ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р.                                                           Справа № 5023/10114/11  

                                                 Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Білоконь Н. Д. , суддя  Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність  № 62 від 30.05.2011 р.

відповідача -  ОСОБА_2, довіреність № 64 від 01.12.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 858 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2012 р. у справі № 5023/10114/11

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області

до  товариства з обмеженою відповідальністю "СКС", м. Харків

про  стягнення коштів та розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

     Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СКС" про  стягнення (з урахуванням заяви про зменшення суми позову) 265813,85грн., з яких  221735,83грн. - заборгованість з орендної плати за період з червня 2011 року по жовтень 2011 року по укладеному між сторонами договору оренди №1830-Н від 22.09.2005р.,  44078,02 грн. -нарахована на цю заборгованість  пеня за період з 12.11.2010р. по 29.11.2011р., а також про розірвання зазначеного договору та  зобов"язання відповідача  повернути за актом приймання-передачі передане на підставі цього договору  окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі 4-ох поверхового учбового корпусу будівлі пам"ятника архітектури, загальною площею 1149,2кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 20, передане в оренду з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., квіткового магазину - 89,5кв.м., складського приміщення - 31,1кв.м., більярдного клубу - 357,9кв.м., квіткового магазину - 86,7кв.м. та літнього майданчика кафе - 276,0кв.м.

     Рішенням господарського суду Харківської області від 07 лютого у справі № 5023/10114/11 (суддя Рильова В.В.) позов задоволено. Розірвано договір оренди №1830-Н від 22.09.2005р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та  товариством з обмеженою відповідальністю "СКС".

    З відповідача на користь позивача стягнуто 221735,83грн. - заборгованості з орендної плати за період з червня 2011 року по жовтень 2011 року та 44078,02грн. - пеня за період з 12.11.2010 р. по 29.11.2011 р.

   Зобов"язано відповідача  повернути позивачу за актом приймання-передачі окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі 4-ох поверхового учбового корпусу будівлі пам"ятника архітектури, загальною площею 1149,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 20, передані в оренду з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., квіткового магазину - 89,5кв.м., складського приміщення - 31,1кв.м., більярдного клубу - 357,9кв.м., квіткового магазину - 86,7 кв.м. та літнього майданчика кафе - 276,0 кв.м.

    Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився в частині розірвання укладеного між сторонами договору оренди №1830-Н від 22.09.2005р., подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить рішення в зазначеній частині  скасувати та прийняти  в цій частині нове рішення, яким відмовити в  задоволенні вказаної позовної вимоги.

      Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

     Представник позивача в судовому засіданні  та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

      Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вилухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

    22.09.2005р. між позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області  та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "СКС" було укладено договір оренди № 1830-Н, згідно з  предметом якого (пункт 1.1. договору) позивач -орендодавець передає, а відповідач - орендар приймає  з метою розміщення підприємства громадського харчування в строкове платне користування  окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі 4-ох поверхового учбового корпусу будівлі пам"ятника архітектури (літ."А-4"), загальною площею 428,6кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 20, що знаходиться на балансі Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна.  Вартість майна визначена згідно з експертною оцінкою станом на 01.04.2005р. та становить 964400,00 грн.

      Згідно з пунктом  п.10.1. договору оренди, цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 21.08.2006р. включно.

   На виконання умов договору позивач передав  відповідачу зазначене приміщення, яке є об"єктом договору,  що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 22.09.2005р.,

        Відповідно до п. 3.3. Договору оренди, з урахуванням положень додаткової угоди №4 від 12.11.2010р. (арк.спр.24), орендна плата перераховується Орендарем щомісячно, до 12 числа місяця наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку:

- безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

      Додатковою угодою  до цього договору № 1 від 04.04.2006р.   п.1.1. договору  викладено у наступній редакції:, замість "з метою розміщення підприємства громадського харчування" читати "з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., розміщення квіткового магазину - 89,5кв.м. та під складські приміщення - 31,1кв.м.", та змінено розмір орендної плати - за перший місяць перерахунку з січня 2006 року становить 9497,03грн.

    Додатковою угодою до договору  № 2 від 18.05.2007р. передбачено, що  орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди, грудень 2006 року, склала 14612,53грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року.

    Згідно з додатковою угодою до договору  №3  від 18.07.2007р., п.1.1. договору  викладено у наступній редакції: "з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., квіткового магазину - 89,5кв.м., складського приміщення - 31,1кв.м., більярдного клубу - 357,9кв.м., квіткового магазину - 86,7кв.м. та літнього майданчика кафе - 276,0кв.м.", сьомий рядок доповнено реченням: "та станом на 28.03.2007р. становить 2836150,00грн. Також, додатковою угодою №3 від 18.07.2007р. сторонами узгоджено, що п.3.1. договору оренди №1830-Н від 22.09.2005р. слід читати у наступній редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку, квітень 2007 року, - 51637,19грн.

