УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-2215 2006р. Головуючий по 1-й інстанції
Марущак Р.М. Суддя-доповідач- Чічіль В.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця „05" дня м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого- Чічіля В.А.
Суддів- Акопян В.І., Петренка В.М.
при секретарі- Сулимка С.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Білика С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від „31"
травня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного
сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Маяк" про визнання
переведення, звільнення незаконним, зміну формулювання причини
звільнення, стягнення різниці заробітку, грошових коштів за вимушений
прогул, заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, стягнення
матеріальної та моральної шкоди.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Чічіля В.А.,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 31 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
2
Постановлено наказ НОМЕР_1 від 13 червня 2005 року директора ПСП „Агрофірма „Маяк" про звільнення ОСОБА_1 за ч.4 ст.40 КЗпП України скасувати як незаконний.
Змінити підстави звільнення. Вважати ОСОБА_1 звільненим з посади слюсаря на підставі ч.З ст.38 КЗпП України- за власним бажанням, внаслідок невиконання власником законодавства про працю. Днем звільнення є день винесення рішення судом-31 травня 2006 року.
Стягнути з ПСП „Агрофірми „Маяк" на користь ОСОБА_1: заборгованість по розрахунку при звільненні в сумі 85 грн., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 1844 грн. 17 коп., вихідну допомогу в сумі 464 грн. 91 коп., моральну шкоду в сумі 1500 грн., матеріальну шкоду в сумі 86 грн.98 коп., судові витрати, пов'язані з наданням йому правової допомоги в сумі 1150 грн.
З задоволеної суми стягнення середньомісячного заробітку в сумі 154 грн. 97 коп. провести негайно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Постановлено стягнути з ПСП „АФ „Маяк" на користь держави судовий збір в сумі 826 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 17 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити вказане рішення суду першої інстанції, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
з
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із змісту ч.1,2, 4 ст.235 КЗпП України вбачається, що у разі звільнення працівника без законної підстави він має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Йому також виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.
Судом першої інстанції вірно встановлено та сторони не заперечують, що відповідач перебував у трудових відносинах з ПСП „АФ „Маяк", де з 15 лютого 1998 року працював трактористом, а з 2001 року- машиністом. Відповідно до наказу НОМЕР_2 від 26 жовтня 2004 року, його, без його згоди та попередження про це, було переведено слюсарем бригади МЖФ, а наказом НОМЕР_1 від 13 червня 2005р. ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогули за п.4 ст.40 КЗпП України, в той час, коли він перебував на лікарняному.
Вирішуючи питання щодо законності звільнення працівника, місцевий суд вірно врахував те, що вказане дисциплінарне стягнення, в порушення вимог ст.. 149 КЗпП України, проведено без витребування письмового пояснення, згоди профспілкового комітету та без повідомлення працівника про наказ під розписку.
Відповідач також порушив правило ч.З ст.40 КЗпП України про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності та в день звільнення не провів з ним остаточного розрахунку /ст.. 116 КЗпП України/. Заборговані суми були виплачені вже після звернення позивача до суду з даними позовними вимогами.
Встановивши такі обставини по справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, вірно визначивши розмір виплат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.хт.ЗОЗ, 307 ч.І п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
4
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 31 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя- Чічіль В.А.
Судді - Акопян В.І., Петренко В.М.
Згідно: