Справа № 2-6533/11

РІШЕННЯ

ІMEHEM УКРАЇНИ

30 березня 2012 р. Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі

головуючого судді Омельченко К.О.

при секретарі Забіякі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держкомзему у м. Харків, третя особа Головне управління Держкомзему у Харківській області, ОСОБА_4 про визнання недійсним державних актів на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, приведення у придатний для використання стан та повернення земельної ділянки територіальній громаді та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Харківської міської ради, треті особи Головне управління Держкомзему у Харківській області, ОСОБА_4 про визнання рішень Харківської міської ради такими, що не відповідають чинному законодавству,-

в с т а н о в и в :

Харківська міська рада звернулась з позовом, в якому просить суд: визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1179 га по АДРЕСА_1 від 07.11.2001 №4240, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2001р. № 2-2034, зареєстрованого у виконавчому комітеті Харківської міської ради за № 771 від 19.12.2001р., який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1179 га по АДРЕСА_1 від 10.12.2001р. №4127; державний акт від 05.12.1996р. серія ХР-31-01-028607 на право приватної власності на землю загальною площею 0,1189 га по АДРЕСА_2 для ведення садівництва, виданого ОСОБА_2 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №776; рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 20.03.1997р. №54/6 про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на будівництво гаражу розміром 7 х 6 м. на земельній ділянці, наданій під садівництво по АДРЕСА_2; свідоцтво про право власності від 22.02.1999р. №8, виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної ради ОСОБА_2 на право приватної власності на гараж літ. «А»пл. 41,4 кв.м. на приватній садовій ділянці по АДРЕСА_2 та повернути земельні ділянки по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 Харківській міській раді з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан.

Відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов (уточнений) в якому він просить суд відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові. Крім цього, його позов мотивовано тим, що передача земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_3 відбувалося при дотриманні земельного законодавства, та у подальшому її відчуження гр. ОСОБА_2 при наявності відповідних правових підстав. Вважає, що передача йому у приватну власність земельної ділянки по вул. АДРЕСА_2 для ведення садівництва також прийнято з дотриманням вимог діючого на той час законодавства та він мав на це право. Стосовно порушення вимог ст. 19 Земельного кодексу України (1990р.) про виготовлення та погодження проекту відведення земельних ділянок, зазначає, що процедура розробки проектів відведення на той час (1994р.) не була регламентована жодним нормативним документом, проект відведення ділянок для громадян ніде ніким не вимагався і не виготовлявся. Так, за його доводами рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 09.10.1996р. № 1004 вважає таким, що прийнято з дотриманням земельного законодавства.

Стосовно будівництва гаража і здавання його в оренду також вважає, що ст. 39 Земельного кодексу (1992р.) в редакції на час будівництва гаража 1997-1999рр. надавала право власнику ділянки самостійно господарювати на землі, в тому числі зводити споруди. Одночасно просить визнати, що рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 20.03.1997р. №54/6 про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на будівництво гаражу розміром 7 х 6 м. на земельній ділянці, наданій під садівництво по АДРЕСА_2, рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 26.01.1999р. №17/7 «Про дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на гараж на приватній садовій ділянці по вул. АДРЕСА_2 гр.ОСОБА_2 та свідоцтво про право власності від 22.02.1999р. №8, виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної ради ОСОБА_2 на право приватної власності на гараж літ. «А»пл. 41,4 кв.м. на приватній садовій ділянці по АДРЕСА_2 є законними і дійсними.

Разом із вищезазначеним, просить суд визнати, що власник гаража ОСОБА_2 має право здавати його в оренду згідно діючому законодавству.

Крім цього, просить визнати протести прокурора міста від 01.07.2011р. за номерами № 04-34-1981вих.11; № 04-34-1982 вих.11; № 04-34-1983вих.11 такими, що ґрунтуються на помилкових твердженнях про порушення законодавства.

Також відповідач ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві просить суд: скасувати пункти 6, 6.1, 7, 7.1, 8, 8.1 рішення Харківської міської ради від 06.07.2011р. № 324/11 „Про розгляд протестів прокурора міста Харкова” в частині задоволення протестів прокурора міста від 01.07.2011р.за номерами № 04-34-1981вих.11; № 04-34-1982 вих.11; № 04-34-1983вих.11.

