ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 р.
| № 123/8-06/9 |
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Шевчук С.Р. –головуючої, |
Бернацької Ж.О., |
Воліка І.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2007р. у справі господарського суду Київської області № 123/8-06/9 за позовом відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог: регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області про визнання договору недійсним
за участю представників сторін: |
від позивача: Лазарчука О.Л., |
від відповідача: Нечепуренка А.В., |
від третьої особи: Осоки О.В., - |
В С Т А Н О В И В:
У травні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Кашперівський бурякорадгосп" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" про визнання недійсним договору оренди від 05.08.2003р. укладеного між позивачем та відповідачем.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2006р. у справі №123/8-06 до участі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській області.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2007р. у справі №123/8-06/9 (суддя Євграфова Є.П.) в позові відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2007р. у справі № 123/8-06/9 (колегія суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., суддів: Писана Т.О., Рудченка С.Г.) рішення господарського суду Київської області від 25.09.2007р. у справі №123/8-06/9 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" задоволені в повному обсязі; зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс" в місячний термін після набрання даною постановою законної сили повернути Відкритому акціонерному товариству "Кашперівський бурякорадгосп" передане за договором оренди майна від 05.08.2003р. майно, а саме: цілісний майновий комплекс Кашперівський цегельний завод разом із запасами сировини та виготовленої продукції, розташований в с. Кашперівка, Тетітївського району, Київської області; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" 85грн. державного мита за розгляд позовної заяви, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" 42,5грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2007р. у справі №123/8-06/9 скасувати та прийняти нове рішення про відмову Відкритому акціонерному товариству "Кашперівський бурякорадгосп" в позові.
В судове засідання 20.03.2008р. представники сторін не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Відзиви на касаційну скаргу відповідача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.08.2003р. між Відкритим акціонерним товариством "Кашперівський бурякорадгосп" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанс" (орендар) укладено Договір оренди майна, відповідно до якого останній прийняв в тимчасове володіння та користування цілісний майновий комплекс Кашперівський цегельний завод разом із запасами сировини та виготовленої продукції, розташований в с. Кашперівка Тетіївського району Київської області, для створення на базі орендованого майна рентабельного підприємства по випуску цегли та іншої продукції для забезпечення потреб Орендаря, Орендодавця, акціонерів Орендодавця, інших підприємств та громадян (п. 2.1. Договору).
Згідно п.1.2, п.1.3 договору, вартість майна, що орендується, складає 390045грн., термін амортизації 21 рік.
Серед недоліків майна, що передається в оренду п.1.5 визначено –виробництво продукції нерентабельне.
Метою договору у п. 2.1 договору визначено створення на базі орендованого майна рентабельного підприємства по випуску цегли та іншої продукції для забезпечення потреб орендаря, орендодавця, акціонерів орендодавця, інших підприємств та організацій.
У пунктах 3.1., 3.2 договору зазначено, що вказане в п.1.1 даного договору майно повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 2 днів з моменту підписання даного договору. Передача майна в оренду здійснюється за актом передачі, який складається в двох примірниках і є додатком №1 до даного договору.
Термін оренди, відповідно до п.4.1 договору, складає 15 років з моменту прийняття майна за актом передачі.
Згідно п.п. 5.1, 5.4., 5.5 договору, орендар зобов’язується своєчасно здійснювати орендні платежі в розмірі 6 (шести) відсотків від реалізованої заводом цегли; розмір орендної плати може переглядатися за погодженням сторін; до складу орендної плати входять амортизаційні відрахування.
Як зазначено в п.п. 6.2, 6.3, 6.5 договору, орендодавець не може втручатися у виробничу, господарську та адміністративну діяльність орендаря, в процес реалізації чи ціноутворення. Орендодавець даним договором дає згоду орендарю на проведення поліпшення майна, що орендується, його розбудову та реконструкцію. Орендодавець зобов’язаний надати орендарю для виконання завдань, передбачених п.2 договору, перебуваючи в його віданні земельні площі для видобутку сировини (глини), водні ресурси, лінії електромереж, під'їзні шляхи, тощо.
Пунктами 7.2, 7.6 договору визначено, що орендар зобов’язується досягти рівня рентабельності протягом року з часу підписання акту про передачу орендованого майна. Орендар самостійно розв’язує питання щодо піднайму переданих йому орендодавцем основних фондів.
20.09.2003р. сторони уклали додаткову угоду до договору оренди майна від 05.08.2003р., згідно якої внесено доповнення до п.2 "Мета і порядок оренди", а саме: доповнено вказаний пункт підпунктом 2.3.: "2.3. Спільна розробка Кашперівського родовища цегельної сировини".
Судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" була прийнята постанова від 19.04.2007р. у справі №123/8-06, в якій суд касаційної інстанції перевіривши правильність встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, надану юридичну оцінку цим обставинам, повноту їх встановлення в судових рішеннях, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначав, що зміст пунктів договору вимагає встановлення судом правової природи спірного Договору, з метою застосування до регулювання правовідносин сторін положень інститутів "Оренда", "Майновий найом" або інституту "Сумісна діяльність".
Також суд касаційної інстанції вказав, що судам слід перевірити обставини, на які посилається відповідач, стосовно того, що Договір всі три роки виконується, відповідач орендує майно (приступив до виконання), позивач приймає орендну плату (прийняв виконання договору), а також слід дати оцінку даним протоколу №2 від 25.07.2003р. зборів засновників ТОВ “Шанс”, відповідно до яких голова ради засновників останнього на момент укладення спірного Договору виконував обов’язки Директора названого товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Суд першої інстанції при повторному розгляді справи встановив, що сторони укладаючи спірний договір досягли згоди з усіх істотних умов, необхідних для його виконання, а саме визначили мету договору (розробка родовища цегельної сировини, створення рентабельного підприємства по випуску цегли та іншої продукції для забезпечення потреб орендаря, орендодавця, акціонерів орендодавця, інших підприємств), порядок та умови ведення спільних справ (розділи 6-7 договору), види і обсяги внесків кожної із сторін (розділ 3, п.п. 7.3, 7.5) , умови використання результатів сумісної діяльності (розділ 5 договору), а отже оспорюваний позивачем договір за своєю правовою природою є договором сумісної діяльності.
Відповідно до ст.ст. 430-433 ЦК УРСР (чинного на момент укладення спірного договору оренди), за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що спірні правовідносини регулюються главою 38 ЦК УРСР про сумісну діяльність, тому твердження позивача що оспорюваний договір укладено з порушенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є безпідставними.
Щодо підписання договору неуповноваженими особами, суд правильно вказав, що укладення договору від імені товариства органом управління цього товариства, в даному випадку головою правління позивача, в межах наданих повноважень, без затвердження в подальшому договору загальними зборами, не тягне за собою недійсність такого договору на підставі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 203 ЦК України в разі подальшого схвалення особою, яку представляють.
Відповідно до п. 9.5 Статуту позивача, голова правління має право без доручення здійснювати всі дії від імені товариства, уповноважений керувати поточними справами товариства і виконувати рішення вищого органу товариства, представляти товариство в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, тощо. Установчими документами позивача (акціонерного товариства) право голови правління на укладання договору не обмежено, а отже, з боку позивача спірний договір підписано без порушення наданих йому повноважень.
Судом встановлено, що договір, починаючи з моменту передачі майна, виконується, відповідач прийняв майно (приступив до виконання), позивач приймає платежі (прийняв виконання договору). Відповідно до довідки, наданої відповідачем від 15.06.2006р. № 42 виробництво продукції є рентабельним та складає відповідно за 2003р. (з серпня по грудень) –5,6%, за 2004 рік –4,6%, за 2005 рік –1,5%, орендарем сплачуються платежі на користь позивача, про що свідчать платіжні доручення на перерахування "орендної плати" № 114 від 08.06.2006р., № 144 від 07.07.2006р., №163 від 03.08.2006р.
Щодо повноважень Соляника С.В., яким від імені ТОВ "Шанс" підписано оспорюваний договір, як головою ради засновників, суд вказав, що відповідно до протоколу №1 від 18.07.2003р. зборів засновників ТОВ "Шанс", зборами одночасно з прийняттям рішення про створення товариства, Соляника С.В. обрано головою товариства. Згідно протоколу №2 від 25.07.2003р., до прийняття на посаду директора ТОВ "Шанс" на голову ради засновників Соляника С.В. покладено обов’язки директора названого товариства. Отже, станом на час укладення спірного договору –05.08.2003р. –Соляник С.В. був не тільки головою ради засновників, а й виконував обов’язки директора товариства, якому відповідно до статуту ТОВ "Шанс" належать повноваження, зокрема щодо укладання господарських договорів (п. 9.9 статуту).
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, вказав, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору від 05.08.2003р. помилково визнав правову природу спірного договору як договору про сумісну діяльність.
При цьому, суд вказав, що не зважаючи на той факт, що сторони додатковою угодою до договору оренди майна внесли зміни до мети цього договору, а саме: спільна розробка Кашперівського родовища цегельної сировини, спірний договір за предметом та змістом істотних умов за своєю правовою природою є договором оренди майна.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки частка держави в статутному фонді ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" складає 25% та процес приватизації не завершено, взаємовідносини оренди регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Оскільки, дозвіл на передачу нерухомого майна в оренду від Фонду державного майна України не отриманий, договір є оренди підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.
В постанові суду касаційної інстанції від 19.04.2007р. зазначено, що оскільки на момент укладення Договору у державній власності був закріплений пакет акцій 25%, то план приватизації вважається виконаним, а наведене виключає можливість Фонду державного майна України виступати орендодавцем майна, належного на праві колективної власності акціонерному товариству.
Суд першої інстанції, з врахуванням вказівок Вищого господарського суду правильно, зазначив що на момент укладення спірного договору процесу приватизації державного майна (розміщення акцій) ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" був завершеним, акції в кількості 75% за договором безоплатної передачі акцій від 29.01.1999р. регіональним відділенням Фонду державного майна були продані позивачу, на момент укладення договору у державній власності був закріплений пакет акцій 25%. Відповідно до Законів України "Про державну програму приватизації", яким були затверджені Державна програма приватизації на 1998 рік та Державна програма приватизації на 2000-2002 роки приватизація ВАТ вважається завершеною з моменту виконання плану приватизації, яким в тому числі могло бути передбачено закріплення тимчасово відповідного пакету акцій (25% або 50%) у державній власності. Оскільки план приватизації, станом на час укладення спірного договору був виконаним, можливість Фонду державного майна виступати орендодавцем майна, належного на праві колективної власності акціонерному товариству виключається.
Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду першої інстанції, здійсненим на підставі всебічного встановлення обставин справи та надання їм належної правової оцінки, визначення правової природи оспорюваного договору та правовідносин, які виникли на підставі нього, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
Водночас, суд касаційної інстанції вважає неправильним висновок суду апеляційної інстанції що предметом спірного договору є передача в оренду майна, а спірний договір не відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За таких обставин, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов невірного висновку про задоволення заявлених вимог у повному обсязі, у зв’язку з чим прийнята у цій справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції –залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2007р. у справі №123/8-06/9 скасувати.
Рішення господарського суду Київської області від 25.09.2007р. у справі №123/8-06/9 залишити без змін.
Головуючий, суддя: | С. Шевчук |
Судді: | Ж.Бернацька |
І.Волік |