Головуюча у I інстанції: Шіляк М.А. Справа № 22-а-3095/08
Господарський суд Івано-Франківської області ряд. стат. звіту № 34
№ А-8/57
Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді – Онишкевича Т.В.,
суддів – Улицького В.З., Обрізка І.М.,
при секретарі – Гідеї К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2007 року у справі № А-8/57 за позовом ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” до ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,–
в с т а н о в и л а :
ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 16 лютого 2007 року ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 29 984 154,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 972 100,66 грн., що було прийняте на підставі акту документальної перевірки № 103/23-00152230 від 13 лютого 2007 року.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2007 року позов ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” було задоволено повністю і визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області № 0000052301/0 від 16 лютого 2007 року.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржили ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та заступник прокурора Івано-Франківської області, подавши аналогічні апеляційні скарги, суть яких зводиться до того, що судом першої інстанції не було враховано того, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Приписами Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено прямий зв’язок між надходженням податку на додану вартість до бюджету та його відшкодуванням, а тому право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від платника податку – продавця, а не від самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару. ТзОВ “Оптіма-Трейд” не є виробником нафтопродуктів, які було реалізовано ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”. Вони були отримані від ПП “Дебра”, яким не включено до податкового зобов’язання суму податку на додану вартість від операцій з продажу нафтопродуктів, що були реалізовані позивачу, та до відповідного бюджету не сплачено. Тому вважають, що ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” було завищено податковий кредит за вересень 2005 року на 16 666 666 грн. і розмір бюджетного відшкодування підлягає зменшенню на цю суму. Крім того, оскільки позивачем за аналогічних обставин у квітні 2006 року було безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування 13 317 488 грн., то податковий кредит за березень 2006 року підлягає зменшенню на таку ж суму. З огляду на наведене вважають дії ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірними і просять постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” у повному обсязі.
Представник апелянта ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області у ході апеляційного розгляду вимоги за апеляційними скаргами підтримав повністю, давши пояснення, аналогічні до викладеного у самих скаргах.
Представник ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” під час апеляційного розгляду вимоги апелянтів повністю заперечив, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін.
Заступник прокурора Івано-Франківської області чи уповноважений ним прокурор на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з таких міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог пп. 7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої таким чином, вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у встановлені законом строки, а при її від’ємному значенні – така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно із пп. 7.7.1. вказаної норми, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі наявних у справі доказів судом першої інстанції було зроблено висновок про підтвердження фактів наявності у позивача від’ємного значення за попередні (вересень 2005 року та березень 2006 року) та звітні (жовтень 2005 року та квітень 2006 року) періоди, а також фактів сплати у вересні 2005 року та березні 2006 року сум податку у складі вартості товарів, що відповідає задекларованому.
На підставі аналізу положень п.1.7. ст. 1; пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суд першої інстанції зробив висновок про те, що право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) і відповідно до вимог пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Тому позивач, сплативши ТзОВ “Оптіма-Трейд” за одержані нафтопродукти, зокрема, суму податку на додану вартість, і отримавши відповідні податкові накладні, вправі отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Оскільки застосування штрафних санкцій є похідним від донарахування податку і судом першої інстанції зроблено висновок про неправомірне донарахування відповідачем податкових зобов’язань, то і застосування штрафних санкцій є неправомірним.
Аналізуючи та даючи правову оцінку оскаржуваній постанові суду першої інстанції у контексті доводів апелянтів, викладених у поданих апеляційних скаргах, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Окрім того, згідно із положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Положеннями п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням вважається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із положеннями п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Положеннями п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту), і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
На підставі аналізу відповідних положень Закону України “Про податок на додану вартість”колегія суддів вважає, що підставою для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, та отримання передбаченого законом відшкодування є дані податкової декларації за звітний період, оскільки зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податку та не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків.
Тому покликання апелянтів у обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на той факт, що приватним підприємством “Дебра” не було включено до податкового зобов’язання та не сплачено до бюджету суму податку на додану вартість від операцій з продажу ТзОВ “Оптіма-Трейд” нафтопродуктів, що були у подальшому реалізовані ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не відповідають вимогам закону.
Відповідно до діючого законодавства, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
При цьому колегія враховує, що право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу), а дана обставинами щодо конкретних операцій по придбанню позивачем нафтопродуктів у ТзОВ “Оптіма-Трейд” у межах, що підлягають дослідженню у рамках розгляду даної справи, апелянтами під сумнів не ставиться.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було безспірно встановлено факт наявності податкових накладних, виписаних ТзОВ “Оптіма-Трейд” на користь ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” при здійсненні реалізації нафтопродуктів, які не мають недоліків і порядок заповнення яких відповідає установленому чинним законодавством, що не заперечується апелянтами.
На підставі системного аналізу положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість” колегія суддів приходить до висновку, що покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями і якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість і застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування і застосування штрафних санкцій.
Відтак колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційні скарги державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2007 року у справі № А-8/57 за позовом ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” до ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.В.Онишкевич
Судді І.М.Обрізко
В.З.Улицький