Справа № 2-345/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"15" листопада 2011 р.

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

   головуючої   –судді Омелюх В.М.,

                                          при секретарі –Савчуковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (публічного акціонерного товариства) «Державний ощадний банк України»про  визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду з позовом до відповідача про  визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 11 лютого 2008 року між відповідачем та її батьком ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №803/2 про надання останньому кредиту в сумі 51900,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних зі строком повернення до 10 лютого 2013 року,  на виконання умов якого відповідач передав ОСОБА_2 зазначені грошові кошти, а останній зобов’язався в строки, обумовлені кредитним договором та згідно графіка погасити кредит і своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом. На забезпечення виконання зобов’язань за договором ОСОБА_2 передав в заставу відповідачеві транспортний засіб автомобіль  марки Daewo Lanos-TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1.  

В період дії кредитного договору ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, а вона як донька померлого спадкоємця за законом прийняла спадщину, в зв’язку з чим до неї перейшло все майно померлого батька, в тому числі і автомобіль Daewo Lanos-TF69Y, який є предметом застави згідно договору застави майна №803/2 від 11 лютого 2008 року, укладеного між її батьком та відповідачем для забезпечення виконання умов кредитного договору. Після отримання свідоцтва на спадщину за законом вона неодноразово зверталася до відповідача з пропозицією оформити з нею кредитний договір та офіційно передати їй кредитні  зобов’язання її батька, відповідач ухилявся від оформлення такого договору та надіслав їй вимогу про сплату  однією сумою боргу її батька  в розмірі 41979 гривень 80 копійок на повне погашення боргу, при цьому не надав ніяких розрахунків, графіку платежу кредиту та інших документів щодо виниклої заборгованості, чим позбавив її можливості виконати дану вимогу. Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, при цьому кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, а вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо інше не буде встановлено домовленістю між спадкоємцем та кредитором. Вважає, що відповідач неправомірно вимагає від неї погасити борг померлого батька в повному обсязі, оскільки  договір є правовим засобом в рамках якого інтерес кожної сторони, може бути задоволений дише за допомогою  задоволення іншої сторони, що в свою чергу породжує загальний інтерес сторін, а відповідач своєю вимогою змушує її збирати гроші у своїх родичів та знайомих, оскільки грошей для погашення боргу померлого батька в неї немає, а через фінансову кризу відбулося значне знецінення транспортних засобів більш ніж на 50 %,  тому коштів від продажу автомобіля не вистачить на погашення всієї суми боргу. Відповідно до ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні, зв’язку з чим прохала суд визнати незаконною відмову відповідача у наданні їй розрахунків щодо боргу її батька за кредитним договором №803-2 від 11 лютого 2008 року та зобов’язати відповідача прийняти у неї залишок суми боргу за кредитним договором з розстрочкою платежу на відповідну кількість місяців до повного погашення боргу, при цьому щоб щомісячний платіж дорівнював не більше 1000 гривень.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та прохали суд визнати незаконною відмову відповідача у наданні їй розрахунків щодо боргу її батька за кредитним договором №803-2 від 11 лютого 2008 року та зобов’язати відповідача прийняти у неї залишок суми боргу за кредитним договором з розстрочкою платежу на відповідну кількість місяців до повного погашення боргу, при цьому щоб щомісячний платіж дорівнював не більше 1000 гривень, оскільки про наявність боргу за кредитним договором вона дізналась від нотаріуса та відповідача лише в лютому 2009 року після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, при цьому протягом декількох місяців з дня смерті батька вона здійснювала платежі в розмірі, який було визначено до сплати її батьком спірним кредитним договором. В зв’язку з погіршенням фінансового становища, вона в березні 2009 року звернулася до відповідача з заявою щодо надання їй розрахунків заборгованості за кредитним договором її батька, так як не була згодна сплачувати пеню після смерті батька, та прохала надати їй графік здійснення нею як спадкоємцем таких платежів, на що отримала відмову відповідача, який направив їй вимогу щодо сплати всього боргу однією сумою. Отриманий у спадок автомобіль знаходиться у неї, але його вартості буде не достатньо для погашення визначеного відповідачем боргу за кредитним договором, при цьому їм відомо, що сума заборгованості за кредитним договором батька позивачки стягнута з неї за рішенням суду, яке знаходиться на виконанні в державній виконавчій службі.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав, пояснив, що  11 лютого 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2  був укладений кредитний договір №802/2 про надання останньому кредиту в сумі у розмірі 17% річних зі строком повернення до 10 лютого 2013 року, на забезпечення виконання якого між цими ж сторонами було укладеного нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу. Коли 23 липня 2008 року стало відомо, що позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1, то було направлено позивачці як спадкоємцю померлого позичальника претензію про погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки за даними правовідносинами до спадкоємця переходить  в мажах вартості спадкового майна обов’язок погасити борги спадкодавця, а вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. 24 січня 2009 року державний нотаріус Солонянської державної контори повідомив про видачу свідоцтва про прийняття спадщини позивачкою, яка є донькою померлого ОСОБА_2, тому з лютого по червень 2009 року на адресу позивачки направлялися листи та вимоги щодо добровільного погашення суми кредиту, який за життя отримав її батько, але в зв’язку з ігноруванням зазначених звернень і здійснення періодичних платежів частками, відповідач був змушений звернутися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору в примусовому порядку. 19 жовтня 2010 року рішення суду, яке набрало законної чинності, позовні вимоги банку було задоволено, після чого було отримано виконавчий лист, який передано на примусове виконання в  Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, де відкрито виконавче провадження, але на даний час виконання виконавчого листа ще не закінчено. Вважала позовні вимоги позивачки безпідставними, не обґрунтованими на законі та такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що банк відмовився надати їм розрахунки заборгованості по кредиту, але при цьому додає позову листи відповідача з повідомленням суми заборгованості. Крім того, позивачка не зверталась до банку з заявою щодо укладення між сторонами договору про розстрочення платежів по указаній заборгованості, але навіть, якби і звернулась то вирішення цього питання є неможливим, оскільки це не передбачено ні законодавством,  ні умовами укладеного з батьком позивачки кредитного договору, а ст.1282 ЦК України визначено право банку вимагати погашення спадкоємцями заборгованості спадкодавця шляхом одноразового платежу. Вимога позивачки щодо приймання відповідачем платежів частками в сумі не більше 1000 гривень є неможливою,  оскільки  25 листопада 2010 року набрало чинності рішення  Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яке позивачкою не оскажувалося та згідно якого з неї стягнуто суму заборгованості в розмірі 41799 гривень 80 копійок, крім того питання в порядку ст.217 ЦПК України про надання відстрочки або розстрочки його виконання не вирішувалося, оскільки позивачка не зверталась до суду, який постановив рішення, з такою заявою, а Солонянський районний суд не може вирішити це питання, оскільки це суперечить діючому законодавству.

