Справа № 146/696/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Томашпільської селищної ради

вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

25 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, посилаючись на ст. 164 СК України просить позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути на її користь з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Позов обґрунтований наступним.

Сторони перебували у шлюбі з 28 листопада 2017 року народження. Від спільного проживання у сторін народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час шлюб із відповідачем розірвано. Відповідач є громадянином РФ.

ОСОБА_3 є громадянкою України.

ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.

Відповідач не бере участь у вихованні дитини, не відвідує дочку, не цікавиться здоров`ям дитини, успіхами в навчанні, морально та матеріально дитину не підтримує і не намагається надати ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток та не спілкується з дитиною взагалі, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Оскільки відповідач виявляє ознаки стійкого небажання підтримувати особисті відносини з дитиною, що свідчить про його свідоме ухилення від виховання та утримання дитини і нехтування своїми батьківськими обов`язками, а тому є всі законні підстави щодо позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_3 , що буде відповідати в першу чергу інтересам дитини.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 30 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22 травня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 травня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 10 червня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 10 червня 2025 року розгляд справи відкладено на 01 липня 2025 року.

Доводи учасників процесу.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був належним чином повідомлений про наявність на розгляді в суді даної справи та дату, час та місце розгляду справи, в зв`язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування Томашпільської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи провести без його участі, не заперечує в задоволенні позову.

Згідно ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України, встановлено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи положення даної норми, суд визнає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, розглянувши заяву позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність доказів по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У статті 164 СК України вказано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Одинцово, Московської області, народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . В її свідоцтві про народження матір`ю записано ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_2 .

Згідно довідки № 0523-000009234 про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Одинцово, Московської області набула громадянства України.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , ОСОБА_2 громадянин Росії та ОСОБА_4 , громадянка України, 28.11.2017 року зареєстрували шлюб.

Відповідно до копії рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року у цивільній справі № 146/441/22, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 листопада 2017 року розірвано.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого 23.03.2023 року, ОСОБА_4 після реєстрації 23.03.2023 шлюбу з ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Згідно довідки № 899 від 18.10.2024 Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про склад сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї зареєстрованих за даною адресою входить дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Згідно довідки вих. №107 від 20.11.2024, Житомирського центру творчості дітей і молоді ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в Народних художніх колективах студії естрадної пісні і хореографічному ансамблі «Тіп-Топ» Житомирськоо центру творчості дітей і молоді з 01.09.2024. Дитину на заняття приводять і забирають мати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 . Батько ОСОБА_2 у закладі не з`являвся, батьківські збори не відвідував, участі у освітньому процесі не брав.

Згідно Характеристики учениці 1-Є класу ліцею №28 м.Житомира, ім. гетьмана І.Виговського ОСОБА_3 , ОСОБА_3 навчається у закладі з 02.09.2024 року. Мати ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій , організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Батько ОСОБА_2 з дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , 2018 року народження, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно рішення виконавчого комітету Томашпільської селищної ради від 23.10.2024 року № 399, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , 2018 року народження.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. При цьому батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч. 2 ст. 150, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України). Ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При цьому відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Перелічені факти свідчать про те, що ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не виявляє щодо неї батьківської турботи, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Таку бездіяльність суд розцінює як ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а саме щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує маті, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 того ж Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з вимогами ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд враховує, що відповідач є здоровою працездатною людиною, зобов`язана утримувати дитину, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, тому суд дійшов висновку, що відповідач повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісяця.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню своєї неповнолітньої дитини, що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає за доцільне позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задовольнити та позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім того, враховуючи, що відповідач, з часу коли дитина проживає окремо від нього, не забезпечує утримання своєї дитини, суд вважає, що вимога про стягнення аліментів підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи те, що позов подано до суду 25 квітня 2025 року. Тобто саме з цієї дати суд присуджує аліменти.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.141, 150, 155, 164, 165, 166, 180, 182, 191, 199, 200 СК України, ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Томашпільської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 13.10.2023 року, органом 0532, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Томашпільської селищної ради, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, с-ще Томашпіль, пл.Тараса Шевченка, 1.

Суддя: О. В. Пилипчук