КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
21.04.08 р. № 20/172-8/119-19/314 Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Корсакової Г.В.,
суддів: Мельника С.М.,
Гаврилюка О.М.,
При секретарі судового засідання Лисунь Г.Д.
за участю представників:
від прокуратури: не з’явились
від позивача: не з’явились
від відповідача: не з’явились
від третіх осіб: не з’явились
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року
по справі № 20/172-8/119-19/314 (суддя Безрук Т.М.)
за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, м. Полтава
до Закритого акціонерного товариства «Семенівське АТП-15345», смт. Семенівка
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Дочірнє підприємство «Шанс-АТП», смт. Семенівна
2. Первинна профспілкова організація ЗАТ «Семенівське АТП-15345», смт. Семенівка
за участю прокуратури Полтавської області
про визнання права державної власності
в с т а н о в и в :
В квітні 2005 року Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Семенівське АТП-15345»про визнання права державної власності на об’єкт соціально-побутового призначення, а, саме, будівлю їдальні ( інв. № 00110), яка знаходиться на балансі відповідача.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.06.2005р. (підписане 22.06.2005р.), яке постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. залишено без змін, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2006 р. вказані судові рішення були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.06.2006р. позов задоволено. Визнано право державної власності на об’єкт соціально-побутового призначення (будівлю їдальні інв. № 00100), який не увійшов до статутного фонду ЗАТ «Семенівське АТП-15345»під час приватизації, але знаходиться на його балансі. Стягнуто із ЗАТ «Семенівське АТП-15345»в доход Державного бюджету України 85 грн. державного мита та на користь ДП «Судовий інформаційний центр»118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За апеляційною скаргою ЗАТ «Семенівське АТП-15345»рішення господарського суду Полтавської області від 26.06.2006р. переглянуто в апеляційному порядку і постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2006р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2007р. вказані рішення господарського суду Полтавської області від 26.06.2006р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2006р. були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав незалучення до участі у справі осіб, на права та обов’язки яких може вплинути рішення у даній справі.
Під час нового розгляду справи господарським судом Полтавської області ухвалою від 10.09.2007р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Дочірнє підприємство «Шанс-АТП»та Первинну профспілкову організацію ЗАТ «Семенівське АТП-15345».
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року (підписане 10.12.2007р.) в задоволенні позовних вимог Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Полтавській області відмовлено в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності. При цьому місцевий господарський суд визнав доводи відповідача про те, що спірне майно було безкоштовно передано йому у власність, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 06/6006 від 28.12.2007р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року у справі № 20/172-8/119-19/314 повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
На підставі апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007р., згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 29.02.2008р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Закритим акціонерним товариством «Семенівське АТП-15345»подано клопотання від 17.03.2008р. №153 про розгляд справи за відсутності свого представника та в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.
Первинною профспілковою організацією ЗАТ «Семенівське АТП-15345»подано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданим ДП «Шанс-АТП», останнє просить розглянути апеляційну скаргу без участі свого представника, рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року залишити в силі.
Учасники провадження належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка прокурора, представників сторін та третіх осіб не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року підлягає скасуванню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із Наказом регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 01.06.1993 року № 45 було прийнято рішення про приватизацію державного майна Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345 ( а.с. 6 т.1).
Наказом регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 30.07.1993 року № 108 затверджено акт оцінки майна цілісного майнового комплексу Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345, пунктом 13.3 якого вилучено вартість майна, для якого встановлено особливий режим приватизації на суму 77,7 тис. крб., а саме, на суму залишкової вартості їдальні (інвентарний № 00110) ( а.с. 7-11 т.1).
Планом приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345, затвердженим регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області 08.09.1993р., визначено порядок і умови використання об’єктів соціально-побутового призначення відповідно до якого столова вартістю 77,7 тис. крб., яка збудована в 1982р. за кошти колективу ( з фонду соціально-культурних міроприємств), передається безоплатно ( а.с.16 т.1).
21.09.1993 року між організацією орендарів Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345 (правопопередник ЗАТ «Семенівське АТП-15345») та регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області укладено договір купівлі-продажу державного майна підприємства. За умовами даного договору організація орендарів Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345 викупила у регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області державне майно : цілісний майновий комплекс Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345. Згідно п.3 договору ціна цілісного майнового комплексу становить 6334,2 тис. крб. згідно з актом оцінки, затвердженим Наказом регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 30.07.1993р. ( а. с. 21-22 т.1).
Виконання договору сторонами підтверджується актом прийому - передачі майна підприємства від 23.09.1993р. відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв продане шляхом викупу орендарем державне майно вартістю 6334,2 тис.крб. Також згідно з актом прийому - передачі від 23.09.1993р. покупцю була передана безоплатно будівля столової залишковою вартістю 77,7 тис. крб. на підставі ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»( а. с. 23 т.1).
В підтвердження права власності на цілісний майновий комплекс відповідачем отримане свідоцтво про власність № 2 від 24.09.1993р.( а. с. 18 т.2).
Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції від 04.03.1992р.) товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі ст. 8 цього Закону, яке стало власником майна свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації передає об’єкти соціально –побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.
Норма ч.2 ст.24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» в редакції від 04.03.1992р. має диспозитивний характер, а тому державне майно (об’єкти соціально –побутового призначення), до внесення змін до цієї статті в лютому 1997 року, могло передаватися безоплатно у власність, оскільки згадана стаття не містила вказівок на незмінність попереднього власника такого нерухомого майна (держави).
Відповідні застереження було запроваджено лише Законом України від 19.02.1997р. № 89/97-ВР (набрав чинності з 15.05.1997р.), які полягали у встановленні можливості безоплатної передачі об’єктів соціально –побутового призначення господарському товариству за умови цільового використання та без права продажу, тобто, лише у користування. Адже, згідно зі ст. 225 ЦК України ( в редакції, чинній до 01.01.2004 року) право продажу майна належить лише власнику, а законодавець не надав такого права отримувачу зазначеного вище майна.
Статтею 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»встановлено, що приватизація майна державного підприємства, як цілісного майнового комплексу здійснюється шляхом його викупу по договору купівлі-продажу. Порядок переходу права власності на приватизовані об’єкти визначається відповідно до законодавства.
Згідно зі ст.128 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, право власності у набувача майна виникає з моменту передачі йому вказаного майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Таким чином, факт передачі товариству майна, що приватизувалося та майна, що повинно було перейти йому шляхом безкоштовної передачі, повинен підтверджуватись відповідно до зазначених вимог.
Факт передачі товариству будівлі столової залишковою вартістю 77,7 тис. крб. підтверджується актом прийому - передачі майна підприємства від 23.09.1993р. При цьому у вказаному акті зазначено, що передача проводиться згідно ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».
Таким чином, судова колегія вважає, що на момент приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345, останнім використана пільга щодо безоплатної передачі зазначеного об’єкту соціально –побутового призначення у відповідності до положень ст.24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»в редакції від 04.03.1992р.
Враховуючи вищенаведене, твердження позивача про те, що будівля столової за умови її передачі в порядку, визначеному ст. 24 названого Закону залишилась в державній власності, ґрунтуються на звуженому тлумаченні змісту диспозитивної норми ч.2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»в редакції від 04.03.1992р., та є помилковими.
За вказаних обставин, позовні вимоги регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області судова колегія вважає необґрунтованими, а висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (набрав чинності з 01.01.2004р.) правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст. 71 ЦК УРСР, чинного до 01.01.2004р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 17.04.2001р. № 69 відповідач у відповідь на лист позивача від 29.03.2001 № 07/984 про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду відповідача, відмовився від її проведення мотивуючи свої дії тим, що під час приватизації будівля їдальні була передана підприємству безоплатно згідно ст.24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»за актом прийому –передачі від 23.09.1993р. ( а.с. 24-26 т.1 ).
На ці ж обставини позивач посилався при зверненні з даним позовом, що вбачається з тексту позовної заяви від 18.04.2005 р. № 06/1173 (а.с. 2-4 т.1), а тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач довідався, що право державної власності оспорюється тільки після проведення 11.06.2003 р. перевірки утримання, збереження, використання державного майна, яке знаходиться на балансі ЗАТ «Семенівське АТП 15345», не приймаються судовою колегією до уваги.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач дізнався про невизнання відповідачем права державної власності на будівлю їдальні з листа відповідача від 17.04.2001р., отже з цього часу ( а, саме, з 28.04.2001 р.- наступний день після отримання позивачем вказаного листа) розпочався перебіг строку позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР, який до набрання чинності Цивільним кодексом України не сплив, а отже до спірних відносин застосовуються положення про позовну давність Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем заявлено про застосування позовної давності під час нового розгляду справи (а.с. 15-17 т.3).
Враховуючи, що даний позов заявлено до суду 21.04.2005р., а, як вже вказувалось вище, перебіг строку позовної давності розпочався з 28.04.2001р., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про пропуск позивачем строку позовної давності.
Разом з цим, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, позовні вимоги регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області є необґрунтованими, позов не підлягає задоволенню саме з цієї підстави, а не в зв’язку з пропуском строку позовної давності.
З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення від 04.12.2007 року прийняте господарським судом Полтавської області з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Апеляційний господарський суд приймає у справі постанову про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
Керуючись ст. ст. 99, 101 –106 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року у справі № 20/172-8/119-19/314 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року у справі № 20/172-8/119-19/314 скасувати.
3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
4. Матеріали справи № 20/172-8/119-19/314 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді: Мельник С.М.
Гаврилюк О.М.
Дата відправки 07.05.08