ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
05 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/1101/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Ткачук В.О.,
представників позивача: Олійника С.В., Мінєєвої Л.І.,
представників відповідача: Лучинського П.В., Бондарчука Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітика"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
про: скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ :
12.03.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітика» (далі – ТОВ «Аналітика») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати наступні податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі – ДПІ у м. Вінниці):
– податкове повідомлення-рішення № 0000082310 від 13.01.2012 року про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 792 701 грн.;
– податкове повідомлення-рішення № 0000072310 від 13.01.2012 року про збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 119 430 грн.;
– податкове повідомлення-рішення № 0000092310 від 13.01.2012 року про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 171 640 грн., з яких 137 314 грн. основного платежу і 34 329 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами виїзної документальної планової перевірки ТОВ «Аналітика»за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року відповідачем складений акт № 5040/23/13337103 від 23.12.2011 року, яким встановлено порушення пункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на суму 4 792 701 грн. за II-III квартали 2011 року та заниження у зв’язку з цим податку на прибуток підприємств на суму 119 430 грн., а також порушення п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 137 314 грн. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці 13.01.2012 року було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо зменшення ТОВ «Аналітика» суми від’ємного значення об’єкта оподаткування та збільшення зобов’язання з податку на прибуток, оскільки товариство правомірно і з дотримання вимог пункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та ст. 150 цього Кодексу здійснило розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками II-III кварталів 2011 року з урахуванням від’ємного значення в сумі 5 311 962 грн., отриманого ним за I квартал 2011 року, та сформувало від’ємне значення об’єкта оподаткування від усіх видів діяльності за звітній період в сумі 4 792 701 грн. Крім того, не погоджується з висновками відповідача про порушення ТОВ «Аналітика» пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та просить врахувати, що дана стаття не поширюється на випадки списання безнадійної заборгованості і не передбачає коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним. Вказує на безпідставність припущень податкового органу стосовно того, що матеріали, які були придбані для виробництва цифрового літакового сканера, поставленого нерезиденту на виконання контракту № 02/2009 У від 22.01.2009 року, були використані не в межах господарської діяльності підприємства. Також стверджує, що ДПІ у м. Вінниці не мала права застосовувати до позивача штрафні санкції у розмірі 25% від донарахованої суми податку на додану вартість, оскільки такі санкції передбачені нормами п. 123.1 ст. 123 ПК України, які почали діяти вже після нібито вчиненого ним порушення податкового законодавства. Вважає, що висновки відповідача та його посадових осіб, викладені в акті перевірки, є помилковими, суб’єктивними та не підтверджуються належними і допустимим доказами, а тому прийнятті ним податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 98-99), та наполягає на тому, що ДПІ у м. Вінниці при проведенні планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Аналітика» і прийнятті оскаржуваних рішень діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Допитаний у судовому засіданні свідок головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_6 пояснила, що планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Аналітика» проводилася у період з 21.11.2011 року по 16.12.2011 року. За наслідками її проведення було складено акт № 5040/23/13337103 від 23.12.2011 року, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства України, зокрема, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні даного виду податку на суму 137 314 грн. Повністю підтримала зазначені в акті висновки щодо такого порушення і просить взяти до уваги відсутність чіткого законодавчого врегулювання питання відносно необхідності коригування податкових зобов’язань з ПДВ у разі списання безнадійної заборгованості. Разом із тим, не змогла пояснити суду, з чого саме виходили ревізори визначаючи позитивне відхилення (від’ємне значення) з цього виду податку в сумі 137 314 грн. та у зв’язку з придбанням якої саме продукції не в межах господарської операції пов’язується донарахування позивачу ПДВ за грудень 2010 року, зіславшись на те, що обчислення грошового зобов’язання за дане порушення було проведено «умовно-розрахунковим шляхом на підставі непрямих методів». Також зазначила, що у разі неоднозначності питань, які виникають під час проведення перевірок, керується принципом менших втрат для бюджету.
У ході судового розгляду справи було з’ясовано, що ДПІ у м. Вінниці припинила своє існування у зв’язку із закінченням процесу реорганізації та утворенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції шляхом злиття ДПІ у м. Вінниці та Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції.
Тому на підставі ст. 55 КАС України судом за згодою осіб, які беруть участь у справі, в порядку процесуального правонаступництва проведено заміну відповідача ДПІ у м. Вінниці правонаступником в особі Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_6 та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов є підставним і підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Встановлено, що ТОВ «Аналітика» як юридична особа зареєстроване 29.07.1993 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО № 144273 (код ЄДРПОУ № 13337103), взяте на облік у ДПІ у м. Вінниці 12.08.1993 року за № 468 та у спірний період було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 01781552 від 22.07.1997 року.
