ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 6/195-29/212 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Поляков Б.М. |
суддів: | Разводова С.С. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державної акціонерної компанії «Хліб України» |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.06р. |
у справі господарського суду | № 6/195-29/212 Львівської області |
за заявою | ДПІ у Жовківському районі, місто Жовка, ВДК у Жовківському районі, місто Жовка |
до | Відкритого акціонерного товариства «Жовківське хлібоприймальне підприємство» |
про | визнання банкрутом |
розпорядник майна | Колісник А.О. |
За участю представників сторін
від кредитора не з’явилися,
від боржника Пронін О.А. дов.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.02.2006 року у справі № 6/195-29/212 про визнання банкрутом ВАТ "Жовківське ХПП" за заявою ДПІ у Жовківському районі", ВДК у Жовківському районі затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та визнано погашеними вимоги ДАК "Хліб України" на підставі ст.ст. 15, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту –Закон).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року зазначена ухвала залишена без змін на підставі ст.ст. 15, 31 Закону.
Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ДАК "Хліб України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 22.02.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ДАК "Хліб України" до ВАТ "Жовківське ХПП" в сумі 29 545,91 грн., посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 256, 257, 259 Цивільного кодексу України, ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. При цьому факт заборгованості боржника має бути підтверджений відповідними документами.
Отже, грошові зобов’язання боржника перед кредитором повинні підтверджуватися належними доказами.
Згідно з абз. 7 ст. 1 Закону грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР встановлений річний строк позовної давності за позовами державних організацій, колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій одна до одної в один рік.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов (стаття 76 Цивільного кодексу УРСР).
Таким чином, при розгляді грошових вимог кредитора відповідно до ст. 14 Закону повинні враховуватися встановлені цивільним законодавством положення про строки позовної давності щодо таких вимог.
З матеріалів справи видно, що в провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 6/195-29/212 про визнання банкрутом ВАТ "Жовківське ХПП" порушена за заявою ДПІ у Жовківському районі", ВДК у Жовківському районі в порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою місцевого господарського суду від 19.09.2005 року введено процедуру розпорядження майном, розпорядника майном призначено Колісника А.О., якого зобов’язано скласти та подати на розгляд суду реєстр вимог кредиторів. Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" від 28.10.2005 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДАК "Хліб України" звернулася до суду першої інстанції із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 29 545,91 грн. оскільки відповідно до договору купівлі-продажу № 150 від 30.06.1998 року та акту приймання-передачі ДАК "Хліб України" передав, а ВАТ "Жовківське ХПП" прийняв зерно пшениці 4 класу в кількості 817,460 тон по ціні 234 грн. за тону. Боржник умови договору виконав частково, згідно акту звірки від 16.05.1999 року заборгованість складала 46 406,66 грн. На момент звернення ДАК "Хліб України" з кредиторськими вимогами заборгованість становила 24 052,48 грн.
Суди вірно дійшли до висновку, що вимоги ДАК "Хліб України" підставно не були включені до реєстру вимог кредиторів боржника, поданим арбітражним керуючим на затвердження до місцевого господарського суду, оскільки кредитор пропустив строк позовної давності. Тобто, майнові вимоги ДАК “Хліб України” на суму 29545,91 грн. (заява від 25.11.05р. № 12-1-09/1554) розпорядником майна не визнано та не включено до реєстру вимог кредиторів у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ДАК "Хліб України" не звертався до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, що виключає можливість визнання його кредитором з грошовими вимогами у справі про банкрутство. Тобто, ДАК "Хліб України" не звернулася до суду з позовом про захист свого права та не поновила строк позовної давності в позовному проваджені (стаття 80 Цивільного кодексу УРСР), тим самим позбавив себе права заявити свої грошові вимоги у справі про банкрутство боржника, оскільки строк позовної давності у справі про банкрутство не може бути відновлений.
Крім того, суди обгрунтовано відхилили заяву ДАК “Хліб України” від 20.02.06р. № 04-Юр/6 про визнання кредитором з майновими вимогами на суму 32362,88 грн. (подана до суду 22.02.06р.), оскільки був пропущений одномісячний строк, встановлений для заявлення кредиторами своїх вимог, а відтак, вимоги не розглядаються та вважаються погашеними.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Колегія суддів також вказує на те, що в силу положень Закону у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова та винесена ухвала відповідають нормам чинного законодавства та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії «Хліб України»залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.06р. залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Разводова
Н.Г. Ткаченко