ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р. | № 36/96 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Фролової Г.М. –головуючого Полянського А.Г. Коробенко Г.П. |
за участю представників: |
позивача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
відповідача | Черніков О.Л., дов. від 25.12.2005 року |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” ДП “Донвуглереструктуризація” |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду |
від | 24.07.2006 року |
у справі | № 36/96 господарського суду Донецької області |
за позовом | Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” ДП “Донвуглереструктуризація” |
до | Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень |
про | стягнення 48 867, 12 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 23.10.2006 року у зв’язку з відпусткою судді Муравйова О.В., для розгляду касаційної скарги у справі № 36/96 господарського суду Донецької області, призначено колегію суддів у складі: головуючий – Фролова Г.М., судді –Полянський А.Г., Коробенко Г.П.
У березні 2006 року Державне підприємство “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” ДП “Донвуглереструктуризація” звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької залізниці в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень про стягнення з відповідача на користь позивача невикористаної суми попередньої оплати в розмірі 47 503, 57 грн., пені в розмірі 1 363, 55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору від 28.01.2004 року № 22-88П/04, укладеного між сторонами у даній справі, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача передоплату в сумі 56 277, 68 грн. Відповідач зобов’язувався у відповідності з умовами вказаного вище договору надати позивачу послуги з перевезення і надав їх частково, на суму в розмірі 8 774, 11 грн. Оскільки строк виконання зобов’язань минув 08.01.2006 року, а відповідач не повертає залишок суми передоплати в добровільному порядку, позивач просить стягнути з відповідача невикористану суму передоплати в судовому порядку. Крім того, на підставі пункту 2.5 договору від 28.01.2004 року № 22-88П/04, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 363, 55 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.05.2006 року (суддя: Будко Н.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2006 року (судді: Гуреєв Ю.М. –головуючий, Колядко Т.М., Скакун О.А.) по справі № 36/96 господарського суду Донецької області, у позові Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” ДП “Донвуглереструктуризація” до Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень про стягнення 48 867, 12 грн. відмовлено.
Обґрунтовуючи судові рішення, господарські суди зазначають про те, що строки повернення відповідачем залишку невикористаної суми сторони належним чином ні в договорі, ні в додаткових угодах до нього не визначили, а спірні питання між ними у відповідності з умовами договору мають бути врегульовані в претензійно-позовному порядку, однак, позивач не надав суду претензію та докази її направлення відповідачу на всю суму позову у відповідності з пунктом 6.1 договору.
Не погоджуючиcь з постановою, Державне підприємство “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” ДП “Донвуглереструктуризація” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2006 року по справі № 36/96 господарського суду Донецької області, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 41 676, 97 грн., а також пеню в сумі 1 363, 55 грн., мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, зокрема, статей 8, 13, 124 Конституції України, статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, статті 530 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду, порушує право суб’єкта господарювання на судовий захист, оскільки досудовий розгляд спорів є правом, а не обов’язком.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду у справі № 36/96 вказаним вимогам не відповідають, оскільки мотивувальна частина рішення та постанови не містить посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, та на підставі яких відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” ДП “Донвуглереструктуризація”.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України встановлено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають положенням статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Враховуючи викладене, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” ДП “Донвуглереструктуризація” задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2006 року по справі № 36/96 господарського суду Донецької області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий Г. Фролова
Судді А. Полянський
Г. Коробенко