На підставі ст. 56 Конституції України , ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України відповідач ОСОБА_2 просить суд відшкодувати за рахунок Харківської міської ради завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 10730грн та моральну шкоду у розмірі 10730 грн.

Представник позивача Харківської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. В задоволені вимог зустрічного позову - відмовити в повному обсязі, у зв’язку із необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю.

Представник відповідача управління Держкомзему у м. Харків визнала позовні вимоги Харківської міської ради у повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не сповістив.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову Харківської міської ради заперечував з підстав його незаконності та необґрунтованості. Зустрічний позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держкомзему у Харківській області позовні вимоги Харківської міської ради просила задовольнити у повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, просив відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 проти задоволення позову Харківської міської ради заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. Зустрічні позовні вимоги відповідача ОСОБА_2 підтримала у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги Харківської міської ради підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1.ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.80 ЗК України суб’єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

          Відповідно до ст.83 цього кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

          У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

          Статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, тощо, в тому числі здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних

ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати

відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим

органам місцевого самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 13.04.1994р. № 167 «Про надання у користування земельної ділянки по вул. Мінський для садівництва»ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею, орієнтовно, 1000 кв.м. за рахунок вільної від забудови міської землі, прилеглої до його присадибної ділянки по вул. АДРЕСА_2 і розташовану в охоронній зоні ВЛ-110 кВ «Іванівка-Сокольники».

На підставі вказаного рішення був виданий державний акт від 23.07.1994р. на право постійного користування землею загальною площею 0,1189 га по АДРЕСА_2 для ведення садівництва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №01

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 13.04.1994р. № 167 «Про надання у користування земельної ділянки по вул. Мінський для садівництва»ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею, орієнтовно, 1000 кв.м. за рахунок вільної від забудови міської землі, прилеглої до північного схилу Саржиного яру і розташовану в охоронній зоні ВЛ-110 кВ «Іванівка-Сокольники».

На підставі вказаного рішення був виданий державний акт від 27.04.1995р. на право постійного користування землею загальною площею 0,1200 га по вул. Мінській у м. Харкові для ведення садівництва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №02.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 09.10.1996р. № 1004 «Про передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки по вул. АДРЕСА_2 для ведення садівництва»ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м. по вул. АДРЕСА_2 для ведення садівництва.

На підставі вказаного рішення був виданий державний акт від 05.12.1996р. на право приватної власності на землю загальною площею 0,1189 га по АДРЕСА_2 для ведення садівництва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 776.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 24.10.2001р. № 1925 «Про передачу громадянину України ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва»надано громадянину України ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 1179,2 кв.м. по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

На підставі вказаного рішення був виданий державний акт від 07.11.2001р. на право приватної власності на землю загальною площею 0,1179 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові для ведення садівництва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 4240.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2001р. № 2-2034, зареєстрованого у виконавчому комітеті Харківської міської ради за № 771 від 19.12.2001р., земельна ділянка розміром 0,1179 га для ведення садівництва, що знаходиться у місті Харкові продана ОСОБА_2.

На підставі вищевказаного договору гр. ОСОБА_2 був виданий державний акт від 10.12.2001р. на право приватної власності на землю загальною площею 0,1179 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові для ведення садівництва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 4127.

Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 20.03.1997р. №54/6 гр. ОСОБА_2 дозволено будівництво гаражу розміром 7 х 6 м. на земельній ділянці, наданій під садівництво по АДРЕСА_2 по проекту, узгодженому з районним архітектором.

На підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради від 26.01.1999р. № 17/7, видано свідоцтво про право власності від 22.02.1999р. №8 на гараж літ. «А»пл. 41,4 кв.м. на приватній садовій ділянці по АДРЕСА_2 ОСОБА_2.

Прокуратурою міста Харкова спільно з Головним управлінням Держкомзему у Харківській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо порушень земельного законодавства Харківською міською радою під час надання у власність та користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 6 та ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»за результатами перевірки Головним управлінням Держкомзему у Харківській області було направлено прокурору м. Харкова лист про проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 у м. Харкові та надання можливості сприяти у її проведенні.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»(далі - Закону) державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері

нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Приписами ст.6 закону визначені повноваження центрального органу, виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а саме здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного

законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за

цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у

користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних

ділянок; тощо.

За результатами перевірки, керуючись п. «б»ст. 6 Закону та «Порядком підготовки та внесення до органів виконавчої влади або місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства», затвердженого наказом Держкомзему України від 14.12.2044р. № 407 Головним управлінням Держкомзему у Харківській області внесено клопотання до Харківської міської ради з пропозицією вжиття заходів щодо усунення вищевказаних порушень відповідно до повноважень визначених ст. 12 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки прокуратурою міста Харкова на підставі ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»були внесені протести. Так, за результатами перевірки прокурором м. Харкова були внесені протести:

-          № 04-34-1981 вих 11 на рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва»від 24.10.2001р. № 1925;

-          від 01.07.2011р. № 04-34-1982 вих 11 на рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про надання у користування земельної ділянки по вул. Мінській для садівництва»від 13.04.1994р. № 167 та від 01.07.2011р.;

-          від 01.07.2011р. № 04-34-1983 вих 11 на рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки по вул. АДРЕСА_2 для ведення садівництва»від 09.10.1996р. № 1004.

Рішенням Харківської міської ради «Про розгляд протестів прокурора міста Харкова»від 06.07.2011р. № 324/11 протести прокурора задоволені, рішення скасовані.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ст.144 Конституції органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.1 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів «Про надання у користування земельної ділянки по вул. Мінській для садівництва»від 13.04.1994 № 167 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку, площею, орієнтовно, 0,1000 га за рахунок вільної від забудови міської землі, прилеглої до його присадибної ділянки по АДРЕСА_2 і розташовану в охоронній зоні ВЛ-110 кВ «Іванівка-Сокольники».

Пунктом 2.2 зазначеного рішення виконкому Харківської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення садівництва площею, орієнтовано, по 1000 кв.м. за рахунок вільної від забудови міської землі, прилеглої до північного схилу Саржинського яру і розташовану в охоронній зоні ВЛ-110 кВ «Іванівка-Сокольники».

Рішення про надання у користування вказаним особам зазначених земельних ділянок, відповідно до мотивувальної частини прийнято в порядку передбаченому ст.ст. 7, 57 Земельного кодексу України в редакції 1990р., а саме за результатами розгляду висновку міськвиконкому від 09.03.1993 №04-76 за згодою Дзержинського райвиконкому від 23.12.1993 №К-1323 про доцільність ведення садівництва по вул. Мінській у м. Харкові з метою ліквідації звалища.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції 1990року) у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, крім інших, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України (в редакції 1990року на дату прийняття рішення) для ведення колективного садівництва кооперативам громадян за рішенням сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0,12 гектара на одного члена кооперативу. Земельні ділянки для колективного садівництва складаються із земель загального користування, що перебувають у колективній власності кооперативу, та із земель, що перебувають у приватній власності членів кооперативу. До земель загального користування належать земельні ділянки, зайняті охоронними зонами, шляхами, проїздами, спорудами та іншими об'єктами загального користування. На землі загального користування сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів садівницькому кооперативу видається державний акт на право власності на землю. На ділянки, що передаються у власність кожному членові садівницького кооперативу, сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за поданням відповідних кооперативів видається державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Громадянам можуть передаватися у власність земельні ділянки для індивідуального садівництва. Розмір цих ділянок не повинен перевищувати 0,12 гектара. Громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, дачного будівництва, земельні ділянки для ведення садівництва не надаються.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України в редакції на дату прийняття рішення міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Надання виконавчими органами органів місцевого самоврядування у земельних ділянок у постійне користування кодексом не передбачено.

Так, рішення «Про надання у користування земельної ділянки по вул. Мінській для садівництва»від 13.04.1994 №167 виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів прийнято в порушення ст.ст. 7, 19, 57 Земельного кодексу України в редакції на дату прийняття рішення.

В тому числі, в порушення ст. 10, 19 Земельного кодексу України в редакції на дату прийняття рішення пунктом 4 зазначеного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих відділу землекористування міськвиконкому надано завдання встановити межі земельних ділянок в натурі та оформити та видати громадянам ОСОБА_2 ОСОБА_3 державні акти на право постійного користування землею.

Згідно ст. 10 Земельного кодексу України в редакції на дату прийняття рішення до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, крім іншого, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Статтею 19 Земельного кодексу України в редакції на дату прийняття рішення передбачено, що надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність порушень при прийнятті Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.04.94 р. № 167, оскільки необхідних документів, зокрема проекту відводу земельної ділянки не розроблялося та не погоджувалося.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.10.1996р. №1004 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1 га по вул. АДРЕСА_2 для ведення садівництва.

Пунктом 2 Головне управління земельних ресурсів зобов'язано встановити межі земельної ділянки у натурі, оформити та видати громадянину України ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю та зробити відповідну відмітку у паспорті.

Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України в редакції на дату прийняття рішення передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України в редакції на дату прийняття рішення для ведення колективного садівництва кооперативам громадян за рішенням сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0,12 гектара на одного члена кооперативу. Земельні ділянки для колективного садівництва складаються із земель загального користування, що перебувають у колективній власності кооперативу, та із земель, що перебувають у приватній власності членів кооперативу. До земель загального користування належать земельні ділянки, зайняті охоронними зонами, шляхами, проїздами, спорудами та іншими об'єктами загального користування. На землі загального користування сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів садівницькому кооперативу видається державний акт на право власності на землю. На ділянки, що передаються у власність кожному членові садівницького кооперативу, сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за поданням відповідних кооперативів видається державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Громадянам можуть передаватися у власність земельні ділянки для індивідуального садівництва. Розмір цих ділянок не повинен перевищувати 0,12 гектара. Громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, дачного будівництва, земельні ділянки для ведення садівництва не надаються.

Так, рішення «Про передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки по вул. АДРЕСА_2 для ведення садівництва»від 09.10.1996р. № 1004 виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів прийнято в порушення ст.ст. 7, 19, 57 Земельного кодексу України в редакції на дату прийняття рішення, оскільки проект відводу земельної ділянки відсутній.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.05.1993 № 238 «Про благоустрій земельної ділянки по вул. Мінській», відповідно до якого вирішено Дзержинський райвиконком у строк до 23.08.1993р. розробити проект і виконати благоустрій з організацією куточку відпочинку на земельній ділянці по вул. Мінській, обмеженій проїзною частиною вулиці, Саржиним Яром, присадибною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_2.

Пунктом 2.2. рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.04.1994 № 167 гр. ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку площею, орієнтовно 0,1000 га за рахунок вільної від забудови міської землі, прилеглої до північного схилу Саржинського яру, яка розташована в охоронній зоні ВЛ-110 кВ «Іванівна - Сокольники».

На підставі вказаного рішення та акту встановлення меж земельної ділянки за вказаною адресою від 1994 року реєстраційний № 441 на площу 0,1200 га гр. ОСОБА_3 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1200 га для ведення садівництва № 02 від 27.04.1995.

Складено акт погодження межі даної земельної ділянки з суміжними землекористувачами від 02.02.1999р. без зазначення загальної площі земельної ділянки, в той час як в експлікації земельних угідь даної земельної ділянки від 08.02.1999р. зазначено площа 0,11792 га.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.04.1994 № 167 вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення міськвиконкому від 26.05.1993р.№238 «Про благоустрій земельної ділянки по вул. Мінській».

Згідно з інвентаризацією, проведеною Державним комунальним підприємством «Науково-технічний центр земельної інформаційної системи»площа зазначеної земельної ділянки складає 1179,2 кв.м.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №1925 від 24.10.01р. листом № 4194 від 23.01.01р. управлінням містобудування та архітектури визначено уточнену адресу цієї земельної ділянки - АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №1925 від 24.10.2001р. громадянину ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку площею 1179,2 кв. м. по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України 1990 року передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України 1990 року повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Статтею 7 ЗК України 1990 року визначено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Приписи зазначеної статті не передбачає надання земельних ділянок громадянам у постійне користування з метою використання для ведення садівництва.

Рішенням Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 30.03.1994р. б/н «Про розпорядження земельними ресурсами у м. Харкові» встановлено, що Рада залишає за собою функцію нормативного регулювання земельних відносин на рівні місцевого самоврядування, вирішення загальних питань земельних відносин та земельної реформи, визначення принципів, пріоритетів, норм, програм, положень та порядку вирішення питань повноважень органів, які беруть участь у процесі регулювання земельних відносин.

Рішенням Харківської міської ради від 21.05.1998р. «Про передачу виконавчому комітету повноважень по передачі, наданню і вилученню земельних ділянок» делеговано повноваження щодо передачі у приватну власність громадянам України міських земельних ділянок, наданих їм для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибних ділянок), садівництва і гаражного будівництва, в межах норм, встановлених Земельним кодексом України, крім ділянок вказаних в п. 3 цього рішення.

Пунктом 3 цього ж рішення передбачено, питання про передачу у власність земельних ділянок, які знаходяться та територіях, передбачених погодженою або затвердженою у встановленому порядку містобудівною документацію на вилучення для будівництва метрополітену, міських магістральних мереж сполучення, магістральних комунікацій і виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, а також для інших громадських і державних потреб-вирішуються виключно на пленарних засіданнях сесії міської ради.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про передачу відповідачам земельних ділянок у постійне користування, а, в подальшому, у приватну власність, на той час до їх компетенції не входило.

Згідно Указу Президента України від 17.02.2003 р. № 134/2003, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1088, наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 р. № 135 та наказу Харківського обласного управління земельних ресурсів від 19.06.2003 р. № 46 Харківське міське управління земельних ресурсів 26.06.2003 р. передало Харківському регіональному центру Державного земельного кадастру книги реєстрації державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі та поземельних книг і з 01.07.2003 р. державну реєстрацію земельних ділянок, прав на них і переходу прав (трансакцій), надання фізичним та юридичним особам послуг у сфері використання даних державного земельного кадастру і державного реєстру земель здійснює Харківська регіональна філія державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1021 затверджено Порядок ведення поземельної книги, відповідно до якої територіальний орган Держземагенства забезпечує зберігання поземельних книг з метою запобігання їх викраденню, втраті, знищенню або пошкодженню. Відповідальність за організацію зберігання поземельних книг несе керівник територіального органу Держземагенства згідно із законодавством. Поземельні книги зберігаються довічно.

Згідно вказівки Держкомзему від 10.04.2001р. № 6 «Про запровадження кадастрових справ на земельні ділянки»кадастрові справи зберігаються в архіві районного міського відділу земельних ресурсів.

Встановлено, що в матеріалах кадастрової справи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 проекту відводу, погодженого, відповідно до вимог ст. 17 Земельного кодексу України не міститься.

В порушення положень ч. 2 ст. 17 ЗК України ( в редакції станом на 29.11.2001) між гр. ОСОБА_3 та з гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 від 29.11.2001р. № 2-2034, зареєстрованого у виконавчому комітеті Харківської міської ради за № 771 від 19.12.2001р.

          Відповідно до положень ч. 2 ст. 17 ЗК України ( в редакції станом на 29.11.2001р.) власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

          Дія цієї норми розповсюджується лише на власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету №15-92 від 26.12.1992р., який стосується громадян України, що отримали протягом 1993 року приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Таким чином, враховуючи, що у приватну власність гр. ОСОБА_3 вказана земельна ділянка отримана лише у 2001 році, останній не мав права 29.11.2001р. укладати договір купівлі-продажу отриманої безоплатно у власність земельної ділянки, у зв’язку з чим наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним на підставі ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року).

Таким чином, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2001р. № 2-2034 (зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради за № ТІ 71 від 19.12.2001) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений всупереч законодавству України та повинен бути визнаний недійсним.

Враховуючи, що підстави набуття ОСОБА_2 права власності на дану земельну ділянку є незаконними, підлягає визнанню недійсним також і державний акт на право власності останнього на земельну ділянку, площею 0,1179 га по АДРЕСА_1 від 10.12.2001р. № 4127.

У зв’язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність підстав для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку №4127 від 10.12.2001 року.

Щодо земельної ділянки по вул. АДРЕСА_2, судом встановлено, що пунктом 2.1 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів «Про надання у користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 для садівництва»від 13.04.1994р. №167 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею, орієнтовно 0,1000 га за рахунок вільної забудови міської землі, прилеглої до його присадибної ділянки по вул. АДРЕСА_2 і розташовану в охоронній зоні ВЛ-110 кВ «Іванівна-Сокольники»для ведення садівництва.

