ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.03.12 р.                                                                                 Справа № 13/249                               

 Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Амвросіївка

про стягнення заборгованості в розмірі 8400грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3.(довіреність №03  від 04.01.2011р.)

від відповідача –  не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Амвросіївка (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 8400грн.00коп.

Ухвалою від 20.12.2011р. суд порушив провадження по справі, сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

Ухвалою від 28.02.2012р. суд продовжив строк розгляду справи на п’ятнадцять днів до 15.03.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за договором купівлі – продажу № 13478 від 16.04.2010р. здійснив поставку продукції у зворотній тарі – КЕГах, однак відповідач належним чином не виконав зобов’язання по поверненню всієї зворотної тари, внаслідок чого виникла заявлена заборгованість в розмірі 8400грн.00коп., яка дорівнює вартості неповернутої тари.

11.01.2012р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення б/н від 06.01.2012р., якими зазначив, що доручення на робітників відповідача, які уповноважувалися на приймання товару, у позивача відсутні, факт отримання товару відповідачем підтверджується підписаним Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Донецька обл., м. Амвросіївна актом звірки розрахунків, в якому зазначені спірні накладні; відповідно до бухгалтерського обліку позивача зарахування повернутої тари відбувалось за хронологією, починаючи з найдавнішої поставки товару разом з тарою.

Справа слуханням відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача та з метою з’ясування наявності у ОСОБА_2 статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 12966727 станом на 06.02.2012р., з якого вбачається, що місце проживання ОСОБА_2, значиться за адресою: АДРЕСА_1. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців”. Вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштові конверти з ухвалами суду повернулися на адресу суду за відсутністю адресату.

        Приймаючи до уваги заяву позивача від 19.01.2012р. щодо наявності у нього відомостей щодо фактичної адреси Відповідача, суд також направляв ухвалу суду за адресою:  87300, Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Павши комунарів, б. 5.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи. тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою не проживає", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Ухвалою від 07.02.2012р. суд зобов’язав Управління державної реєстрації Донецької міської ради направити на адресу господарського суду Донецької області відомості щодо наявності чи відсутності у Фізичній особі ОСОБА_2 статусу суб’єкту підприємницької діяльності.

Листом від 07.02.2012р. суд зобов’язав Амвросіївську районну державну адміністрацію, де знаходиться реєстраційна справа відповідача, також надати відомості стосовно наявності чи відсутності у Фізичній особі ОСОБА_2 статусу суб’єкту підприємницької діяльності.

28.02.2012р. суд направив на адресу Управління державної реєстрації Донецької міської ради запит про видачу довідки з ЄДР стосовно Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2.

15.03.2012р. від Управління державної реєстрації Донецької міської ради супровідним листом № 1328/02-06 від 07.03.2012р. надійшла Довідка з ЄДР, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності 08.04.2010р.

В судовому засіданні 15.03.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначаючи про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

16.04.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі – продажу № 13478, згідно з яким продавець зобов’язується доставити та передати у власність покупця, у відповідності з його заявкою, товари народного споживання, в подальшому іменовані «товар». Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору по узгодженій ціні, зазначеної в накладній, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3 договору найменування товару – продукти харчування, кількість, асортимент та ціна яких зазначені в накладній – рахунку.

Згідно з п. 5.2 договору товар вважається прийнятим представником покупця, якщо на накладній – рахунку на поставку товару стоїть підпис працівника покупця, скріплений печаткою та/або штампом юридичної особи, а при наявності у покупця – фізичної особи – підприємця печатки та/або штампа, підпис працівника скріплений відбитком печатки або штампу. При цьому, підпис представника покупця – фізичної особи – підприємця на накладній – рахунку, незалежно від того, скріплена вона відбитком печатки (штампу) чи ні, підтверджує факт належного приймання товару від продавця – покупцю.

16.04.2010р. між сторонами була укладена додаткова угода № 7392 до договору купівлі – продажу № 13478 від 16.04.2010р., якою сторони доповнили розділ 1 «Предмет договору» п. 1.6 – тара, в якій поставляється товар по даному договору являється зворотною. Умови її повернення заставою не забезпечуються та викладені в розділі 5 даного договору.

Розділ 5 договору сторони доповнили наступними пунктами:

п. 5.4.1 – покупець, що використовує тару продавця, поставлену разом із товаром, зобов’язаний повернути продавцю 100% аналогічної тари;

п. 5.4.2 – зворотною тарою сторони вважають наступні види тари в кількості не більше, ніж використано для розливання відвантаженого товару, зокрема КЕГи. Вартість зворотної тари встановлюється продавцем на момент відвантаження товару покупцю та зазначається в накладній – рахунку.

п. 5.4.5 – поставлені разом з товаром КЕГи покупець зобов’язаний повернути продавцю протягом 30 календарних днів з моменту здійснення відпускання тари разом із товаром.

п. 5.4.6 – у випадку неповернення покупцем поставлених разом з товаром КЕГ в строк, передбачений п. 5.4.5 даного договору, неповернута тара вважається проданою покупцю та підлягає оплаті їм в повному обсязі протягом 3 календарних днів з останньої дати, коли даний вид товару повинен був повернутий покупцем в порядку, передбаченому розділом 4 даного договору, в розмірі вартості, зазначеної в накладній – рахунку, за одиницю зворотної тари.

п. 5.4.7, згідно з яким для повернення тари покупцем використовуються зворотні рейси автотранспорту продавця, яким доставляється товар покупцю. Вся прийнята зворотна тара вважається зданою в рахунок погашення наявного у покупця боргу по зворотній  тарі перед продавцем з більш раннього строку його виникнення незалежно від призначення вказаного покупцем.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди дана додаткова угода вступає в дію з дати його підписання та діє протягом всього строку дії договору.

У позові позивач посилається на те, що здійснив поставку відповідачу товару в спеціальній тарі – КЕГах ціною 1200грн.00коп., за накладними – рахунками № 1144087 від 14.06.2011р., № 1129610 від 07.06.2011р., № 1092779 від 14.05.2011р., № 1088671 від 10.05.2011р. був поставлений 1 КЕГ, за накладними – рахунками № 1082454 від 07.05.2011р. та № 1074157 від 30.04.2011р. – було поставлено 2 КЕГа, всього позивачем було поставлено зворотної тари в виді КЕГ в кількості 8 штук загальною вартістю 9600грн.00коп.

Позивач у позові посилається на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором купівлі – продажу № 13478 від 16.04.2010р. та додатковою угодою до договору зобов’язання по поверненню зворотної тари, повернувши лише 1КЕГ, отриманий за накладною – рахунком № 1074157 від 30.04.2011р., внаслідок чого неповернутими залишились КЕГи в кількості 7 штук.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що порушенням відповідачем умов договору щодо строків повернення зворотної тари стало підставою для застосування п. 5.6 договору, згідно з яким неповернута зворотна тара вважається проданою, у зв’язку з чим позивач вимагає від відповідача повернення вартості поставленої тари, яка становить 8400грн.00коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не повернув тару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8400грн.00коп., у зв’язку з неналежним виконанням умов договору купівлі – продажу № 13478 від 16.04.2010р. та додаткової угоди до нього, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України, в частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

        Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

         Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось, позивач накладними – рахунками № 1144087 від 14.06.2011р., № 1129610 від 07.06.2011р., № 1092779 від 14.05.2011р., № 1088671 від 10.05.2011р., № 1082454 від 07.05.2011р. та № 1074157 від 30.04.2011р. здійснив поставку погодженого сторонами в договорі товару разом з тарою – КЕГ. Як стверджує позивач товар як обумовлено у п. 5.2 договору отримувався продавцями відповідача про що свідчать їх підписи на накладних.

Висновок стосовно того, що товар разом із КЕГами за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 13478 від 16.04.2010р.  суд робить виходячи з того, що вид товару, передбачений п. 1.1 договору – товари народного споживання і був поставлений за видатковими накладними; товар був поставлений разом із тарою, як це передбачено п. 1.6 договору в редакції додаткової угоди до нього; на виконання п. 1.3 договору найменування товару та його істотні характеристики були визначені сторонами безпосередньо в накладних – рахунках, за якими здійснювалась поставка товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.4.5 додаткової угоди № 7392 до договору купівлі – продажу № 13478 від 16.04.2010р. сторони передбачили, що поставлені разом з товаром КЕГи покупець зобов’язаний повернути продавцю протягом 30 календарних днів з моменту здійснення відпускання тари разом із товаром.

Пунктом 5.4.6 договору в редакції додаткової угоди № 7392 до договору встановлено, що у випадку неповернення покупцем поставлених разом з товаром КЕГ в строк, передбачений п. 5.4.5 даного договору, неповернута тара вважається проданою покупцю та підлягає оплаті їм в повному обсязі протягом 3 календарних днів з останньої дати, коли даний вид товару повинен був повернутий покупцем в порядку, передбаченому розділом 4 даного договору, в розмірі вартості, зазначеної в накладній – рахунку, за одиницю зворотної тари.

Враховуючи, що остання поставка товару в спеціалізованій тарі - КЕГах за накладною № 1074157 була здійснена ще 30.04.2011р., то з урахуванням п.5.4.5 договору в редакції додаткової угоди до нього щодо строків виконання зобов’язання, на день подачі позову до суду строк повернення тари та відповідно і строк оплати її залогової вартості вже наступив та почалося прострочення виконання зобов’язання зі сплати вартості тари за всіма спірними накладними в розмірі 8400грн.00коп.

В матеріалах справи міститься двосторонній акт звірки розрахунків за період з 01.04.2010р. по 01.07.2011р., за яким Фізична особа-підприємцець ОСОБА_2 підтвердила, що станом на 01.07.2011р. залишилося неповернутих КЕГ 50л у кількості 7 штук.

За довідкою б/н від 06.01.2012р. за підписом головного бухгалтера та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» грошове зобов’язання відповідача по оплаті неповернутої зворотної тари складає 8400грн. та не припинилось жодним передбаченим діючим законодавством способом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів повернення возвратної тари або сплати її вартості в розмірі 8400грн.00коп. суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при  задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525-526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Амвросіївка про стягнення заборгованості в розмірі 8400грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.    

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентиф.номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, (86123, Донецька область, м.Макіївка, вул. Тайгова (вул. Тайожна), буд. 1К, приміщення 1, ЄДРПОУ 30936954)  вартість зворотної тари у розмірі 8400грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1506грн.00коп.

У судовому засіданні 15.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2012р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.