Справа № 22-965 - 2006 р.                            Головуючий у 1-й інст. - Ковальчук Н.М.

Доповідач - Оніпко О.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

11 жовтня 2006 р.                                                                                                 м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді - Малько О.С.

Суддів - Оніпко О.В., Собіни І.М.

При секретарі - Томашевській І.М.

З участю представника - адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березнівського районного суду від 27 березня 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати за оренду майна, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-

встановила:

Рішенням Березнівського районного суду від 27 березня 2006 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково : її поновлено на посаді перукаря-модельєра в перукарський салон "Вікторія", стягнуто на її користь з відповідачки 1711 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 166 грн. 05 коп. допомоги у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю, 608 грн. 85 коп. компенсації за невикористану відпустку та 500 грн. моральної шкоди, в решті позову відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідачка вказує на його незаконність, оскільки судом порушено вимоги матеріального та процесуального права. Звільнення з роботи позивачки відбулося з дня підписання угоди, тобто, з 27.10.2005 р., було внесено відповідний запис у трудову книжку працівником районного центру зайнятості із зазначенням підстав. Від дачі пояснень позивачка відмовлялась, що стверджується актом, складеним з участю працівників перукарні. Оскільки вона була направлена на роботу центром зайнятості, то на вимогу відповідача працівники центру її неодноразово викликали на бесіду з приводу дати їм пояснення стосовно неявки на роботу. Окрім того, в першій позовній заяві позивачка ставила вимоги про зміну формулювання причин звільнення з п.4 ст. 40 КзПП на п. 1 с. 36 цього Кодексу. А заяву про зміну позовних вимог подала до суду 3.01.2006 р. Окрім вимог про поновлення на роботі та стягнення коштів, мотивація аналогічна її першій позовній заяві. Перед позивачкою заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам, не існує. Оскільки звільнення проведено з дотриманням вимог закону, суд безпідставно стягнув на користь позивачки кошти та не навів жодних розрахунків. Просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення суду 1-ї інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка була прийнята на роботу перукарем згідно направлення Березнівського районного центру зайнятості ( а.с. 20) та з нею відповідачкою 19.04.2004 р. укладено трудовий договір на невизначений строк.

27.10.2006 р. ОСОБА_3 було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що у трудовому договорі зроблено запис працівником Березнівського РЦЗ.

При зверненні до суду з позовом 10.11.2006 р. ОСОБА_3, не оскаржуючи своє звільнення з роботи, наполягала на зміні формулювання причини звільнення - за угодою сторін.

Згідно пояснень позивачки в судовому засіданні, останній день вона працювала 30.09.2005 р. При усному зверненні до відповідачки надати їй вихідний в суботу 1.10.2005 р. або відпустку, отримала відмову, однак, на роботу вийшла лише 3.10.2005 р. із запізненням, отримала заробітну плату і пішла додому, оскільки хотіла розірвати трудовий договір (а.с. 89), на роботу більше не виходила.

Позивачка заяви про звільнення за власним бажанням не писала, питання про звільнення за угодою сторін також не ставила і не обговорювала з відповідачкою. Докази щодо цього в матеріалах справи відсутні.

27.10.2005 р. ОСОБА_3 з'явилась на виклик у центр зайнятості, підписала угоду про розірвання трудового договору за п. 4 ст. 40 КзПП України та отримала трудову книжку.( а.с.6, 19, 86 зв.,87 зв., 88 ). Вказані обставини стверджуються також поясненнями відповідачки, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, табелями обліку робочого часу.

За таких обставин, доказів, які б свідчили про підставність її позовних вимог щодо незаконності її звільнення взагалі та, зокрема, звільнення за прогули, ОСОБА_3 не надала, навпаки, доводи останньої спростовуються вищенаведеним та її особистими поясненнями.

Окрім того, з позовом про поновлення на роботі, ОСОБА_3 вирішила звернутись до суду лише 3.01.2006 р. ( а.с. 88 зв.), пропустивши строк для звернення до суду з даним позовом, встановлений законом.

Таким чином, вимоги ОСОБА_3 про поновлення на роботі, та стягнення моральної шкоди у зв"язку з незаконним звільненням в порядку ст. 237-1 КЗпП України, є безпідставними, оскільки будь-яких незаконних дій або порушень трудових прав позивачки з боку відповідачки при звільненні не встановлено .

Що стосується решти її вимог, то вони також не підлягають до задоволення, оскільки всі, належні їй кошти, а саме : компенсація за невикористану відпустку, заробітна плата, виходячи з встановленого законом мінімального її розміру станом на час звільнення та кошти по оплаті листків непрацездатності позивачкою були отримані, що стверджується матеріалами справи. Суми, які на думку ОСОБА_3, належали їй до виплати та суми, стягнуті судом на її користь з відповідачки, без наведення відповідних розрахунків у рішенні, доказами не стверджені.

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 в позові про стягнення 300 грн. за оренду майна - перукарський інструмент, за його безпідставністю.

За таких обставин, рішення суду 1-ї інстанції підлягає до часткового скасування, оскільки його висновки не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Березнівського районного суду від 27 березня 2006 р. в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, коштів по оплаті лікарняних листків, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди - скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, коштів по оплаті лікарняних листків, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди - відмовити за безпідставністю позовних вимог, в решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.