ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № Б24/26/7/05-130 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Поляков Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Приватного підприємства багатогалузевої фірми «Алекс» |
на ухвалу | господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.06 |
у справі господарського суду | № Б24/26/7/05-130 Дніпропетровської області |
за заявою | Приватного підприємства багатогалузевої фірми «Алекс» |
до | Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»» |
про | визнання грошових вимог |
розпорядник майна | Тевелєв Д.М. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника | Клименко С.А. (дов. №05 від 09.02.06) |
від боржника | Шереметя Т.І. (дов. від 14.08.2006) |
В С Т А Н О В И В :
Провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»(далі –Товариство) порушено 11.01.2005 і перебуває на стадії розпорядження майном.
Оголошення про порушення провадження у справі опубліковано в газеті «Голос України» №181 від 24.09.2005.
Приватне підприємство багатогалузева фірма «Алекс»(далі –Фірма) звернулась до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 558938,20 грн.
Товариством вимоги кредитора відхилені як необґрунтовані у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 вимоги Фірми до Товариства відхилено, мотивуючи неподанням кредитором належних доказів на обґрунтування заявлених ним грошових вимог .
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Фірма звернулась з касаційною скаргою, в якій просила зазначену ухвалу скасувати, справу направити на розгляд господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, а зокрема, ст.ст. 22, 38, 77 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши у касаційному порядку ухвалу господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до вимог ст. 38 ГПК України , у випадку, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
За приписами ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що передбачений спеціальним законодавством обов’язок кредитора щодо подання суду письмових заяв з вимогами до боржника та документів на їх підтвердження не виключає обов’язку суду всебічно, повно та об’єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.
Ухвала суду про визнання або відхилення грошових вимог кредитора є за своєю правовою природою судовим рішенням про визнання такими, що підлягають оплаті грошових вимог кредитора, надає кредитору прав учасника провадження у справі про банкрутство.
Відтак, при винесенні зазначеної ухвали суд повинен керуватися вимогами до судового рішення передбаченими Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 із змінами на даний час).
Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, діючим законодавством на момент укладення угоди між боржником та кредитором про погашення заборгованості 17.05.2004 передбачалося обов’язковою умовою дійсності правочину не тільки підписання угоди уповноваженими на це установчими документами, довіреністю або законом, особами, але й скріплення її печаткою.
Як встановлено судом першої інстанції, первинні грошові вимоги виникли у попередника кредитора (МПП фірми “Камаро”) та попередника боржника (ДВАТ шахта “Тернівська”) згідно Договору міни №7 від 17.09.1999 (том.1 а.с.109-110), а на підставі Угоди поступки прав вимоги №87 від 28.09.2001 їх набув кредитор у справі (том.1 а.с.80-83). Матеріалами справи підтверджується реорганізація в 2003р. ДВАТ шахти “Тернівська” шляхом її приєднання до ВАТ “Павлоградвугілля” на правах філії (том.1 а.с.56). Як вбачається із матеріалів справи, 17.05.2004 між кредитором та філією боржника підписано Угоду 17.05.2004 про погашення заборгованості по договору поступки вимоги №87 від 28.09.2001 (том.1, а.с.87-88) між ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля»«Шахта «Тернівська»в особі директора Шмиголя А.В. та Фірмою, яка за своєю правовою природою є новацією зобов’язань між боржником та кредитором. Зазначена угода підписана директором філії «Шахта «Тернівська»Шмиголем А.В. та скріплена печаткою «Шахта «Тернівська», але на ній відсутня печатка «Для договорів та угод ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля», що вимагалось Дорученням на представника Шмиголя А.В. (том 1, а.с.99). Разом з тим, Акт взаємозвірки розрахунків від 17.05.2005 до зазначеної Угоди підписано посадовими особами ВАТ “Павлоградвугілля” та скріплено печаткою боржника (том.1 а.с.133-134).
Відповідно до частини 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Відтак, оцінюючи повноваження керівника філії тільки на підставі доручення судом допущено порушення приписів ст.43 ГПК України на предмет повноти та об’єктивності оцінки доказів у справі.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального і процесуального права та її скасування з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час розгляду справи суду необхідно всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників провадження у справі, дослідити повноваження директора філії «Шахта «Тернівська»на укладення договорів згідно положення про філію та надати їм оцінку в сукупності з іншими доказами у справі на предмет встановлення обґрунтованості грошових вимог Приватного підприємства багатогалузевої фірми «Алекс».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу приватного підприємства багатогалузевої фірми «Алекс» задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.06 скасувати, справу №Б24/26/7/05-130 направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в частині розгляду грошових вимог кредитора Приватного підприємства багатогалузевої фірми «Алекс».
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко