РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Нагорняка В.А.,
Дербенцевої Т.П., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою МТСБУ на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 листопада 2006 року з вини ОСОБА_4 – громадянина Болгарії, який керував вантажним автомобілем з причепом, у якого відлетіло колесо, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до висновку експертизи розмір завданої шкоди становить 11 716 грн. 96 коп., що позивач просив стягнути з відповідача, а також 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2010 року скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_3 11 716 грн. 96 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди; у решті вимог відмовлено.
У касаційній скарзі МТСБУ порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 14 травня 2010 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 29 червня 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України», п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 8 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 листопада 2006 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «МАН», державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2, перед виїздом не перевірив справності транспортного засобу – кріплення заднього правого колеса причепу, яке відірвалось. Від удару з автомобілем марки «ВАЗ-2106», державний номерний знак НОМЕР_3, диск колеса розлетівся на три частини, які залишились на проїзній частині і перекрили рух. Щоб уникнути зіткнення з металевою частиною колеса позивач, керуючи автомобілем марки «Шевролет Еванда», державний номерний знак НОМЕР_4, натиснувши на гальма, зупинитись не зміг, наїхав на перешкоду, автомобіль відкинуло на металеву огорожу, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2006 року встановлено, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_6 - громадянина Болгарії, який порушив п. 2.3.а. Правил дорожнього руху України.
9 лютого 2007 року ОСОБА_3 подав до МТСБУ заяву-повідомлення з необхідними документами.
Відповідно до висновку експерта від 22 лютого 2007 року розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки «Шевролет Еванда», державний номерний знак НОМЕР_4, складає 11 716 грн. 96 коп., з яких: 10 742 грн. 48 коп. – вартість ремонту автомобіля, 974 грн. 48 коп. – додаткові витрати на телеграми, послуги експертизи та транспортування автомобіля.
Про проведення 22 лютого 2007 року огляду автомобіля МТСБУ було повідомлено експертом телеграмою, яка вручена 21 лютого 2007 року о 9 год. 15 хв., однак представник МТСБУ на огляд не з’явився.
28 березня 2007 року на адресу позивача надійшов лист, яким повідомлено про те, що МТСБУ приступило до опрацювання його заяви, у зв’язку з чим відкрито страхову справу з реєстраційним номером 11-BG-UA-07/1241.1. У листі наводився перелік документів, за наявності яких можливий розгляд питання про виплату, зокрема, це документи, які підтверджують відповідальність водія автомобіля марки «МАН», державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2, висновок авто-товарознавчого дослідження про розмір матеріальної шкоди та відомості про особовий рахунок в установі банку. Крім того, цим листом повідомлено про необхідність проведення перевірки чинності наданої копії страхового сертифікату «Зелена карта», термін перевірки триватиме до 3 місяців.
Після проведення додаткової перевірки, сплину вказаного терміну і в подальшому МТСБУ не прийняло рішення про виплату позивачеві страхового відшкодування.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. ст. 22, 34 35, 40 закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягнув з відповідача страхове відшкодування в розмірі 11 716,69 грн. та на відшкодування моральної шкоди 2550 грн.
Проте, з такими висновками апеляційного суду в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права з огляду на наступне.
Виплата відшкодування потерпілій особі здійснюється на підставі ст.ст. 22, 28, 29, 33, 34, 35, 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У відповідності до вимог ст. 40 вказаного вище Закону гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями – нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного регулювання шкоди на території країн – членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» є МТСБУ. Отже, суд апеляційної інстанцій правильно визначив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про відповідальність МТСБУ щодо відшкодуванню шкоди, спричиненою позивачу нерезидентом.
Проте, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої позивачу пошкодженням автомобіля в розмірі 11 716,96 грн. зроблені без застосування ст. 32 вказаного Закону, яка визначає випадки, коли шкода не відшкодовується, в тому числі згідно п. 32.7 – страховик або МТСБУ не відшкодовує втрату товарної вартості.
Стягнувши на відшкодування матеріальної шкоди згідно висновку спеціаліста на користь позивача 11 716,96 грн., з яких 2697, 40 грн. становить втрата товарної вартості, суд припустився помилки, тому розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму втрати товарної вартості.
Крім того, задовольняючи вимогу позову про відшкодування моральної шкоди частково та стягуючи на користь позивача 2550 грн. на підставі ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд апеляційної інстанції не врахував положення п. 22. 3 вказаної статті, який визначає, що п отерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтовуючи вимоги позову в частині відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що пошкодженням автомобіля йому спричинена моральна шкода, отже виходячи зі змісту ст. 23 ЦК України, вбачається, що позивач просив відшкодувати моральну шкоду, передбачену п. 3 названої статті, а тому на підставі п. 22.3 Закону відповідальність за такий вид моральної шкоди несе особа, яку визнано винною у ДТП, а не страховик чи МТСБУ.
Вищевикладене дає підстави для висновку про відсутність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. На підставі ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
Доводи касаційної скарги в іншій частині не заслуговують на увагу та не спростовують правильність висновків судів.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково. Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2010 року скасувати та постановити нове наступного змісту.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди страхове відшкодування в розмірі 9 019,56 грн. та судові витрати у розмірі 106,38 грн. У задоволенні інших вимог – відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Олійник
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
В.А. Нагорняк
О.В. Ступак