На підставі направлень, виданих 21.11.2011 року ДПІ у м. Вінниці за № 4087/23, № 4090/17, № 4088/15, № 4089/22, № 4092/23 та № 4091/23, згідно із ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та відповідно до плану проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Аналітика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 5040/23/13337103 від 23.12.2011 року, яким зроблено висновки про порушення пункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні позивачем від’ємного значення об’єкта оподаткування на суму 4 792 701 грн. за II-III квартали 2011 року внаслідок включення до складу витрат суми списаної у IV кварталі 2010 року безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 5 311 962 грн., у зв’язку з чим підприємством було занижено податок на прибуток на суму 119 430 грн.
Крім того, вказаним актом перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Аналітика» вимог п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у нездійсненні коригування податкових зобов’язань шляхом нарахування ПДВ на вартість матеріалів, що були раніше придбані та використані для виготовлення експортної продукції не в межах господарської діяльності, яка передбачає отримання доходу, у результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 137 314 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082310, № 0000072310 та № 0000092310 від 13.01.2012 року, якими позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4 792 701 грн., збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 119 430 грн. та збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 171 640 грн., з яких 137 314 грн. основного платежу і 34 329 грн. штрафних (фінансових) санкцій за ставкою 25% від донарахованого ПДВ.
Надаючи правову оцінку зазначеним рішенням суб’єкта владних повноважень, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) відповідно до п. 48.3.ст. 48 ПК України.
Судом досліджено податкову декларацію ТОВ «Аналітика» з податку на прибуток підприємств за II-III квартали 2011 року (а.с. 48-59), в якій у рядку 06.6 «Від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від’ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від’ємне значення об’єкта оподаткування за I квартал 2011 року) зазначено суму 5 311 962 грн., тобто включено до складу валових витрати витрати попередніх податкових періодів.
Згідно із ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення. Від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
Пунктом 150.2 статті 150 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування, з причин наявності такого від’ємного значення.
Положеннями пункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що розділ III цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Разом із тим, відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий – четвертий квартали 2011 року.
При цьому пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що пункт 150.1 статті 150 ПКУ застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого – четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного до 01.04.2011 року, якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від’ємне значення об’єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.
Змістовний аналіз вищезазначених норм податкового законодавства дає підстави для висновку про відсутність обмежень на врахування у 2011 році збитків, які виникли у платника податків до 01.01.2011 року, а, отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від’ємного значення.
Тому, на переконання суду, ТОВ «Аналітика» правомірно здійснило розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками II-III кварталів 2011 року з урахуванням від’ємного значення в сумі 5 311 962 грн., отриманого ним за I квартал 2011 року, та сформувало від’ємне значення об’єкта оподаткування від усіх видів діяльності за звітній період в сумі 4 792 701 грн.
При цьому суд додатково звертає увагу на ту обставину, що у декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 року у рядку 08 «Об’єкт оподаткування» позивачем було відображено його від’ємне значення в сумі 5 311 962 грн., а оскільки рядок 06.6 поданої ним декларації за II-III квартали цього ж року передбачає відображення саме показника від’ємного значення об’єкта оподаткування за I квартал 2011 року, ТОВ «Аналітика»мало усі підстави віднести відповідну суму у 5 311 962 грн. до валових витрат підприємства та визначати об’єкт оподаткування за цей звітній період з її урахуванням.
Крім того, правомірність заповнення позивачем рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за II квартал і включення до нього від’ємного значення в сумі 5 311 962 грн. за I квартал 2011 року підтверджуються постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року у справі № 2а/0270/5194/11, яка набрала законної сили, що також береться до уваги при вирішенні даного публічно-правового спору.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 13.01.2012 року за № 0000082310 від 13.01.2012 року про зменшення ТОВ «Аналітика» суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 792 701 грн. та № 0000072310 про збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 119 430 грн. є протиправним і підлягають скасуванню.
Оцінюючи законність податкового повідомлення-рішення № 0000092310 від 13.01.2012 року щодо збільшення позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 171 640 грн., суд виходить з наступних мотивів.
Підставою для прийняття ДПІ у м. Вінниці вказаного рішення став висновок акту перевірки про те, що (далі – дослівно) «ТОВ «Аналітика» не здійснено коригування податкових зобов’язань шляхом нарахування ПДВ на вартість матеріалів, що були раніше придбані та використані для виготовлення експортної продукції, яка поставлена нерезиденту відповідно до експортного контракту, але оплата за яку не надійшла. Тобто, по даній операції підприємство отримало збиток, який на підставі рішення суду від 24.12.2010 року списано як безнадійний борг, що підтверджується даними бухгалтерського обліку за грудень 2010 року. У даному випадку, придбані матеріали для виробництва готової продукції, використані не в межах господарської діяльності, яка передбачає отримання доходу.