      Зважаючи на відсутність заяви однієї із сторін договору    про припинення або зміну після закінчення строку його дії відповідно до положень ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу України  договір був продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у тому числі додатковою угодою №3 від 18.07.2007р. строк дії договору продовжено на 2 роки 11 місяців, тобто до 20.07.2009р.Зазначений факт також встановлено  рішенням господарського суду Харківської області у справі №29/389-09 від 12.10.2009р., відповідно до якого було визнано продовженим договір оренди №1830-Н від 22.09.2005р. до 19.06.2012р.

    Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  передбачені основні обов"язки орендаря, серед яких зазначено обов"язок вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

     Пунктом 5.2.договору встановлено обов"язок  відповідача  своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

     Як вбачається з матеріалів справи, рішенням  господарського суду Харківської області  від 17.08.2009р. у справі № 54/113-09, з відповідача на користь позивача  стягнуто 197943,52грн. заборгованості з орендної плати та 111013,98 грн. за наведеним договором оренди та  нарахованої на неї пені  за період з листопада 2008 року по березень 2009 року.

     Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2010р. у справі № 57/314-09 з відповідача на користь позивача  було стягнуто  42815,53грн. заборгованості з орендної плати за цим договором  та нарахованої на неї пені в сумі 2965,51грн.  за період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року, а  рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2010р. у справі №40/171-10, з відповідача на користь позивача  стягнуто  131768,39грн. заборгованості з орендної плати за період з листопада 2009 року  по жовтень 2010 року за цим договором.

     Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням  третейського  суду,  під  час розгляду однієї справи, не доводяться  знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

     Зважаючи на це, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем свого обов"язку зі сплати орендної плати у зазначені періоди.

     Протягом спірного періоду - з червня 2011р. по жовтень 2011р. відповідачем  також порушувався обов"язок зі сплати орендної плати, внаслідок чого  його заборгованість за цей період становить 221735,83 грн.

    Відповідач своєю заявою від 07.02.2012 р. (а.с. 129) визнав зазначену суму заборгованості.

      Місцевий господарський суд при визначенні цієї суми заборгованості правильно  врахував платіжні доручення (арк. спр. 92-112), надані відповідачем  та правильно зазначив, що ці платіжні доручення  були враховані позивачем під час здіснення розрахунку суми заборгованості з орендної плати.

   Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

    Згідно статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

   Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

    Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

      Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

    Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

    Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання  за  кожен   день  прострочення виконання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день  прострочення виконання.

    У відповідності до п. 3.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 12.11.10р., арк. спр. 24) сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

    Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України  пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

      Відповідно до  п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

   Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

   Зважаючи на наведені обставини та норми, позивач правомірно нарахував до стягнення пеню за прострочення внесення орендної плати,  у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 12.11.2010р. по 29.11.2011р. на суму і 44078,02грн. Зазначена сума  пені  була визнана відповідачем у  письмових поясненях від 07.02.2012р.

    Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та пені.

     Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди  №1830-Н від 22.09.2005р. та зобов’язання відповідача повернути орендоване майно, зважаючи на наступне.

  Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Пр оренду державного та комунального майна"  одностороння відмова від договору оренди не допускається. договір оренди припиняється в разі:

    закінчення строку, на який його було укладено;

    приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

    банкрутства орендаря;

    загибелі об'єкта оренди;

    ліквідації   юридичної   особи,   яка   була   орендарем  або

орендодавцем.

     Частиною 3 цієї статті передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням  сторін.

    На  вимогу  однієї  із  сторін договір оренди може бути достроково розірвано  за  рішенням  суду  у  разі невиконання сторонами своїх зобов'язань  та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

      Виходячи зі змісту наведеної норми ч. 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін може  бути  належним  чином доведене  невиконання  орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  або договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у статті 269 Цивільного кодексу України.

     Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  передбачено, що в  разі розірвання договору оренди орендар зобов"язаний повернути орендодавцеві об"єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

       Оскільки, як було наведено вище, рішеннями господарського суду Харківської області встановлено факт порушення  відповідачем своїх зобов"язань по сплаті орендної плати протягом кількох періодів та місцевим господарським судом у даній справі правильно встановлено факт порушення такого обов"язку у спірний в даній справі період, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про розірвання спірного договору та  зобов"язання відповідача  повернути за актом приймання-передачі передане на підставі цього договору  окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі 4-ох поверхового учбового корпусу будівлі пам"ятника архітектури, загальною площею 1149,2кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 20, передане в оренду з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., квіткового магазину - 89,5кв.м., складського приміщення - 31,1 кв.м., більярдного клубу - 357,9кв.м., квіткового магазину - 86,7кв.м. та літнього майданчика кафе - 276,0 кв.м. є обгрунтованими    

    Зважаючи на  наведене, колегія суддів вважає необгрунтовними доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для розірвання спірного договору з посиланням на те, що статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статтею 783 Цивільного кодексу України,

якими встановлено вичерпний перелік припинення договору оренди не передбачено такої підстави для припинення договору  як несплата орендної плати.    

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2012 р. у справі № 5023/10114/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                      (підпис)                                 Ільїн О.В.

Суддя                                             (підпис)                                 Білоконь Н. Д.  

Суддя                                             (підпис)                                 Тихий П.В.  

     Повний текст постанови підписано 27.03.2012 р.

    Згідно з оригіналом

    Секретар суду                                  Скорописова Н.І.

    30.03.2012 р.