ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 2-16/3680.2-2005(2-3/6397.1-2004,2-19/2434-2003, 2-17/12082-01) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ОП “Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії |
на постанову | від 09.02.2006 р. Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | № 2-16/3680.2-2005 |
за позовом | ВАТ “Кримгаз” (надалі –Товариство) |
до | ОП “Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії (надалі –Підприємство) |
про | стягнення 10579239,31 грн. |
зустрічний позов про | визнання договору недійсним частково |
за участю представників: |
від позивача | - Куліченко В.М. |
від відповідача | - Попович І.Я. |
в судовому засіданні 27.09.2006 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2001 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості за природний газ, поставлений відповідачу впродовж 1998 р. за договором № 35 від 01.01.1998 р., в сумі 8933659,27 грн. (1687378,98 доларів США) та 1645580,04 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Загальна сума позову складала 10579239,31 грн.
Підприємство заявило зустрічний позов про визнання недійсними пунктів 6.2, 6.5 договору від 01.01.1998 р. № 35.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.05.2004 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2004 р., в частині первісного позову провадження у справі припинено з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України; в зустрічному позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2004 р. рішення господарського суду АР Крим від 11.05.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2004 р. в частині залишення первісного позову без розгляду скасовано, а справу в цій частині передано на розгляд до господарського суду АР Крим; в іншій частині рішення та постанову залишено без змін.
За наслідком неодноразових уточнень позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України Товариство просило суд стягнути з відповідача 1122766,65 грн. (222330,03 доларів США) заборгованості за поставлений у грудні 1998 р. газ та 268024,45 грн. відсотків річних. Від вимоги про стягнення пені позивач відмовився.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Рішенням господарського суду АР Крим від 03-20.10.2005 р. (суддя Омельченко В.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р. (судді: Борисова Ю.В., Заплава Л.М., Котлярова О.Л.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1122766,65 грн. заборгованості та 268024,45 грн. відсотків річних; в частині вимог про стягнення пені та решти суми основного боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1998 р., затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.1997 р. № 1027 із змінами і доповненнями, передбачав, що закупівлю природного газу для потреб населення, комунально-побутових споживачів і бюджетних організацій здійснюють підприємства Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз”, державне комунальне підприємство “Київгаз” у АТ “Укргазпром”, відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, державного виробничого підприємства “Чорноморнафтогаз” та інших газовидобувних підприємств.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 та від 19.09.1997 р. № 1027 наказом Міністерства економіки України від 31.10.1997 р. № 121 була затверджена гранична оптова ціна на газ природний для потреб населення, комунально-побутової сфери і бюджетних організацій у розмірі 66 доларів США за 1000 куб. м., а пунктом 4 цього наказу передбачалося, що розрахунки за природний газ здійснюються споживачами газу в гривнях за ціною, встановленою у доларах США і перерахованою за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок постачальника газу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.01.1998 р. між Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір № 35 купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до умов договору (в редакції, яка була узгоджена сторонами шляхом підписання протоколу узгодження розбіжностей) про місячні обсяги проданого-купленого газу в строк до 3 числа місяця, наступного за звітним, складається двосторонній акт, підписаний представниками Продавця та Покупця, скріплений їх печатками. Даний акт є підставою для пред'явлення рахунку на оплату. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, впродовж 1998 р. сторони щомісяця підписували передбачені договором акти прийому-передачі природного газу. Будь-яких розбіжностей щодо визначення обсягів газу, поставленого впродовж 1998 р., між сторонами не існувало.
За умовами договору ціна встановлена 66 доларів США за 1000 куб. м. природного газу і передбачено, що платежі здійснюються покупцем у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок постачальника.
Таким чином, умови договору від 01.01.1998 р. № 35 щодо ціни та механізму її застосування у розрахунках за поставлений природний газ відповідали вимогам чинного на момент укладення договору законодавства.