У ході судового розгляду справи встановлено, що на виконання контракту № 02/2009 Е від 22.01.2009 року ТОВ «Аналітика» було виготовлено і поставлено нерезиденту GmbH» (Німеччина) цифровий літаковий сканер вартістю 812 350,00 євро/8 098 471,50 грн. з кінцевим строком надходження валютної виручки 24.10.2009 року. Станом на 01.01.2010 року, тобто на початок періоду, що перевірявся, вказана сума облікована товариством як прострочена дебіторська заборгованість. За наслідками вжитих позивачем заходів щодо стягнення цієї заборгованості, 24.12.2010 року на підставі рішення суду на валютний рахунок ТОВ «Аналітика» було зараховано 86 670,68 євро/725 871,82 грн., що склало 6,2911% від заявленої суми вимог до нерезидента GmbH» (Німеччина). Решта суми простроченої дебіторської заборгованості, а саме 725 679,32 євро/7 198 794,37 грн. була списана з балансу підприємства як безнадійна заборгованість.
Як пояснив представник відповідача, на думку податкового органу, оскільки оплата за поставлений нерезиденту товар фактично не надійшла, придбані для його виробництва матеріали не можуть вважатися такими, що використані в межах господарської діяльності, а тому позивач був зобов’язаний відкоригувати свої податкові зобов’язання шляхом нарахування ПДВ на вартість таких матеріалів у зв’язку із списанням боргу як безнадійного в грудні 2010 року.
Проте, такі висновки ДПІ у м. Вінниці не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам податкового законодавства та є помилковими.
Законом України від 25.03.2005 року за № 2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», який вступив у дію з 31.03.2005 року, внесено зміни до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
У цій ж редакції п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» був чинним станом на грудень 2010 року і передбачав, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Таким чином, нова редакція цього пункту передбачала коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ постачальника і отримувача у разі, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала.
Отже, за своїм змістом пункт 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає коригування податкових зобов’язань і податкового кредиту з податку на додану вартість у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому податковий кредит та податкові зобов’язання з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості та визнанням боргу покупця безнадійним коригуванню не підлягають.
Також необхідно зазначити, що в акті перевірки № 5040/23/13337103 від 23.12.2011 року (ст.ст. 11-13) досліджувалося питання щодо виникнення у позивача безнадійної заборгованості в грудні 2010 року та не встановлено заниження або завищення задекларованих ним показників 5.3 «врегулювання безнадійної заборгованості», а, отже, підтверджено правомірність віднесення ТОВ «Аналітика» суми 7 198 794,00 грн. до безнадійної заборгованості та відповідне її включення у рядок 05.3 декларації з податку на прибуток за 2010 рік.
Крім того, згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
– придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
– придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що цифровий літаковий сканер, поставлений нерезиденту на виконання контракту № 02/2009 Е від 22.01.2009 року, був виготовлений ТОВ «Аналітика» саме в межах свого основного виду діяльності – виробництво оптичних приладів та фотографічного устаткування (а.с. 79-82).
Тому покликання відповідача на порушення підприємством у зв’язку з його виробництвом п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними і необґрунтованими, а з урахуванням того, що вищезазначені положення цього Закону не містять будь-яких застережень щодо зв’язку між використанням придбаних товарів у межах оподатковуваних операцій господарської діяльності платника податків та можливих подальших наслідків реалізації продукції, виробленої в межах такої господарської діяльності, надуманим також слід вважати висновок податкового органу про те, що придбані для виробництва товару матеріали, оплата за який у подальшому не надійшла, не можуть розглядатися як такі, що використані в межах господарської діяльності суб’єкта господарювання.
При цьому додатково враховується та обставина, що ні представник відповідача, ні допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 взагалі не змогли пояснити суду, з чого саме виходили ревізори визначаючи позитивне відхилення (від’ємне значення) з ПДВ в сумі 137 314 грн. за грудень 2010 року та у зв’язку з придбанням якої саме продукції не в межах господарської операції пов’язується його донарахування позивачу.
Вказаний свідок у своїх поясненнях також зазначила, що у разі неоднозначності питань, які виникають під час проведення перевірок, вона керується принципом менших втрат для бюджету, хоча в силу вимог п. 4.1.4 ст. 4 ПК України одним із основних принципів податкового законодавства України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пунктом 56.21 статті 56 цього ж Кодексу передбачено, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на приписи зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, оцінивши докази суб’єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці за № 0000082310, № 0000072310 та № 0000092310 від 13.01.2012 року, а тому заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000082310, № 0000072310 та № 0000092310 від 13.01.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітика" сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунку відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Сало Павло Ігорович