Проте, встановлено, що в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 24.07.1994р. № 01 по вул. АДРЕСА_2, виданого на ім’я ОСОБА_2 площа земельної ділянки без додаткового рішення відповідної ради, збільшена і складає 0,1189га для ведення садівництва.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 09.10.1996р. № 1004 передано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_2 для ведення садівництва. Проте, на виконання зазначеного рішення державний акт на право власності гр. ОСОБА_2 земельної ділянки більшої площі виданий безпідставно.

Крім цього рішенням Дзержинської районної ради народних депутатів від 20.03.1997р. № 54/6 гр. ОСОБА_2 дозволено будівництво гаражу на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_2.

Судом також встановлено, що Земельним кодексом України в редакції як від 1990 року так і в редакції від 2001року визначені граничні розміри земельних ділянок, які можуть передаватися у власність або у користування для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Так відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України (в редакції як від 1990 року) зокрема розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара. Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 гектара, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - не більше 0,01 гектара.

Статтею 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Тобто законодавець виділяє в окремі категорії землі які надаються для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, землі садівництва і землі для індивідуальних гаражів.

За таким умов рішенням Дзержинської районної ради народних депутатів від 20.03.1997р. № 54/6 про надання дозволу на будівництво гаражу на земельній ділянці по АДРЕСА_2, було порушено вимоги діючого законодавства, оскільки цим рішенням було дозволено будівництво гаражу на земельній ділянці, площа якої значно перевищує норму встановлену для будівництва гаражу у зв’язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 22.02.1999р. №8, виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної ради ОСОБА_2 на праві приватної власності належить гараж літ. «А» пл. 41, 4 кв.м. на приватній садовій ділянці по АДРЕСА_2.

Згідно інформації Головного Управління Держкомзему у Харківській області від 01.07.2011р. №13-05-34/6435 земельна ділянка по вул. Мінській відповідно державному акту на право приватної власності на землю площею 0,1189 га, а по факту площею 0,1190 га огороджена використовується для ведення садівництва з розміщенням капітально збудованого гаражу на два машино –місця.

          Таким чином, рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 20.03.1997р. №54/6 про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на будівництво гаражу підлягає скасуванню, оскільки статтею 6 Земельного кодексу України (в редакції від 1990р.) встановлено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Згідно ст.27 цього ж кодексу право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: використання землі не за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 1, 3 ст.35 Земельного кодексу України земельні ділянки для садівництва громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 р. N 660/5 затверджено «Методичні Рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації». Відповідно до цих рекомендацій будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі.

Основним цільовим призначенням таких земельних ділянок є закладення та вирощування садів (деревних та кущових плодових насаджень). Однак частина наданої громадянину земельної ділянки для садівництва може використовуватися для будівництва та експлуатації житлового будинку і господарських будівель, необхідних для сезонного проживання громадянина та членів його сім'ї, а також для зберігання господарського інвентаря, вирощеної продукції тощо. Однак, використання громадянином наданої для садівництва земельної ділянки лише для зведення житлового будинку та господарських споруд є порушенням цільового призначення такої земельної ділянки. Закладення та вирощування багаторічних плодових насаджень є основною кваліфікуючою ознакою цільового призначення та цільового використання земельних ділянок, наданих для садівництва.

З огляду на викладене гараж не відноситься до поняття господарські будівлі та споруди. Розміщення гаражів на земельній ділянці що використовується під садівництво не передбачено. З цього вбачається, що фактично відповідачем змінено цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2.           

В зустрічні позовній заяві позивачем зазначено, що землевпорядною організацією в 1994 р. було ГАУ по земельних ресурсах міськвиконкому, а його працівник ОСОБА_9, (теперішній 1-й заступник ГУ Держкомзему в Харківській обл.), готував документи на цю ділянку, зокрема, проект рішення міськвиконкому про надання ділянки у постійне користування - його прізвище значиться у рішенні міськвиконкому від 13.04.1994 р., № 167 (див. додаток до первісної позовної заяви). А теперішній начальник ГУ Держкомзему в Харківській обл. ОСОБА_8 готував план земельної ділянки ОСОБА_3, - його підпис стоїть на акті встановлення меж ділянки від 08.06.1994, реєстр. № 441. У 1999 році ДКП «НТЦ ЗІС», директором якої був ОСОБА_9, виготовило технічний звіт замість проекту відведення, не вимагавши тоді проекту відведення. В той же час за підписом ОСОБА_9 до прокуратури м. Харкова від 30.06.11 та до міського голови направлено листа від 01.07.2011р. направлено клопотання вжиття заходів усунення порушень земельного.

