У Х В А Л А
іменем україни
21 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
Маляренка А.В., Юровської Г.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» (далі – ВАТ «Донецькобленерго») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання нарахувати і виплатити компенсацію, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ВАТ «Донецькобленерго» до ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7, про визнання права на зміну істотних умов праці за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 31 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 26 січня 2007 року його призначено на посаду помічника Голови правління ВАТ «Донецькобленерго» - провідного юрисконсульта. Наказом Голови правління ВАТ «Донецькобленерго» № 253-К від 2 вересня 2008 року позивача звільнено з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці. Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_6 просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 129 564 грн. 95 коп., зобов’язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн.
ВАТ «Донецькобленерго» звернулося до суду із зустрічним позовом про визнання права на зміну істотних умов праці ОСОБА_6 на момент видання наказу від 26 червня 2008 року «Про виконання припису територіальної державної інспекції в Донецькій області», без попередньої згоди виборного профспілкового органу професійної спілки електроенергетики та просило визнати право товариства на припинення трудового договору з ОСОБА_6 у зв’язку з його відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці на момент видання наказу № 253-К від 2 вересня 2008 року «Про звільнення».
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 31 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ВАТ «Донецькобленерго» відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2011 року ОСОБА_6 відмовлено у відкриті касаційного провадження в указаній справі.
ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд вищезазначеної ухвали спеціалізованого суду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2011 року допущено справу за позовом ОСОБА_6 до ВАТ «Донецькобленерго» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання нарахувати і виплатити компенсацію, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ВАТ «Донецькобленерго» до ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7, про визнання права на зміну істотних умов праці до провадження Верховного Суду України.
Постановою Верховного Суду України від 6 лютого 2012 року заява ОСОБА_6 задоволена. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2011 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалені у справі судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, районний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що зміна істотних умов праці позивача була викликана змінами в організації виробництва і праці на підприємстві, є правомірною, позивача звільнено із дотриманням встановленого законом порядку і підстав для його поновлення на роботі з попередніми умовами праці не має.
Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.
Судом встановлено, що з 22 квітня 2002 року ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Донецькобленерго» і з 26 січня 2007 року займав посаду помічника голови правління – провідного юрисконсульта.
На підприємстві діє об’єднана профспілкова організація Профспілки працівників ВАТ «Донецькобленерго» (далі – об’єднана організація).
Згідно з пунктом 1.1 положення про об’єднану профспілкову організацію Профспілки працівників ВАТ «Донецькобленерго», затвердженого постановою Президії Центрального комітету «Укрелектропрофспілки» від 5 червня 2006 року №11-2-58, об’єднана організація утворюється рішенням конференції первинних профспілкових організацій структурних одиниць акціонерного товариства.
Отже, об’єднана організація об’єднує первинні профспілки підприємства і є відносно них вищим профспілковим виборним органом на підприємстві.
20 травня 2008 року створено первинну профспілку – Незалежну професійну спілку електроенергетики (протокол установчих зборів Незалежної професійної спілки електроенергетики від 20 травня 2008 року), яка належним чином легалізована і проведено її державну реєстрацію. Головою Центрального комітету Незалежної професійної спілки електроенергетики обрано ОСОБА_6 Пунктом 4.3 Статуту Спілки передбачено, що вона має статус первинної профспілкової організації.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 252 КЗпП України, частини 3 ст. 41 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення членів виборного профспілкового орану підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок).
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених статтями 43, 43-1 КЗпП України, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, що є дотриманням гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Районний суд у порушення ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України не звернув уваги на зазначені норми закону, належним чином не перевірив доводів позивача про обов’язковість попередньої згоди профспілкового органу при зміні умов трудового договору та його звільненні; не встановив дійсний характер спірних правовідносин; не надав їм належної оцінки.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з’ясуванні фактичних обставин справи, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, ухвалені в даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 31 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Г.В. Юровська