У Х В А Л А

іменем  україни

21 березня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,

Маляренка А.В., Юровської Г.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства  «Державний ощадний банк України»  (далі –ВАТ «Державний ощадний банк України») до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ВАТ «Державний ощадний банк України» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від        3 жовтня 2011 року,

                                      в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 березня 1995 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір в сумі 50 млн. крб. (500 грн.) на строк до 2 років з розрахунку 160% річних. Оскільки ОСОБА_6 не виконує умови договору, позивач просив стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 1019 грн. 58 коп. та судові витрати.

           Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду     м. Дніпропетровська від 20 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 22 березня 1995 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у сумі 50 млн. крб. (500 грн.) на строк до 2 років з розрахунку 160% річних на невідкладні потреби. У договорі зазначено строк погашення кредиту, починаючи з     22 квітня 1995 року щомісяця і до 22 березня 1997 року (а. с. 9).

Відповідно до п. 2.4 цього договору у випадку несвоєчасного повернення ОСОБА_6 повинен сплачувати неустойку в розмірі      1,5% від суми простроченого боргу за кожен день прострочення. Крім того, банк має право достроково стягнути кредит при утворенні простроченої заборгованості більше як 2 місяці.

Як убачається з матеріалів справи, останній внесок за кредитним договором ОСОБА_6 здійснив 15 грудня 2000 року (а. с. 6-8).

До суду позивач звернувся із позовом до відповідача лише 20 квітня 2011 року (а. с. 4).

Відповідно до ст. 71 ЦК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.

Пунктом 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до суду, який він не просив поновити і не надав суду доказів поважності причин пропуску цього строку.

При розгляді справи судами дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

  Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства  «Державний ощадний банк України» відхилити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду           м. Дніпропетровська від 20 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий     М.П. Пшонка

Судді: А.О. Леванчук

М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Г.В. Юровська