ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 р. | № 258/7-05/17 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Ходаківської І.П. |
суддів : | Савенко Г.В. Волковицької Н.В. |
перевіривши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Комфорт” |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2006 року |
у справі | № 258/7-05/17 господарського суду Київської області |
за позовом | Української міської ради Обухівського району Київської області |
до | ТОВ “Комфорт” |
про | визнання недійсним договору, |
за участю представників сторін:
позивача: Боченко І.П. дов. від 18.04.2006 № 426
відповідача: Костюченко М.О. дов. від 20.04.2006
Полішко Ю.О. дов. від 20.04.2006
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 19.10.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 30.06.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Ходаківська І.П. прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ “Комфорт”. Розгляд касаційної скарги призначено на 03.08.2006 року.
Ухвалою від 03.08.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді Ходаківської І.П., суддів: Савенко Г.В., Самусенко С.С. розгляд скарги відкладався на 19.10.2006 року. Склад колегії змінено розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 02.08.2006 року у зв’язку з відпусткою судді Першикова Є.В.
В зв’язку з завантаженням судді Самусенко С.С., справа розглядалась 19.10.2006 року колегією суддів у складі: головуючий –Ходаківська І.П., судді Савенко Г.В., Волковицька Н.О., утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.10.2006 року.
До господарського суду Київської області 05.09.2005 року Українська міська рада Обухівського району Київської області звернулася із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.05.2001 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 13.02.2006 року у позові відмовлено повністю, з посиланням на те, що підстав для визнання договору недійсним не має, а також на пропуск позивачем строку позовної давності.
Постановою Київського міжобласного господарського суду від 26.05.2006 року зазначене рішення скасовано, позов задоволено. А саме, визнано недійсним договір орендної земельної ділянки від 03.05.2001 року, строк позовної давності суд апеляційної інстанції не вважає пропущеним, оскільки його перебіг потрібно рахувати з моменту прийняття рішення від 23.12.2005 року 41 сесії Української міської ради IV скликання.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 26.05.2006 року, а рішення суду першої інстанції від 13.02.2006 року залишити без змін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 11 Закону України “Про органи місцевого самоврядування в Україні”, ст. 8 Земельного кодексу України, п.1ст.153, ст.ст. 71,76 ЦК УРСР від 18.07.1963 р., ст.ст. 253, 256, 257 Цивільного кодексу України.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ “Комфорт” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2006 року у справі № 258/7-05/17 господарського суду Київської області підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів № 126 від 25.04.1996 "Про створення нового міського ринку та передачу його в оренду фірмі "Комфорт" створено новий ринок, який для здійснення благоустрою, наведення санітарного стану передано в довгострокову оренду по 01.05.2005 року ТОВ "Комфорт".
Рішенням виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів № 283 від 15.09.1998р. внесено зміни та доповнення до рішення міськвиконкому № 126 від 25.04.1996р., згідно з якими змінено пункти 1, 2, 2а, 2б. Вказаними змінами було передбачено, що відповідно до ст.8 Земельного кодексу України земельну ділянку розміром 1,018 га земель міської ради передано ТОВ "Комфорт" у дострокову оренду згідно проекту відведення земельної ділянки та винесення її меж у натурі (на місцевості) для створення міського ринку за кошти ТОВ "Комфорт", зобов'язано ТОВ "Комфорт" укласти з міською радою договір на довгострокову оренду земельної ділянки, посилаючись на п.34 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” дане рішення вирішено винести на подальше затвердження 4 сесії Української міської ради.
Рішенням 4 сесії Української міської ради XXIII скликання від 25.09.1998 року вказане рішення № 283 виконкому Української міської ради було затверджено.
Між Українською міською радою Обухівського району Київської області в особі Голови Ради Єрмака І.Н. та ТОВ “Комфорт” укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0, 606 га (рішенням 17 сесії Української міської ради ХХШ скликання від 10.04.2001 року внесено зміни до розміру орендованої земельної ділянки згідно кадастрового плану в розмірі 0,606 га) Згідно п.1.2. вказаного договору, земельна ділянка надається на умовах оренди строком до 31.12.2008 року.
Рішенням 41 сесії Української міської ради ІV скликання від 23.12.2005 року, рішення 4 сесії Української міської ради ХХІІІ скликання від 25.09.1998 року “Про затвердження Рішення Виконкому Української міської ради № 283 від 15.09.1998 року” було скасовано.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що рішення 4 сесії Української міської ради ХХІІІ скликання від 25.09.1998 року “Про затвердження Рішення Виконкому Української міської ради № 283 від 15.09.1998 року” не відповідало вимогам Кодексу земельному від 18.12.1990 року № 561-ХІІ, оскільки вказаним кодексом не було передбачено прийняття радою народних депутатів рішення щодо надання земельної ділянки в оренду шляхом затвердження рішення виконавчого комітету ради, відповідно договір оренди земельної ділянки визнається не дійсним.
З таким висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Оскільки, згідно п. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно п. 1 ст. 11 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, ці обставини були встановлені судом першої інстанції, оспорюваний договір укладено 03.05.2001 року Української міською радою Обухівського району Київської області в особі Голови Ради, тобто Рада є належним орендодавцем. Оскільки, рішення виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів № 283 від 15.09.1998 року було затверджене рішенням 4 сесії Української міської ради ХХІІІ скликання від 25.09.1998 року, то посилання позивача на порушення при укладанні договору оренди земельної ділянки вимог п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є необгрунтованим.
Апеляційним судом також зазначається, що оскільки рішенням 41 сесії Української міської ради IV скликання від 23.12.2005 року, рішення 4 сесії Української міської ради ХХІІІ скликання від 25.09.1998 року “Про затвердження рішення Виконкому Української міської ради № 283 від 15.09.1998 року” скасовано, то перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду з позовом, повинен рахуватися з моменту прийняття рішення 41 сесії Української міської ради IV скликання від 23.12.2005 року, тобто починаючи з 23 грудня 2005 року. Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що позивачем позов подано без пропуску строку позовної давності.
Судова колегія Вищого господарського суду України не погоджується з висновками апеляційної інстанції щодо початку перебігу загального строку позовної давності, оскільки застосування позовної давності судом першої інстанції до вимог про визнання недійсним договору відповідає приписам ст.ст. 76, 83 ЦК УРСР.
Наведеним обставинам справи суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог.
Вищезазначене дає підстави дійти висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115 , 1117 , 1119 11110 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суду України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Комфорт задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2006 року у справі № 258/7-05/17 скасувати.
Рішення господарського суду Київської області від 13.02.2006 року у справі № 258/7-05/17 залишити без змін.
Головуючий - суддя І.Ходаківська
Судді Г.Савенко
Н.Волковицька