Головуючий у 1 інстанції - Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року           справа №2а-6030/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів  Гайдара А.В. ,  Ханової Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня  2011 року по адміністративній справі № 2а-6030/11/1270 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Ровеньки Луганської області до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені М.В.Фрунзе» про стягнення пені за порушення строків сплати страхових внесків в сумі 2844165, 09 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня  2011 року по адміністративній справі № 2а-6030/11/1270 позов задоволений у повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства «Ровенькиантраціит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені М.В.Фрузе» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Ровеньки Луганської області пеню за порушення строків сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, в сумі 2844165 гривен 09 копійок (а.с.27-28).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, та просив її скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.32-36). В обґрунтування вказують на відсутність закону, який би передбачав нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну сплату) даного виду страхування. Підставою для стягнення пені, не може бути Інструкція №36.

Розгляд справи здійснювався у відповідності до статті 195 КАС України, в порядку письмового провадження, з урахуванням положень ч.6 ст.128, п.2 ч.1. ст..197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, з огляду на те, що жодна із сторін в судове засідання не з’явилась, хоча  були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач – Державне підприємство «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені М.В.Фрунзе», як страхувальник зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Ровеньки Луганської області (а.с.6-7). Зазначені обставини не є спірними.

На підставі акту перевірки від 25.05.2011 року №44 правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду ССНВВ України, позивачем на підставі пункту 8.1 Інструкції №36 від 12.07.2007 року виявлено порушення сплати страхових внесків за період з 01.01.2010 року, за що нараховано пені у розмірі 2844165, 09 грн. (а.с.9).

Як вбачається з акту перевірки нарахована сума пені визначена з несплачених страхових внесків розмір якої складає 22599773, 26 грн., з яких недоїмка – 21997764, 82 грн., не сплачена пеня 602008, 44 грн.

Розрахунок пені визначений, починаючи з 01 січня 2010 року по 06.01.2011 рік, по сплаченій заробітній платі (по акту) з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік. Це також вбачається із самої таблиці співставлення фактично сплачених страхових внесків з розрахунковими сумами (додаток «2 до акту перевірки) (арк..справи 10), якою визначений період з 01.01.2010 року до 06.01.2010 рік та відповідно сума недоїмки, розмір якої складає 21 997 764 грн. 82 коп., з якої була обчислена пеня у сумі 2 844 165 грн. 09 коп. та яка є заявленою до стягнення.

На підставі наданих документів, вбачається, що нарахована та заявлена до стягнення у 2011 році пеня на заборгованість по страховим внесках до Фонду, мало місце за період, у правовідносинах з 01 січня 2010 року до 01.01.2011 року.

При прийнятті рішення правовою підставою для стягнення зазначених сум пені судом першої інстанції визначені положення статей 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійні захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року 1105-ХІУ, Інструкція «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві професійних захворювань України», затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професій» захворювань України від 12 липня 2007 року № 36.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення вимог позивача.

Колегія суддів зазначає, що правових підстав для нарахування пені на пеню законодавством не передбачено.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ в редакції Закону України № 435-5 від грудня 2006 року, що діяла до 01 січня 2011 року, за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинам адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз. 7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п. 22 ст. 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно - правовими актами.

Відповідно до частини 4 статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язкові до виконання на всій території України.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин, на час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про нарахування пені, що відображено в акті перевірки та невиконання якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм - Закону, який б встановлював відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не існувало.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, суб'єктом владних повноважень відповідно до акту перевірки від 25 травня 2011 року № 44 нарахована на відповідача пеня, яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, що  правовою підставою для нарахування та стягнення пені визначена Інструкція № 36, затверджена Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12 липня 2007 року. Зазначена Інструкція, не є Законом, який встановлює нарахування та стягнення пені.

Колегія суддів зазначає, що обраний судом спосіб відновлення порушеного права не узгоджується з нормами матеріального права. Відсутність об’єкту нарахування та визначення пені, закону, який визначає таке обчислення та стягнення не дає правових підстав для задоволення вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що не врахування вищенаведеного, порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи по суті, в зв’язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня  2011 року по адміністративній справі № 2а-6030/11/1270 - задовольнити.

          Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня  2011 року по адміністративній справі № 2а-6030/11/1270 – скасувати.

Прийняту нову постанову.

У задоволені позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Ровеньки Луганської області до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені М.В.Фрунзе» про стягнення пені за порушення строків сплати страхових внесків в сумі 2844165, 09 грн. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

          Головуючий  суддя                                              М.М. Яковенко

Судді                                                                    Р.Ф.Ханова А.В.Гайдар