Справа № 2-а-8211-2011

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 червня 2011 року Суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області І.Д. Дубановська, розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовною заявою       ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов»янську Донецької області про зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу,як дитині війни, -  

                          ВСТАНОВИВ:

   ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління пенсійного Фонду України в м. Слов»янську про зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу,як дитині війни.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», віднесена до категорії «дітей війни»і має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Така допомога їй у 2006-2007 р.р. не виплачувалась, а з 1 січня 2008 р. по теперішній час виплачується не в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни». Фактично їй було сплачено доплату, як  дитині війни, у розмірі 10 % від мінімальної пенсії, що зовсім не відповідає вимогам чинного законодавства. Тому просить суд, визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни»за періоди з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року.

Ухвалою від 17.05.2011 року частину позовних вимог було залишено без розгляду, а саме щодо зобов»язання нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державу соціальну допомогу, як дитині війни з 01.10.2010 року по 17.11.2010 року.

Відповідно до  ст. 183-2 КАС України  в порядку скороченого провадження, суд дослідивши надані докази, приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню.

 Так в суді з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії «діти війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та відповідною відміткою (а.с.4).

 Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

 Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 У 2007 році, статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(Закон № 489-V) від 19.12.2006 року, було зупинено дію ст. 6 Закону  № 2195-ІУ.

 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в частині зупинення дії ст. 6 Закону № 2195-ІУ, були визнані такими, що не відповідають Конституції України, неконституційними. Таким чином з дня ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України, положення ст. 6 Закону № 2195-ІУ, повинно було застосовуватись.

Пунктом 41 підпункту 2 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" текст статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року (Закон №107-VI) визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно рішення Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008 року. Таким чином з часу ухвалення рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008 року у позивача виникло право на отримання доплати до пенсії відповідно до Закону № 2195-ІУ.

   У 2009-2011 роках положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не змінювалось та не зупинялось, тому відповідач повинен був при нарахуванні та сплаті зазначеного виду соціальної допомоги керуватись положенням зазначеної норми закону, а не Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року. Так в своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. Конституційний Суд України зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6 частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади,          місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Тому при вирішенні цього питання відповідач повинен керуватись нормами спеціального закону.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про нарахування та виплату підвищення пенсії за період з 18.11.2010 року по 31.03.2011 року, підлягають задоволенню, але нарахування за вказаний період часу соціальної допомоги позивачу, як «дитині війни»повинно проводитись з урахуванням фактично виплачених сум підвищення, що виплачувалася позивачеві відповідно до внесених змін до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Предметом спору по даній справі є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування та виплатити державну соціальну допомогу. Визначення розміру нарахування у вказаних правовідносинах є функцією суб’єкта владних повноважень, у даній справі –відповідача. У зв’язку з цим, суд вважає, що в цій частині –визначення та стягнення конкретної суми допомоги позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 10 КАС України передбачає, що всі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.   

  Згідно  ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. В межах адміністративного судочинства, захисту підлягає порушенні права, свободи або інтереси особи  рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого зобов’язання УПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов’язок на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

 Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 2, 11,94,159, 161, 162, 163,183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов    ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління пенсійного Фонду України в м. Слов»янську Донецької області стосовно несплати в повному обсязі в період з 18.11.2010 року по 31.03.2011 року  підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком   ОСОБА_1.

Зобов’язати управління пенсійного Фонду України в м. Слов»янську Донецької області здійснити  ОСОБА_1 за період часу з 18.11.2010 року по 31.03.2011 року  нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В задоволенні іншої частині вимог - відмовити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Слов’янську Донецької області у двомісячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі надати до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звіт про виконання даної постанови.

Постанова набуває чинності з дня закінчення строку на її апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її отримання, до Слов'янського міськрайонного суду, та її копії до апеляційного адміністративного суду Донецької області.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                                                                                                  І.Д.Дубановська