Судом встановлено, що до прокуратури м. Харкова від 30.06.11ро. та до міського голови направлено листа від 01.07.2011р. про вжиття заходів усунення порушень земельного на підставі Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Порядку підготовки та внесення до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування клопотань з питань з питань дотримання вимог земельного законодавства».

Відповідно до п. 2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 61 цього ж кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На теперішній час протести прокурора у встановленому законом порядку компетентним судом не скасовані та органами прокуратури не відкликані.

За відсутністю зазначених вище доказів суд приходить до висновку про відсутність протиправних дій з боку вищевказаних посадових осіб Головним управлінням Держкомзему у Харківській області при проведенні перевірки та вжиття заходів реагування.

Враховуючи встановлені судом порушення, які відповідачем не спростовані, суд вважає, що протести прокурора обґрунтовано задоволені рішенням Харківської міської ради від 06.07.2011р. №324/11 «Про розгляд протестів прокурора м. Харкова».

          Стосовно зустрічних позовних вимог щодо скасування пунктів 6., 6.1, 7., 7.1, 8., 8.1. рішення Харківської міської ради від 06.07.2011р. № 324/11 „Про розгляд протестів прокурора міста Харкова” в частині задоволення протестів прокурора міста від 01.07.2011р.за номерами № 04-34-1981вих.11; № 04-34-1982 вих.11; № 04-34-1983вих.11. суд встановив наступні обставини.

Конституційний Суд України зауважив, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України «Про прокуратуру»). Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру»порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.09 року № 1-9/2009, неможливість органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення пов'язана саме з обставинами виникнення на їх підставі певних правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Разом з цим, попередні рішення були скасовані саме на підставі протестів прокурора, що діяв у межах конституційних повноважень.

          Щодо посилання відповідача на застосування позовної давності, суд вважає, що вона в даному випадку не може бути застосовано виходячи з наступного.

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав. Але у законі є й винятки з цього правила (ст. 83 ЦК України).

Якщо відновлення порушеного суб'єктивного права не досягнуто в оперативному або претензійному порядку, управомочена особа може звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів до юрисдикційного органу. Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена встановленими законом строками позовної давності. Призначення останніх полягає не лише у тому, щоб визнати існуючим, відновити суб'єктивне право або юридичний обов'язок або іншим способом захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у суб'єктивному праві можливостей і задовольнити інтерес управомоченого.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Важливе значення має визначення початкового моменту перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить і правильне обчислення строку давності і в кінцевому підсумку —захист порушеного матеріального права.

Посилання позивача по зустрічному позову щодо застосування строків позовної давності не може бути задоволено, виходячи з того, що порушення, згідно матеріалів справи виявлені тільки у 2011 році при здійсненні перевірки дотримання вимог земельного законодавства уповноваженими органами на підставі Законів України «Про прокуратуру»та «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Керуючись, ст. 209 ЦПК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,11792 га по АДРЕСА_1 від 07.11.2001р. №4240.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2001р. № 2-2034, зареєстрованого у виконавчому комітеті Харківської міської ради за № 771 від 19.12.2001р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,11792 га по АДРЕСА_1 10.12.2001 №4127.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 20.03.1997р. №54/6 про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на будівництво гаражу розміром 7х6м. на земельній ділянці, наданій під садівництво по АДРЕСА_2.

Визнати недійсним Державний акт від 05.12.1996р. серія ХР-31-01-028607 на право приватної власності на землю загальною площею 0,1189 га по АДРЕСА_2 для ведення садівництва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №776.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 22.02.1999р. №8, виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної ради ОСОБА_2 на право приватної власності на гараж літ. «А»пл. 41,4 кв.м. на приватній садовій ділянці по АДРЕСА_2.

Повернути земельні ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,11792 га та по вул. АДРЕСА_2 загальною площею 0,1189 га у м. Харкові Харківській міській раді з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан.

В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                              К.О. Омельченко