П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

У Х В А Л А

30 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20665/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача – Єщенка О.В., суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, надміру сплаченого під час звернення з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року по справі №420/20665/24, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Суд визнав протиправною бездіяльність Територіального управління БЕБ в Одеській області у нарахування та виплаті грошової компенсації за невикористані 33 (тридцять три) календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки при звільненні ОСОБА_1 з займаної посади в ТУ БЕБ в Одеській області.

Зобов`язав Територіальне управління БЕБ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані 33 (тридцять три) календарні дні щорічної основної відпусток за 2022-2023 роки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в БЕБ.

Стягнув з Територіального управління БЕБ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року апеляційні скарги Територіального управління БЕБ в Одеській області та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року залишено без змін.

03.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою, в якій просить повернути надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в цій адміністративній справі.

В обґрунтування вказаних вимог зазначено, що відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір у розмірі 1816,8 грн., сплачений позивачем (апелянтом) за подання скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, є надмірно сплаченим та підлягає поверненню заявникові.

Перевіривши доводи заявника, апеляційний суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» 08.07.2011 року №3674-VI передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Слід враховувати, що предметом спору у цій адміністративній справі є, серед інших вимог, протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації при звільненні за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022 -2023 роки (33 дні).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у задоволенні цих позовних позивачеві відмовлено.

Під час апеляційного оскарження рішення суду в цій частині апелянт (позивач) на виконання вимог апеляційного суду здійснив оплату судового збору у сумі 1816,8 гривень.

Перевіряючи доводи заявника про те, що судовий збір у сумі 1816,8 гривень є надмірно сплаченим відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір» (стосується випадку пільг позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі), колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати.

Передбачено, що основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Передбачаються інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 визначено, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Натомість, середній заробіток згідно статті 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З наведеного слідує, що апелянт (позивач) в частині оскарження бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, сплачений апелянтом судовий збір в суді апеляційної інстанції вважається таким, що внесений у розмірі, встановленому законом.

Враховуючи викладене, оскільки доводи заявника про надмірну сплату судового збору не підтвердились, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, надміру сплаченого під час звернення з апеляційною скаргою у справі №420/20665/24, – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:                                                                           О.В. Єщенко

Судді:                                                                                              А.В. Крусян

                                                                                                          О.В. Яковлєв