Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 1-114/2011р.

2009 р.

П О С Т А Н О В А

09.11.2011

головуючого –судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Зайченко О.Л.,

з участю прокурора Задерей Т.В., Бєляєва Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, уродженки та жительки АДРЕСА_1, громадянки України, освіта середня-спеціальна, працюючої приватним підприємцем, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1, ч.2 КК України,-

                                         Встановив:

ОСОБА_1 згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_1 зареєстрована Кагарлицькою РДА 28.12.2010 року та взята на облік Кагарлицькою ДПІ як приватний підприємець і платник податків. Із зазначеного часу здійснює діяльність з реєстрації продуктів харчування у магазині, розміщеному в орендованому, відповідно до договору оренди № 3 від 24.12.2010 р., у ТОВ «Туніор»приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2.

При здійсненні підприємницької діяльності ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, у тому числі щодо прийняття на роботу та звільнення працівників, умисно, з метою ухилення від сплати передбачених вимогами ст..ст. 162, 163, 164, 168, 171 Податкового кодексу України, ст.. 8 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст..ст. 19,20 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», ст..ст. 16, 17 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст..ст. 43, 45 Закону україни «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов»язкових податків, зборів, страхових внесків та платежів до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України, Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, умисно грубо порушила законодавство про працю.

28.12.2010 року ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні продуктового магазину, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2, за усною домовленістю з ОСОБА_2, прийняла останню на роботу продавцем у вказаний магазин, визначивши щоденний графік роботи з 08 до 20 год., кожного дня без вихідних два тижня на місяць та оплату праці у розмірі 900 грн. щомісячно.

Відповідно до укладеної, з грубим порушення трудового законодавства України, домовленість про виконання роботи з реалізації продуктів харчування з 28.12.2010р. до 01.02.2011р. ОСОБА_2, виконуючи вказану роботу, протягом січня 2011 року у якості оплати за найману працю отримала від ОСОБА_1 520 грн. Причому, будь-які документи щодо об»єму та розрахунку за виконані роботи ОСОБА_1 умисно не складалися, обов»язкові податки, збори, страхові внески та платежі не сплачувалися.

Крім того, 01.04.2011 року ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні продуктового магазину, розміщеного за адресою : АДРЕСА_2, за усною домовленістю з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, прийняла останню на роботу продавцем у вказаний магазин, визначивши щоденний графік роботи з 08 до 20 год. кожного дня без вихідних два тижні на місяць та оплату праці у розмірі 900 грн. щомісячно.

Відповідно до укладеної, з грубим порушенням трудового законодавства України, домовленості про виконання роботи з реалізації продуктів харчування з 04.04.2011 р. до 22.05.2011 р. ОСОБА_3, виконуючи вказану роботу, протягом квітня та травня 2011 року у якості оплати за найману працю отримала від ОСОБА_1 1350 грн. Причому будь-які документи ОСОБА_1 щодо об»єму та розрахунку за виконані роботи умисно не складалися, обов»язкові податки, збори, страхові внески та платежі не сплачувалися.

Таким чином, у порушення вимог ст.. 24 Кодексу України про працю, якою передбачено укладення трудового договору в письмовій формі з найманим працівником, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено, що власник зобов»язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку та ст.. 94 КЗпП України, згідно якої передбачена виплата та розмір заробітної плати, приватним підприємцем ОСОБА_1 з найнятими нею працівниками – ОСОБА_2 з 28.12.2010 до 01.02.2011 та ОСОБА_3 з 04.04.2011 до 22.05.2011 у письмовій формі трудовий договір не укладався, не велися табелі обліку робочого часу, не складалися відомості про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам, не здійснювалися відповідні нарахування до фондів обов»язкового державного соціального страхування.

Вказаними діями ОСОБА_4 істотно порушила передбачені Конституцією України гарантії і права громадян на працю, соціальне страхування та на пенсійне забезпечення, чим позбавила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наданих їм законодавством прав на реалізацію та користування трудовими гарантіями і свободами.

Продовжуючи свої злочинні дії, 30.06.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_1, достовірно знаючи про наявність на утриманні у ОСОБА_2 сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у приміщенні Кагарлицького районного центру зайнятості, у порушення ч.3 ст.184 КЗпП України, відповідно до якої звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, безпідставно, тобто за відсутності будь-якого підтвердження того, що вказана особа вчинила дії, які б викликали недовіру до неї, розірвала з власної ініціативи з особистих мотивів (помста за нібито заподіяні матеріальні збитки) трудовий договір з останньою, посилаючись при цьому на положення п. 2 ст. 41 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника у зв»язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника).

Вказаними діями ОСОБА_1 істотно порушила передбачені Конституцією України гарантії і права ОСОБА_2 на працю, соціальне страхування та на пенсійне забезпечення, чим позбавила її наданим законодавством прав на реалізацію та користування трудовими гарантіями та свободами.

          Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1спочатку свою вину не визнала, потім вину визнала і суду пояснила, що дійсно не уклала трудові договори з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які працювали у її магазині продавцями. Так як не знала, що ОСОБА_2 являється матір»ю-одиначкою, звільнила її з роботи.

          Крім особистих пояснень підсудної з визнанням своєї вини її вина стверджується показами потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6, матеріалами справи договором оренди магазину ( а.с.120-124, актом перевірки, інформацією Кагарлицького районного центру зайнятості, Обухівської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі, свідоцтвом про державну реєстрацію.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає вірною кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_1 за ст.. 172 ч.1, ч.2 КК України вірною, поскільки вона грубо порушила законодавство про працю а також незаконно звільнила працівника з роботи з особистих мотивів щодо матері, яка має на утриманні дитину віком до 14 років.

          В судовому засіданні підсудна заявила клопотання про закриття провадження по справі, застосувавши до неї ст. 1 п.”” Закону України “Про амністію” від 8.07.2011 року, так як вона являється особою, яка постраждала від аварії на ЧАЕС.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, поскільки ОСОБА_1 дала згоду на застосування акта амністії, являється особою, яка постраждала від аварії на ЧАЕС, що стверджується ксерокопією посвідчення і підпадає під дію ст..1 п.”е” Закону України “Про амністію в 2011 р.” від 8.07.2011 року . Підстав, за яких би амністія не поширювалась на ОСОБА_1 не виявлено, а тому провадження по даній справі слід закрити на підставі ст..6 Закону України “Про амністію в 2011 р.” , звільнивши її від кримінальної відповідальності.

          Керуючись ст.6 Закону України “Про амністію” від 8.07.2011 року, ст.6 п.4 КПК України,суд,-

                                        Постановив :

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за ст..172 ч.1, ч.2 КК України на підставі ст..1 п.”е” Закону України “Про амністію в 2011 р.” від 8.07.2011 року, а провадження по даній справі закрити .Цивільний позов залишити без розгляду.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом 7 діб через Кагарлицький райсуд.

Суддя Т. Є. Іванюта