Суд, заслухавши позивача та її представника, представника відповідача,  дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов  задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до ч.1 ст. 608 ЦК України зобов'язання  припиняється  смертю  боржника,  якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до  складу  спадщини  права  та  обов'язки,  що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця,  а згідно ст.1282 ЦК України  спадкоємці  зобов'язані  задовольнити   вимоги   кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, при цьому кожен із  спадкоємців   зобов'язаний   задовольнити   вимоги   кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо інше не буде встановлено домовленістю між спадкоємцем та кредитором.

Судом встановлено, що 11 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»та позичальником ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №803/2 про надання останньому кредиту  в сумі 51900,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних зі строком повернення до 10 лютого 2013 року (а.с.21-25), на виконання умов якого позикодавець передав позичальнику ОСОБА_2 зазначені грошові кошти, а останній зобов’язався в строки, обумовлені кредитним договором та згідно графіка, погасити кредит і своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 згідно нотаріально посвідченого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим номером 628 договору застави майна 803\2 від 12 лютого 2008 року передав позикодавцю в заставу транспортний засіб автомобіль  марки Daewo Lanos-TF69Y, номер кузова НОМЕР_2, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.20, 26-30, 36-38).

Позичальник ОСОБА_2  згідно свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.9), а його донька –позивачка ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину на спадкове майно спадкодавця згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 січня 2009 року (а.с.19), за яким нею успадкований належний померлому на праві власності автомобіль Daewo Lanos-TF69Y, номер кузова НОМЕР_2, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в зв’язку з чим відповідно до вимог ст.1282 ЦК України саме до неї перейшов обов’язок задовольнити вимоги кредитора в межах вартості отриманого у спадщину майна.

ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого на день розгляду справи судом є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,  в особі філії Солонянське відділення №3002  в відповідності до вимог ст.1281 ЦК України 23 вересня 2008 року направив до Солонянської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців ОСОБА_2 про наявність у спадкодавця заборгованості за кредитним договором станом на 01 вересня 2008 року у розмірі 45440 гривень(а.с.33), в зв’язку з чим позивачкою здійснювалися в період з 22 серпня 2008 року по 16 січня 2009 року 23 лютого позивачкою здійснювались щомісячні платежі по кредитному договору померлого спадкодавця(а.с.43-48), а в з січня 2009 року позивачка припинила сплачувати зазначену заборгованість та звернулась 02 березня 2009 року до відповідача з письмовою заявою щодо перерахунку суми боргу по кредитному договору ОСОБА_2 з урахуванням сплачених після смерті позичальника процентів за користування кредиту в період з липня 2008 року по січень 2011 року та прохала надати їй графік погашення боргу(а.с.32).

Відповідачем листами від 23 лютого 2009 року та 11 червня 2009 року позивачці як спадкоємцеві померлого позичальника неодноразово повідомлялось про необхідність погашення заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 за кредитним договором, яка станом на 05 лютого 2009 року становила 41979 гривень 80 копійок (а.с.34-35). Оскільки позивачкою заборгованість по кредитному договору в добровільному порядку сплачена не була, за позовом відповідача рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року з позивачки ОСОБА_1 як спадкоємця було стягнуто заборгованість за кредитним договором  в сумі 41797 гривень 80 копійок в примусовому порядку (а.с.83-84), а після набрання рішенням законної чинності видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції м. Дніпропетровськ (а.с.85-88). На день розгляду справи судом провадження по виконавчому листу не закінчено.

З урахуванням викладено, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивачки є безпідставними як необґрунтовані на законі, оскільки судом встановлено, що позивачка зверталася до відповідача лише з заявою щодо надання розрахунків щодо заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором, щодо розміру якої відповідачем неодноразова направлялись їй повідомлення у вигляді попередження про необхідність слати цієї заборгованості. Більш того, розмір заборгованості визначений рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року, яке на даний час набрало законної чинності, та підлягає виконанню, а вказані обставини підлягають доказуванню відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України.

Не підлягають задоволенню в позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача прийняти у позивачки залишок суми боргу за кредитним договором з розстрочкою платежу на відповідну кількість місяців до повного погашення боргу, при цьому щоб щомісячний платіж дорівнював не більше 1000 гривень, оскільки  це буде суперечити вимогам ч.2 ст.1282 ЦК України, за змістом якої вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо інше не буде встановлено домовленістю між спадкоємцем та кредитором, а на день розгляду даної справи судом не встановлено  будь-яких обставин, які б свідчили про таку домовленість між сторонами, а позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог в супереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано жодних доказів. Оскільки Солонянським районним судом не постановлювалось жодних рішень щодо наявного між сторонами спору, то не може бути вирішено відповідно до вимог ст.217 ЦПК України і питання щодо визначення порядку його виконання, надання відстрочки або розстрочки виконання, чи вжито заходів для забезпечення його виконання, оскільки вирішення цих питань відноситься до компетенції суду, яким постановлено рішення, що свідчить про те, що позивач для вирішення зазначених питань може звернутися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яким постановлено набравше законної чинності рішення щодо стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526-530, 536, 543,  598, 610-615, 624, 625, 638-654, 1046-1056-1, 1268,1269, 1281, 1282 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 217  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

            В задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (публічного акціонерного товариства) «Державний ощадний банк України»про  визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

            Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

ГОЛОВУЮЧА: суддя