ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Мартинюк В.Я. Справа № 22-а-4371/08
Господарський суд Львівської обл. (№ 18/306А) Рядок статзвіту № 69
Доповідач: Шавель Р.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,
при секретарі – Соколовській А.С.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
прокурора – Дзьоби Н.С., посвідчення № 130;
пред-ка позивача – Карпина Я.С., довіреність № 15208/8/10-016/19 від 18.05.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 16.11.2007р. у справі за позовом Прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова до Приватного підприємства /ПП/ “Велтур” та Приватного малого підприємства /ПМП/ “Західмаркетбуд” про визнання недійсним господарського зобов’язання, -
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
o:p> /o:p>
26.09.2007р. Прокурор м.Львова звернувся в інтересах держави в особі ДПІ у Залізничному районі м.Львова до господарського суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсною угоду № 13 від 16.03.2006р., укладену між ПП «Велтур» та ПМП «Західмаркетбуд», а також документів, які були укладені та виписані на підставі спірної угоди (а.с.5-6).
Постановою господарського суду Львівської обл. від 16.11.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.78-81).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ДПІ у Залізничному районі м.Львова, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.
Апелянт вказує, що по результатам проведеної перевірки з’ясовано, що спірна угода підписана неуповноваженою особою, оскільки засновник і директор ПП «Велтур» ОСОБА_1 виписана на постійне місце проживання в Німеччину.
Також на первинних і зведених облікових документах повинен бути особистий підпис власника підприємства, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.
Окрім цього, постановою господарського суду Львівської обл. від 21.06.2007р. задоволено позов прокурора та визнано недійсними установчі документи ПП «Велтур» (а.с.85-86).
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника позивача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 16.03.2006р. між ПП «Західмаркетбуд» /продавець/ та ПП «Велтур» /покупець/ була укладена угода № 13, відповідно до умов якої продавець прийняв на себе зобов’язання поставляти, а покупець зобов’язався приймати та оплачувати бензин, дизельне паливо та інші нафтопродукти, на умовах, в кількості та по ціні, яка визначена у відвантажувальних накладних. Орієнтовна сума договору визначена в розмірі 600000 грн. (а.с.9).
Згідно висновку експерта № 3658 від 04.12.2006р. підписи від імені директора ПП «Велтур» ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою; останній виконаний ОСОБА_2. (а.с.10-15).
Постановою господарського суду Львівської обл. від 21.06.2007р. по справі № 5/912-13/146А позов прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі ДПІ у Залізничному районі м.Львова задоволено, визнано недійсними та скасовано установчі документи, а саме: статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Велтур», код ЄДРПОУ 32262035 (а.с.8).
Як слідує із заявленого позову, підставами для визнання правочину недійсного прокурором визначено такі обставини як підписання спірної угоди неуповноваженою особою та визнання господарським судом недійсними установчих документів ПП «Велтур».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем ПМП «Західмаркетбуд» представлено суду довіреність ПП «Велтур» від 23.06.2005р., підписану ОСОБА_1, відповідно до якої ОСОБА_2. була уповноважена підписувати від імені підприємства податкові та інші звітності, угоди, накладні, податкові накладні, листи, заяви та документи, що стосуються фінансової діяльності ПП «Велтур», і ставити печатку підприємства на зазначених документах (а.с.75).
Також враховано судом й ту обставину, що згідно Акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 209/23-0/32182400 від 06.02.2007р. оскаржувана угода виконана сторонами господарських зобов’язань (а.с.35-66).
Таким чином, в розглядуваному спорі є відсутніми підстави для визнання оскаржуваної угоди недійсною, як такої, що суперечить закону і не відповідає волевиявленню учасника правочину.
Правильно господарський суд виходив з того, що заявляючи вимоги про визнання недійсними документів, які були укладені та виписані на підставі спірної угоди, прокурор і позивач не називають їх конкретний перелік та не долучають такі до матеріалів справи. Також такий спосіб захисту права як визнання недійсними документів, що видані на підставі угоди, не передбачений чинним законодавством.
Щодо покликань прокурора та апелянта про визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ПП «Велтур», то колегія суддів виходить з того, що визнання недійсними установчих документів ПП «Велтур» не тягне за собою недійсності господарських зобов’язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних та інших документів.
Оскільки постанова господарського суду Львівської обл. у справі № 5/912-13/146А винесена 21.06.2007р., тобто після укладення угоди на постачання нафтопродуктів, на момент укладення спірного правочину ПП «Велтур» перебував в Єдиному державному реєстрі, то доводи апелянта є безпідставними та відхиляються колегією суддів.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:
1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;
2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;
3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.
Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов’язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Як вбачається з обставин справи, судом апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення угоди) та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.
Окрім цього, постанова про порушення кримінальної справи № 182-0093 за фактом службового підроблення та фіктивного підприємництва службовими особами ПП «Гліцинія» за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.205 КК України, не відноситься до документів, визначених у ч.1 ст.72 КАС України, які є підставою для звільнення від доказування певних обставин.
Із змісту вказаної постанови також слідує, що порушена кримінальна справа торкається дій службових та посадових осіб іншої особи ПП «Гліцинія», зв’язок яких із спірною угодою прокурором та апелянтом не визначений.
Таким чином, заявлений позивачем позов про визнання недійсного правочину є необґрунтованим і такими, що не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 16.11.2007р. - залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Олендер І.Я.
Заверуха О.Б.