Справа № 2-58/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2007 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кардаш О.І.

при секретарі Микитин Н.І.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом про виселення без надання іншого приміщення та зняття з реєстрації посилаючись на те, що згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 29.12.2006 року, яке набуло чинності 23.02.2007 року було визнано недійсним свідоцтво про право приватної власності на квартиру № 28, що знаходиться в м.Калуші по вул. Пушкіна 136, видане на ім"я ОСОБА_4 З вказаного періоду позивачі являються повноправними власниками даної квартири, однак по сьогоднішній день не можуть там проживати, володіти та користуватися нею, оскільки відповідачі всіляко чинять їм перешкоди. Завезли в квартиру свої меблі, речі домашнього вжитку, змінили ключі на вхідних дверях. Добровільно звільнити житлове приміщення відмовляються. Крім того, вселення відповідачів та їх реєстрація відбулася без згоди позивачів. І враховуючи те, що відповідачів було вселено за згодою ОСОБА_4С, який втратив право власності на зазначену квартиру, то і відповідно вони втратили право на проживання і підлягають виселенню та зняття їх з реєстрації за вказаною адресою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що сім"я ОСОБА_2 не набула ще права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки право власності на нерухомість наступає з моменту її державної реєстрації, що позивачами не було зроблено і на даний час він являється власником даної квартири, що підтверджує довідка ОБТІ від 04.09.2007 року. Посилання позивачів про неможливість проживання спростовуються виданим виконавчим листом № 2-5 від 28.05.2003 року на підставі рішення суду про вселення позивачів в квартиру АДРЕСА_2 і згідно постанови державного виконавця від 25.01.2006 року виконавче провадження закрито, а сім"я ОСОБА_2 вселена до зазначеної квартири. Однак, того ж дня позивачі не побажали з ним проживати та залишили квартиру. Так як він володів квартирою на підставі свідоцтва на право приватної власності від 10.12.1998 року і видача була пов"зана з неповерненням боргу позивачами, то є добросовісним набувачем. І незважаючи на те, що свідоцтво визнано недійсним, є рішення суду про стягнення з позивачів боргу в сумі 12500 грн. і як кредитор він має право на притримання квартири з метою забезпечення повернення позики. Крім того, квартира перебуває під заставою,

тому він має право користуватися предметом застави, тобто квартирою.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розглядлу справи повідомлялися належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, заслухавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоолення з наступних підстав.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право приватної власності від 10.12.1998 року, яке було видане на підставі акту про прилюдні торги та ухвал Калуського міського суду, був власником квартири № 28, що знаходиться в м. Калуші вул.Пушкіна,13б. З його згоди у вказаному житловому приміщенні були зареєстровані відповідачі по справі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджено довідкою КП «ЖЕО-4» від 30.03.2007 року (а.с.38).

Однак, згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 29.12.2006 року, яке вступило в законну силу 23.02.2007 року було визнано недійсним свідоцтво про право приватної власності на квартиру № 28 в м.Калуші по вул.Пушкіна,13б, видане на ім»я ОСОБА_4 (а.с.55-56 ). З зазначеного періоду позивачі повернули своє право власності на вищевказану квартиру, яке вони набули на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.09.1993 року (а.с. 54).

У відповідності ст.161 ЖК України наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві особистої власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім»ї, які проживають з наймачем.

Враховуючи те, що позивачами, яким належить зазначена квартира на праві спільної власності будь-якої згоди на вселення відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не надавалась, суд приходить до висновку, що проживання їх у квартирі на даний час є незаконним і вони підлягають виселенню зі зняттям з реєстрації з квартири № 28 в м.Калуші по вул.Пушкіна, 13б.

В судовому засіданні з»ясовано, що відповідач ОСОБА_4 в вказаній квартирі не проживає та не зареєстрований, про що не заперечили сторони по справі. Крім того, такий факт підтверджено вище дослідженою в судовому засіданні довідкою ЖЕО №4. Тому звернення позивачів з вимогою про виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_4 є безпідставними і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Посилання відповідача ОСОБА_4 про те, що на даний час він являється власником квартири, оскільки у відповідності до ст. 210, 334 ЦК України свідоцтво про право приватної власності за позивачами не зареєстровано в органах державної реєстрації судом не може братися до уваги, оскільки позивачами набуто право власності на квартиру у відповідності до ст. 345 ЦК України у зв»язку з приватизацією майна, що є у комунальній власності і як з»ясовано в судовому засіданні позивач ОСОБА_9 звернулася з заявою в обласне бюро технічної інвентаризації з вимогою відновити та зареєструвати право позивачів на квартиру. Однак, на час розгляду справи такі зміни ще не внесені, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що квартира передана йому сім»єю ОСОБА_9 під заставу і він має право у відповідності ст. 594 ч.1,2 ЦК України її притримати і користуватися нею є безпідставне, оскільки зазначена норма закону регулює такий вид забезпечення виконання зобов»язання як притримання і не може бути застосована до правовідносин, що виникають на підставі договорів застави, як іншого виду зобов»язання.

У відповідності ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.161 ЖК України, ст. 345 ЦК України, ст.ст. 209,213-215,224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_3 зі зняттям їх з реєстрації за вказаною адресою.

В задоволенні позову до ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстрації - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_5, та ОСОБА_8 в користь позивачів 8,50 грн. сплаченого державного мита в солідарному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.