ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Морозюк А.Я. Справа № 22а-5361/08
Господарський суд Львівської обл. (№ 28/317А) Рядок статзвіту № 73
Доповідач: Шавель Р.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,
при секретарі – Соколовській А.С.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ка позивача - Сивака В.М., довіреність № 2/10 від 18.05.2007р.,
пред-ка відповідача - Дубаса В.М., довіреність від 05.10.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 16.01.2008р. у справі за позовом Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Фірми «Мономах Вест» та Приватного підприємства /ПП/ «Грювал» про визнання недійсним господарського зобов’язання, -
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
20.09.2007р. позивач ДПІ у Франківському районі м.Львова звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить на підставі ст.207 ГК України та ч.1 ст.203, ст.216 ЦК України визнати недійсним господарське зобов’язання між ТзОВ Фірма «Мономах Вест» та ПП «Грювал» у зв’язку із його нікчемністю; застосувати наслідки, передбачені ст.208 ГК України, як при наявності наміру (умислу) в обох сторін до господарських зобов’язань, які виникли між відповідачами, а саме стягнути з ТзОВ Фірма «Мономах Вест» в дохід держави 156221 грн. 04 коп.; стягнути з ПП «Грювал» в дохід держави 156221 грн. 04 коп.; покласти на відповідачів понесені судові витрати по справі (ас.3-4).
Постановою господарського суду Львівської обл. від 16.01.2008р. в задоволенні заявленого ДПІ у Франківському районі м.Львова позову відмовлено за безпідставністю (а.с.81-84).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ДПІ у Франківському районі м.Львова, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.
Апелянт вказує, що під час розгляду справи господарським судом не враховано тої обставини, що вироком Рівненського міського суду від 04.04.2007р. по справі № 1-98/07 встановлено факт перерахування протягом 27.01.2004р. по 01.10.2004р. на рахунок ПП «Грювал» по господарських операціях 26459,7 тис.грн., при цьому господарська діяльність засудженим ОСОБА_1 не здійснювалась, чим безпідставно було надано право покупцям отримати податковий кредит.
Обставини, які встановлені вищевказаним вироком підтверджують вчинення господарського зобов’язання між відповідачами з метою ухилення від сплати податків, а отже, є таким, що завідомо суперечить моральним засадам держави і суспільства, тобто недійсним у зв’язку із його нікчемністю згідно ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України (а.с.89-91).
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 27.01.2004р. між відповідачами ТзОВ Фірма «Мономах Вест» /замовник/ та ПП «Грювал» /виконавець/ було укладено договір № 2701К1, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе поставку товарів згідно накладних (а.с.51).
Відповідно до умов п.2 цього договору оплата товарів проводиться на банківський рахунок виконавця на протязі 90 робочих днів з моменту поставки товарів на склад замовника або попередньою оплатою.
Строк дії договору складає до 31.12.2004р. (п.3 договору).
Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах видатковими накладними (а.с.52-57), платіжними доручення на проведення оплати (а.с.58-63), а також виданими податковими накладними (а.с.64-73).
Вироком Рівненського міського суду від 04.04.2007р. визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство) та засуджено останнього до 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України із звільненням від відбування покарання із випробовувальним строком на 1 рік (а.с.20).
Виходячи з наведеного, керуючись вимогами ст.ст.207, 208 ГК України, а також роз’ясненнями, що містяться в п.6 постанови Пленуму ВС України № 3 від 28.04.1978р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податковим органом не наведено обставин, які б вказували на те, що відповідачі при здійсненні операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей мали намір (умисел) на порушення інтересів держави та суспільства, не обґрунтовано в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета кожної із сторін і хто із учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Також правильно господарським судом не взято до уваги наявність вироку Рівненського міського суду від 04.04.2007р., оскільки останній не є доказом, який підтверджує наявність наміру (умислу) на порушення інтересів держави і суспільства з боку ПП «Грювал», оскільки факт наявності наміру (умислу) у невстановлених осіб, які діяли від імені ПП «Грювал», повинен бути доведений належним чином.
При цьому колегія суддів також підкреслює, що згідно наведеного вироку Вітрук В.В., будучи власником ПП «Грювал», засуджений за фіктивне підприємництво, тобто за створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст.205 КК України), а не за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів та цільових фондів коштів (ст.212 КК України).
Також із змісту цього вироку не вбачається безпосередній зв’язок між злочинними діяннями ОСОБА_1 та виконанням договору № 2701К1 від 27.01.2004р. зі сторони ТзОВ Фірми «Мономах Вест», а від так - й нарахуванням та сплатою останнім податків по вказаній господарській операції.
Як слідує із заявленого позову, підставами для визнання договору недійсним податковим органом визначено таку обставину як вчинення такого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:
1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;
2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;
3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.
Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Як вбачається з обставин справи, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення договору) та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.
Окрім цього, санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України, по своїй правовій природі є адміністративно-господарськими санкціями, а тому можуть застосуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.
Враховуючи, що оспорюваний договір був вчинений 27.01.2004р., тому на момент звернення позивача до суду сплили строки, встановлені ст.250 ГК України щодо застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ч.1 ст.208 ГК України.
Наведена обставина також обґрунтовано покладена господарським судом в основу прийнятого рішення про відмову в задоволенні заявленого податковим органом позову.
Таким чином, заявлений позивачем позов про визнання недійсним податкового зобов’язання є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 16.01.2008р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Р.М.Шавель
Судді: І.Я.Олендер
М.А.Пліш