Справа № 22-ц-1595/12 Головуючий у 1 інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія - 53 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Павлишина О.Ф., Федоришина А.В.
за участі секретаря: Дідуся О.Р.,
прокурора відділу прокуратури Львівської області Лящука Т.І., позивача ОСОБА_3, представника «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд» ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ВСП «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2011 року у справі за позовом прокурора м.Червонограда в інтересах ОСОБА_3 до відокремленого підрозділу «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням суду задоволено позов прокурора м.Червонограда в інтересах ОСОБА_3 до відокремленого структурного підрозділу (далі ВСП) «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні та постановлено стягнути з «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»в користь ОСОБА_3 2128 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Не погодившись з цим рішенням суду, ВСП «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при вирішенні спору суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що основна сума нарахованих ОСОБА_3 коштів при звільненні були йому виплачені в день його звільнення, а решта коштів в сумі 266 грн.81 коп. виплачені 30 вересня 2009 року. При цьому позивач не мав претензій до строків виплати нарахованих сум, про що свідчить пояснювальна записка. Апелянт вважає, що перевірка державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Львівській області проведена поверхнево, є необ’єктивною та упередженою, а тому суд безпідставно поклав його висновки в основу свого рішення. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити (а.с.83-85).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_3, та прокурора Лящука Т.І., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що ОСОБА_3 з 28 січня 2008 року працював у ВСП «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»на посаді електрогазозварника п’ятого розряду на сантехнічній дільниці та з 25 серпня 2009 року за наказом начальника управління ВСП «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»№61його було звільнено з роботи згідно ст.38 КЗпП України, тобто, за власним бажанням, на підставі його заяви, що сторонами фактично визнано.
Відповідно до положень ст.ст.47, 116 КЗпП України при звiльненнi працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пiзнiше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Матеріалами справи встановлено, що всупереч зазначеним вимогам, розрахунок з позивачем проведений в день звільнення не був. Виплата всіх розрахункових сум йому була проведена лише 30 вересня 2009 року, що встановлено Територіальною Державною інспекцією праці у Львівській області, в ході перевірки, яка була проведена на вимогу прокурора м.Червонограда Львівської області, підтверджено ОСОБА_3 та не заперечується відповідачем.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено порушення положень ст.ст.117 та 116 КЗпП України при здійсненні підприємством розрахункових виплат позивачу.
У справах про трудові спори застосовуються строки звернення до суду визначені ст.233 КЗпП України, за якою працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які дані у п.4 його постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів»(з наступними змінами), встановлені цим Кодексом строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.
Суд першої інстанції вирішуючи дане питання прийшов до висновку про можливість поновлення позивачу пропущеного строку, покликаючись в своєму рішенні, як на поважні причини такого пропуску, лише на те, що ОСОБА_3 з жовтня 2009 року неодноразово звертався в прокуратуру за захистом свого порушено права при звільненні.
Однак, враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного ст.233 КЗпП України.
В ході апеляційного розгляду справи апелянт зазначив, що про порушення свого права йому стало відомо з моменту здійснення з ним остаточного розрахунку 30 вересня 2009 року, у зв’язку з чим він звернувся за захистом свого права до органів прокуратури в жовтні 2009 року, та очікував вирішення цього питання вказаним органом. При цьому він не покликався на будь-які об’єктивні перешкоди вчасно звернутись до суду.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор м.Червонограда звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 за захистом його права лише в липні 2011 року.
Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав в позовній заяві, що Інспекцією праці у ході перевірки, проведеної у Підрозділі 13.11.2009 року виявлено порушення щодо виплати ОСОБА_3 при звільненні всіх розрахункових коштів, у зв’язку з чим начальнику Підрозділу було внесено припис, а в січні 2010 року, проведено повторну перевірку, та у зв’язку з невиконанням попереднього припису складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 188-6 КУпАП.
Вказані обставини свідчать про те, що як ОСОБА_3 так і прокурору м.Червонограда про порушення трудових прав та законних інтересів позивача стало відомо ще наприкінці 2009 року. А звернення їх до суду за захистом цього порушеного права лише в липні 2011 року не було обумовлене поважними причинами, які б з достатньою очевидністю та переконливістю свідчили про те, що ОСОБА_3 чи прокурор в його інтересах, не могли у встановлений законом строк звернутись до суду з відповідним позовом.
Таким чином, суд першої інстанції невірно оцінив наявні у справі докази щодо причин пропуску позивачем строку звернення до суду та дійшов помилкового висновку про наявність поважних причин щодо пропуску позивачем такого строку та можливість його поновлення.
Вирішуючи даний спір, судова колегія, з огляду на викладені обставини, дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 у зв’язку з пропуском ним строку звернення до суду.
Керуючись ст.303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ч.1ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ВСП «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд» задовольнити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову прокурора м.Червонограда в інтересах ОСОБА_3 до відокремленого підрозділу «Шахтобудівельного управління №1»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Павлишин О.Ф.
Федоришин А.В.