РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О.,
Маляренка А.В., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – ОСОБА_9, про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_6, до якої приєднався ОСОБА_9, на рішення апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 листопада 2005 року відповідач отримав від позивача та ОСОБА_9 30300 грн з метою купівлі Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою, пообіцявши при цьому посвідчити договір купівлі-продажу квартири в нотаріальному порядку . Однак не дотримався своєї обіцянки.
Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 3 грудня 2008 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказане рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
До суду надійшла заява ОСОБА_9 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_6
В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_7 зазначає, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи судом не порушені норми ні матеріального, ні процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 грудня 2011 року на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI, який набрав чинності 13 листопада 2011 року, зазначена справа передана на розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду у касаційному порядку.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_7 Згідно виписки з особового рахунку в указаній квартирі зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Остання фактично проживає у спірній квартирі спільно з ОСОБА_9 Згідно розписки від 30 листопада 2005 року, складеної ОСОБА_7, він отримав від ОСОБА_6 та ОСОБА_9 гроші в сумі 30300 грн у рахунок придбання ними Ѕ частини квартири АДРЕСА_2.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що сторони перед укладанням спірного договору купівлі-продажу квартири домовилися про всі його істотні умови, відбулося його повне виконання, однак, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а тому відповідно до ст. 220 ЦК України суд визнав вказаний договір дійсним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що гроші за розпискою у рахунок половини вартості квартири, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Однак, суд визнав право власності на Ѕ частину спірної квартири лише за ОСОБА_6, що не відповідає вимогам закону, а тому позов ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу Ѕ частини квартири дійсним і визнання лише за нею права власності на вказану частину квартири не може бути задоволений.
З таким висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Таким чином, норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Даний висновок знайшов своє відображення й у роз’ясненнях, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
З урахуванням вказаного, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даної справи застосували закон, який не поширюється на спірні правовідносини та не застосували закон, який підлягає застосуванню.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6, до якої приєднався ОСОБА_9, задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 3 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2009 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – ОСОБА_9, про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана