченим Відповідачем.   

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, посилання Позивача на те, що попередньо оплачене ним обладнання повинно було бути поставлено Відповідачем на його адресу відповідно укладеного у спрощений спосіб, шляхом  вчинення конклюдентних дій договору поставки, а також й застосування до спірних правовідносин положень ст.693 Цивільного кодексу України, не може бути прийняте до  уваги.

Враховуючи таке, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факт оплати обладнання та виникнення у Відповідача зобов’язань з їх поставки саме в межах правочину, укладеного в порядку, визначеному ч.1 ст. 181 ГК України.

Позивач, визначених підстав виникнення взаємних прав та обов’язків сторін не змінив, наполягаючи на задоволенні позову щодо стягнення попередньої оплати за матеріали.

Посилання позивача на положення ст.ст. 1212 Цивільного кодексу України у тексті позовної заяви судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом зникла.

Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають за наявності таких вимог:

по-перше, необхідно, щоб одна особа набула /зберегла/ майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна на одній стороні є результатом відповідного зменшення майна на іншій;

по-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої особи відбулось без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. 

Обов’язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України передбачає, що набувач   зобов’язаний  повернути  потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, при цьому зобов’язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Позивач вимагає  стягнення з  відповідача попередньої оплати, яка сплачена ним на підставі виставленого відповідачем рахунку, що в свою чергу, тягне за собою правові наслідки визначені ч. 1 ст. 181 ГК України, до яких законодавець відносить укладення договору у спрощений спосіб, шляхом вчинення конклюдентних дій.

У зв’язку з наведеним, посилання позивача на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, враховуючи визначені ним підстави виникнення прав та взаємних обов’язків сторін, є безпідставним.

Зважаючи на викладені вище обставини, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Селидівський машинобудівний завод” задоволенню не підлягає.

Суд відмовляє в задоволені заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, виходячи з того, що в задоволенні позовних вимог судом відмовлено по суті.

Державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбастелекомбудсервіс”, м.Донецьк, про стягнення грошових коштів у сумі 80 000,00 грн., відмовити.

2.          У судовому засіданні 15.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Повний текст рішення підписано 20.03.2012 року.

Головуючий суддя                                                               Соболєва С.М.           

Суддя                                                                  Сич Ю.В.     

Суддя                                                                  Мальцев М.Ю