Порядок розрахунків та ціна на газ, який постачався споживачам України у 1998 році, регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.1997 № 1027 “Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1998 році” та наказом Міністерства економіки України від 31.10.1997 р. № 121 “Про затвердження цін на газ природний і тарифи на його транспортування на 1998 рік”, виданим у відповідності до повноважень наданих йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”.
Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на порядку розрахунків, який встановлений наказом Міністерства економіки України від 31.10.1997 р. № 121.
Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що наказ Міністерства економіки України від 31.10.1997 р. № 121 втратив силу тільки в січні 1999 р., а протягом всього грудня 1998 р. ціни на газ й послуги з його транспортування продовжували регулюватися нормами наказу від 31.10.1997 р. № 121, тому позовні вимоги, що ґрунтуються на цьому наказі, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте, з вказаними висновками погодитись не можна.
Згідно зі статтею 5 Указу Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” Постанова КМУ № 1998 набрала чинності з моменту її прийняття, тобто з 18 грудня 1998 року. Зазначена постанова не містить вказівок щодо перерахунку сум заборгованості за природний газ, спожитий у 1998 році. Посилання у пункті 2 Постанови КМУ № 1998 на додаток, яким є порядок перерахунку регульованих цін (тарифів) на товари і послуги, встановлені не у національній грошовій одиниці, зроблено у зв'язку з дорученням Міністерству економіки, Міністерству транспорту, Державному комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, Національній комісії з питань регулювання електроенергетики привести свої нормативно-правові акти у відповідність з вимогами пункту 1 цієї постанови та встановити до 20 грудня 1998 року регульовані ціни і тарифи на продукцію та послуги в гривнях.
Наказ Міністерства економіки України від 31.10.1997 р. № 121 втратив чинність з прийняттям наказу цього ж Міністерства від 15.12.1998 р. № 161, яким було затверджено граничний рівень оптової ціни на газ природний, що використовується для потреб населення, бюджетних установ і організацій, у національній грошовій одиниці. Наказ Міністерства економіки України від 15.12.1998 р. № 161 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.12.1998 р. за № 829/3269, і відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” цей наказ набрав чинності через 10 днів після його реєстрації, тобто з 8 січня 1999 року (нині зазначений наказ є не чинним).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розділом 6 договору № 35 від 01.01.1998 р. оплату за поданий газ передбачалось здійснювати за цінами і тарифами, встановленими органами державної влади. Тобто, сторони договору обумовили зміну ціни і порядку розрахунків відповідно до актів уповноважених органів державної влади.
Відповідно до погодженої сторонами в ході укладення вказаного договору редакції пункту 3.5 договору № 35 від 01.01.1998 р. про місячний об'єм проданого-купленого газу в строк до 3 числа місяця, наступного за звітним, передбачалось складання двостороннього акту, підписаного представниками Продавця і Покупця, який повинен був бути підставою для пред'явлення рахунку.
Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 4, 41, 151, 161, 165 ЦК УРСР, момент виникнення у відповідача обов’язку оплатити поданий газ визначається за наслідком пред’явлення позивачем відповідної вимоги – пред’явлення-отримання рахунку на оплату газу.
Судами встановлено, що позивачем виставлявся рахунок № 52 від 12.01.1999 р. на оплату вартості газу, поставленого в грудні 1998 р., не раніше дати складання самого рахунку (12.01.1999 р.). Тобто, на моменту пред’явлення рахунку пункт 4 наказу Міністерства економіки України від 31.10.1997 р. № 121 втратив чинність і не підлягав застосуванню до відносин сторін.
За таких обставин, позовні вимоги, які ґрунтуються на положеннях пункту 4 наказу Міністерства економіки України від 31.10.1997 р. № 121, є безпідставними, що не враховано судами.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, господарські суди надали невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю і прийняти нове рішення.
Враховуючи, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в рішенні та постанові обставини справи встановлені, але їм надана неналежна юридична оцінка, Вищий господарський суд України вбачає за можливе прийняти нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОП “Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії задовольнити.
Рішення господарського суду АР Крим від 03-20.10.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р. у справі № 2-16/3680.2-2005 скасувати.
В позові відмовити.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа