Справа № 2 –732/11

2/1301/115/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 березня 2012 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді           Слиша А.Т..

           при секретарі -                    Слєпченко Н.С.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача . ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»(в подальшому ТзОВ «Благо-Інвест») про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів. У позовних вимогах, посилаючись ст.ст. 8, 16, 22, 203, 215, 216, 227, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.65 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»просить визнати недійсним договір №002058, укладений 16 травня 2007 року між ТзОВ «Благо-Інвест»та ОСОБА_2. Просить стягнути з ТзОВ «Благо-Інвест»на його користь , ОСОБА_3, користь 120 250 гривенеь 00 копійок(сто двадцять тисяч двісті п’ятдесят гривень) грошових коштів, посилаючись, що позивач ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, шлюб з якою зареєстрував 7 жовтня 1995року в Залокотській сільській раді Дрогобицького району Львівської області за актовим записом №4, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 від 7 жовтня 1995 року. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син - ОСОБА_5, який повністю перебуває на утриманні позивача та проживає з ним і відповідачкою ОСОБА_2

У червні 2011 року позивачу стало відомо про факт укладення між його дружиною відповідачкою ОСОБА_2 та відповідачем ТзОВ «Благо-Інвест»договору №002058 від 16 травня 2007року. Відповідно до умов даного договору його дружина, відповідачка ОСОБА_2, як учасник програми «Інвест»зобов’язувалася сплачувати відповідачу ТзОВ «Блага-Інвест»в особі адміністратора необхідні грошові платежі для придбання товару.

Позивач зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 уклала цей договір без його відома та згоди, і на виконання даного договору без його відома та згоди розпорядилася спільно нажитим майном подружжя, зокрема грошовими коштами в сумі 120 250 гривень, що фактично зароблені ним, оскільки починаючи з 2004 року він перебуває на заробітках за кордоном в Російській Федерації і республіці Білорусь, і систематично пересилав своїй дружині-відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти, які вона повинна була накопичувати для придбання житла для їхньої сі до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів сім`ї.

Крім цього, при укладенні спірного договору відповідач ТзОВ «Благо-Інвест»не взяв до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у шлюбі, що стверджується світлокопією паспорта ОСОБА_2, і не повідомили позивача про наміри відповідача - його дружини укласти спірний договір, не отримали письмової згоди позивача на укладення спірного договору.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які виходять за межі дрібного побутового договору, та договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя повинна бути подана письмово. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Оскаржуваний ним договір виходить за межі дрібного побутового договору, оскільки на його виконання його дружина, відповідачка ОСОБА_2, повинна передати відповідачу ТзОВ «Благо-Інвест»грошові кошти в сумі 300 000 гривень.

Посилається на вимоги ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього кодексу.

Окрім цього, відповідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

16 травня 2007 року між його дружиною ОСОБА_6 та ТзОВ «Благо-Інвест»було укладено договір, предметом якого є надання його дружині ОСОБА_6 послуг, спрямованих на придбання товару, зазначеного у Додатку №1 до договору на умовах діяльності Програми «Інвест»(далі -Програма).

Згідно додатку №1 до даного договору від 16 травня 2007року таким товаром було визначено грошові кошти в сумі 150 000грн., а згідно нового додатку №1 до даного договору від 14 вересня 2007року таким товаром було визначено нерухомість, вартістю 300 000грн.

За умовами Програми «Інвест», які є додатком №2 до договору №002058 від 16 травня 2007 року, Програма «Інвест»- програма, що базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього.

Відповідно до п. 1.3 договору №002058 від 16 травня 2007 року учасник доручив адміністратору, яким є ТзОВ «Благо-Інвест»використовувати суми чистих внесків для формування фонду групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь учасників групи чи надавати відповідні суми у позику.

За надання послуг за програмою учасник сплачує одноразово реєстраційний платіж та систематично, не пізніше 15-го числа кожного місяця, загальний платіж, який включає чистий внесок та адміністративні витрати (пп. 2.1.1., п.2.1.2.договору).

Пунктом 5.1 ст. 5 Додатку № 2 Умови Програми «Інвест»визначено, що адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника, або надає відповідну суму в позику для придбання товару самим учасником, який отримав дозвіл, протягом 60 днів після того, як учасником будуть виконані вимоги ст. 5.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 указаного Закону визначено, що фінансові послуги –це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, –і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Наведене свідчить про те, що перелік фінансових послуг, передбачений Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не є вичерпним, визначення послуг як фінансових можливе при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону.

Надання послуг при придбанні товарів у групах містить ознаки фінансової послуги, пов’язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб. Водночас відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

          На час укладення спірного договору відповідної ліцензії для здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг відповідач ТзОВ «Благо-Інвест»не мав, а отже, і не мав права укладати спірний договір.

Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов ОСОБА_3 підтримала і дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, додатково пояснивши, що відповідач ТзОВ «Благо-Інвест»у своєму письмовому запереченні на позовну заяву ОСОБА_3 від лютого 2012року за вих.№48 безпідставно та голослівно заявляє, що «із зазначених позивачем ОСОБА_3 підстав до суду має право звернутися лише сторона договору, а позивач стороною договору не є, тому позов має бути залишеним без задоволення», оскільки таке посилання відповідача не ґрунтується на вимогах закону, і повністю спростовується змістом позовної заяви позивача, та зазначеними ним доказами, що підтверджують кожну вказану ним обставину. Зокрема, позивач ОСОБА_3 однією із правових підстав для задоволення його позову зазначив ст.227 ЦК України. Правочини, що згадуються у ст.227 ЦК України, належать до оспорюваних. Відтак, позов про визнання правочину недійсним за даною правовою нормою може бути поданий самою юридичною особою, яка його вчинила; її контрагентами; учасниками (акціонерами) юридичної особи; органами, які здійснюють контроль за діяльністю юридичної особи, та будь-якими іншими зацікавленими особами. При цьому в позовній заяві позивач ОСОБА_3 послався на конкретну норму конкретного нормативного акта, який встановлює необхідність отримання ліцензії.

На час укладення спірного договору відповідної ліцензії для здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг відповідач ТзОВ «Благо-Інвест»не мав, а отже, і не мав права укладати спірний договір, що стверджується листом-відповіддю Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за №1240/40-9 від 31 січня 2012 року.

Саме тому, позивач заявив позовні вимоги про визнання недійсним правочину до сторін спірного правочину ТзОВ «Благо-Інвест»та до ОСОБА_2

До недійсного правочину застосовуються наслідки, передбачені ст.216 ЦК України, тобто двостороння реституція. Крім того, якщо юридична особа вчинила такий правочин навмисно, ввівши в оману другу сторону, вона має відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. Тому, з підстав ст.216 ЦК України позивач ОСОБА_3 просить, визнавши недійсним спірний договір, стягнути саме з відповідача ТзОВ «Благо-Інвест»грошові кошти в сумі 120250 гривень 00 копійок, які ТзОВ «Благо-Інвест»отримало без його відома та згоди, при цьому ввівши в оману і саму ОСОБА_2 щодо факту відсутності відповідного дозволу (ліцензії) на укладення такого договору.

Посилання відповідача ТзОВ «Благо-Інвест»на те, що позивачем ОСОБА_3 позов подано після спливу строку позовної давності, є абсолютно безпідставним, оскільки позивач позов звернувся у суд 9 грудня 2011 року, а про факт укладення спірного договору йому стало відомо лише у червні 2011року, коли приїхавши із заробітків додому, побачив у поштовій скриньці письмове повідомлення ТзОВ «Благо-Інвест»про необхідність сплати грошових коштів.

Посилання відповідача ТзОВ «Благо-Інвест»на те, що спірний договір не виходить за межі дрібного побутового договору, оскільки є договором про надання послуг - а саме: грошових коштів у сумі 150000 гривень(згідно додатку №1 до спірного договору) та , нерухомості на суму 300000 гривень (додатку №1 до спірного договору від 14 вересня 2007року), не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Оскаржуваний позивачем договір, виходить за межі дрібного побутового договору, оскільки на його виконання відповідачка ОСОБА_2, повинна передати відповідачу ТзОВ «Благо-Інвест»грошові кошти в сумі 300 000 гривень.

Відповідно до квитанцій, наявних у відповідачки ОСОБА_2, відповідачу ТзОВ «Благо-Інвест»щомісячно сплачувалися значні грошові кошти (10000 гривень, 7125 гривень, 625 гривень та ін..) за надання послуг згідно спірного договору.

Просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала повністю та дала пояснення про те, що у травні 2007року вона у м. Дрогобичі звернулася в офіс відповідача ТзОВ «Благо-Інвест»до продавця-консультанта ОСОБА_7, яка запропонувала їй отримати кредит, пояснивши при цьому, що після сплати відповідачкою ОСОБА_2 першого внеску у розмірі 12500грн.00коп., їй будуть надані грошові кредитні кошти, на що остання погодилася. Відповідачка ОСОБА_2 було впевнена що укладає саме кредитний договір, і підписала всі документи, які їй надала продавець-консультант відповідача ТзОВ «Благо-Інвест»ОСОБА_7 Спірний договір №002058 від 16 травня 2007 року, укладений з відповідачем ТзОВ «Благо-Інвест»був без назви. У додатку №1 до договору №002058 (без назви) від 16 травня 2007року продавець-консультант відповідача ТзОВ «Благо-Інвест»ОСОБА_7 зазначила всі персональні дані ОСОБА_2, в тому числі і те, що вона є одружена, та має отримати товар у вигляді 150 000 гривень. Однак, після першого внеску, грошові кошти, відповідачці ОСОБА_2 не видали, а щоразу обіцяли, що треба ще трошки почекати на отримання кредиту, при цьому необхідно щомісяця сплачувати в погашення кредиту ті платежі по квитанціях, які надсилав відповідач ТзОВ «Благо-Інвест». Згодом, продавець-консультант відповідача ТзОВ «Благо-Інвест»ОСОБА_7 у вересні 2007року, пояснила, що для швидшого отримання кредитних грошових коштів, відповідачці ОСОБА_2 необхідно подвоїти сплату адміністративних виплат та погашення кредиту, на що остання погодилася, підписавши додаток №4 до договору №002058 (без назви) від 16 травня 2007року. Всього відповідачка ОСОБА_2 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»грошові кошти в сумі 120 250 гривень. Про те, що вона уклала спірний договір, її чоловік - позивач ОСОБА_3 не знав до червня 2011року, оскільки вона мала намір повідомити його після того, як отримає на руки кредитні грошові кошти. Ті грошові кошти в сумі 120 250 гриивень, які вона сплатила на виконання спірного договору, були зароблені її чоловіком ОСОБА_3 на заробітках у Росії та Білорусії, так як вона за своїм місцем праці з 2007року і по даний час фактично отримує мінімальну заробітну плату. Позивач ОСОБА_3 коли у червні 2011року побачив у поштовій скриньці квитанцію ТзОВ «Благо-Інвест»про необхідність сплати грошових коштів, то саме тоді і довідався про укладення нею спірного договору та про те, що на його виконання вона сплатила 120 250 гривень.           Проти задоволення позову не заперечує.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»в судове засідання не з»явився, однак надіслав суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності їх представника. В позові ОСОБА_3 відповідач просить відмовити, врахувавши письмове заперечення від лютого 2012року за вих.№48. А саме, в письмовому запереченні зазначає, що оспорюваний договір не можна вважати таким, що виходить за межі дрібного побутового, оскільки предметом оспорюваного договору є надання зі сторони адміністратора (ТОВ «Благо-Інвест») послуг, які спрямовані на придбання учасником (ОСОБА_2.) товару, який зазначено в Додатку №1 до договору, тому вимога позивача про визнання його недійсним з підстав ст.65 СК України є безпідставною, а відтак не підлягає задоволенню. Щодо інших підстав для визнання договору недійсним, то із зазначених підстав до суду має право звернутися лише сторона договору, а позивач стороною договору не є. Крім того, позивачем подано позов після спливу строку позовної давності, а тому його позов має бути залишений без задоволення на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 від 7 жовтня 1995року, позивач ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, шлюб з якою зареєстрував 7 жовтня 1995року в Залокотській сільській раді Дрогобицького району Львівської області за актовим записом №4. Відповідно свідоцтва на народження серії НОМЕР_2 від 20 січня 1996року встановлено, що батьками ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони у справі : позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2

Світлокопією договору за №002058 від 16 травня 2007року стверджено, що договір укладений між ТзОВ «Благо-Інвест»в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Відповідно до умов даного договору ОСОБА_2, як учасник програми «Інвест»зобов’язувалася сплачувати ТзОВ «Благо-Інвест»в особі адміністратора необхідні грошові платежі для придбання товару.

Світлокопією додатку №1 до Договору №002058 від 16.05.2007року стверджено, що учасник мала сплатити за товар, який мав вигляд грошових коштів в сумі 150000 гривень.

Світлокопією нового додатку №1 до даного договору від 14 вересня 2007року стверджено, що таким товаром було визначено нерухомість, вартістю 300 000 гривень.

Відповідно до умов програми «Інвест», яка є додатком №2 до договору №002058 від 16 травня 2007 року, дана програма базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього.

Відповідно до п. 1.3 договору №002058 від 16 травня 2007 року учасник доручив адміністратору, яким є ТзОВ «Благо-Інвест»використовувати суми чистих внесків для формування фонду групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь учасників групи чи надавати відповідні суми у позику.

За надання послуг за програмою учасник сплачує одноразово реєстраційний платіж та систематично, не пізніше 15-го числа кожного місяця, загальний платіж, який включає чистий внесок та адміністративні витрати (пп. 2.1.1., п.2.1.2.договору).

Пунктом 5.1 ст. 5 Додатку № 2 Умови Програми «Інвест»стверджено, що адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника, або надає відповідну суму в позику для придбання товару самим учасником, який отримав дозвіл, протягом 60 днів після того, як учасником будуть виконані вимоги ст. 5.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 указаного Закону визначено, що фінансові послуги –це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, –і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Наведене свідчить про те, що перелік фінансових послуг, передбачений Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не є вичерпним, визначення послуг як фінансових можливе при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону.

Надання послуг при придбанні товарів у групах містить ознаки фінансової послуги, пов’язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб. Водночас відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Листом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (ДЕРЖФІНПОСЛУГ) за №1240/40-9 від 31 січня 2011 року стверджено, що станом на 27 січня 2012 року інформація про Товариство з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»(код ЄДРПОУ 34521059) до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи дане Товариство не набувало, відповідно будь-яких ліцензій Держфінпослуг це Товариство не отримувало.

На час укладення спірного договору відповідної ліцензії Держфінпослуг для здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг відповідач ТзОВ «Благо-Інвест»не мав, а отже, спірний договір укладено з порушенням норм діючого цивільного законодавства, та у відповідності до ч.1 ст.203, ч.1 ст.227 ЦК України є недійсним.

Довідкою про доходи КП «Трускавецька міська лікарня»№406 від 14 листопада 2011 року стверджено, що ОСОБА_2 дійсно працює в КП «Трускавецька міська лікарня»на посаді молодша медична сестра-буфетниця і за період з січня 2007року по грудень 2010року отримала дохід на загальну суму 33509 гривень 00 копійок.

Довідкою про доходи КП «Трускавецька міська лікарня»№401 від 14 листопада 2011 року стверджено, що ОСОБА_2 дійсно працює в КП «Трускавецька міська лікарня»на посаді молодша медична сестра-буфетниця і за період з січня 2011року по жовтень 2011року отримала дохід на загальну суму 9852 гривень 45 копійок.

Квитанцією №15 від 16.05.2007року на суму 7125,00грн.; квитанцією №1 від 16.06.2007року на суму 625,00грн., квитанцією №2 від 16.06.2007року на суму 250,00грн.; квитанцією №5 від 14.07.2007року на суму 625,00грн.; квитанцією №7 від 14.07.2007року на суму 250,00грн.; квитанцією №1 від 15.08.2007року на суму 625.00грн.; квитанцією №2 від 15.08.2007року на суму 250,00грн.; квитанцією №4 від 14.09.2007року на суму 625,00грн.; квитанцією №5 від 14.09.2007року на суму 250.00грн., квитанцією №96 від 14.09.2007року на суму 7375,00грн.; квитанцією №97 від 2500.00грн.; квитанцією №8 від 15.10.2007року на суму 3500,00грн.; квитанцією №3 від 13.10.2007року на суму 5000,00грн.; квитанцією №4 від 13.10.2007року на суму 2000,00грн.; квитанцією №1 від 19.11.2007року на суму 10500,00грн.; квитанцією №94 від 13.12.2007року на суму 1250,00грн.; квитанцією №95 від 13.12.2007року на суму 500,00грн.;

квитанцією №25 від 16.01.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №26 від 16.01.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №16 від 13.02.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №17 від 13.02.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №183 від 18.03.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №184 від 18.03.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №22 від 15.04.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №23 від 15.04.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №19 від 20.05.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №20 від 20.05.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №23 від 20.06.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №24 від 20.06.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №148 від 16.07.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №149 від 16.07.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №21 від 12.08.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №22 від 12.08.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №115 від 18.09.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №116 від 18.09.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №114 від 16.10.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №116 від 16.10.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №158 від 17.11.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №160 від 17.11.2008року на суму 500,00грн.; квитанцією №31 від 16.12.2008року на суму 1250,00грн.; квитанцією №33 від 16.12.2008року на суму 500,00грн.;

квитанцією №521310005 від 13.04.2009року на суму 5000,00грн.; квитанцією №521310007 від 13.04.2009року на суму 2000,00грн.; квитанцією №521910013 від 19.05.2009року на суму 1250,00грн.; квитанцією №521910015 від 19.05.2009року на суму 500,00грн.; квитанцією №101053 від 12.06.2009року на суму 1250,00грн.; квитанцією №101061 від 12.06.2009року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН18462 від 14.07.2009року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН18470 від 14.07.2009року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН23264 від 18.08.2009року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН23276 від 18.08.2009року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН35321 від 18.09.2009року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН35325 від 18.09.2009року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН30399 від 16.10.2009року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН30401 від 16.10.2009року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН53738 від 15.12.2009року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН53756 від 15.12.2009року на суму 500,00грн.;

квитанцією №ПН21800 від 15.01.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН21809 від 15.01.2010року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН45394 від 19.02.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН45410 від 19.02.2010року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН42543 від 15.03.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН42565 від 15.03.2010року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН55518 від 16.04.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН55551 від 16.04.2010року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН888 від 18.05.2010року на суму 1750,00грн.; квитанцією №ПН1320 від 17.06.2010року на суму 2500,00грн.; квитанцією №ПН1332 від 17.06.2010року на суму 1000,00грн.; квитанцією №ПН49492 від 19.07.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН49507 від 19.07.2010року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН72416 від 18.08.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН72429 від 18.08.2010року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН68994 від 20.09.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН69011 від 20.09.2010року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН66190 від 15.10.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН66209 від 15.10.2010року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН75397 від 16.11.2010року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН75477 від 16.11.2010року на суму 500,00грн.;

квитанцією №ПН78171 від 21.01.2011року на суму 2500,00грн.; квитанцією №ПН78184 від 21.01.2011року на суму 1000,00грн.; квитанцією №10618.434.1 від 24.02.2011року на суму 1250,00грн.; квитанцією №10618.434.3 від 24.02.2011року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН72481 від 16.03.2011року на суму 1250,00грн.; квитанцією №ПН72500 від 16.03.2011року на суму 500,00грн.; квитанцією №10618.237.1 від 13.04.2011року на суму 1250,00грн.; квитанцією №10618.237.3 від 13.04.2011року на суму 500,00грн.; квитанцією №ПН83423 від 18.07.2011року на суму 2500,00грн.; квитанцією №ПН83502 від 18.07.2011року на суму 1000,00грн., стверджено, що ОСОБА_2 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»(код ЄДРПОУ 34521059) грошові кошти на загальну суму 120 250 гривень.

Враховуючи той факт, що на виконання спірного договору відповідачка ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з позивачем ОСОБА_3, передала відповідачу ТзОВ «Благо-Інвест»грошові кошти в сумі 120 250 гривень 00 копійок., що є значно більшим розміром від отриманої ОСОБА_2 заробітної плати за період з 2007-2011 років у загальній сумі 43 361 гривень 45 копійок, суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 120 250 гривень є спільно нажитим майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а отже на розпорядження даними грошовими коштами у відповідності до вимог ст.65 СК України необхідна була письмова згода позивача ОСОБА_3, яку останній не давав.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 209 ч. 3, 212 ЦПК України, ст.ст. 8, 16, 22, 203, 215, 216, 227, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.65 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»та ОСОБА_2 за № 002058 від 16 травня 2007 року.

Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»на користь ОСОБА_3 120 250 гривень 00 копійок.

Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1202 гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення. можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Слиш А.Т.